«Ой у лузі червона калина» — звідки взялася всім відома пісня

З лютого 2022 року не стало українців, які б не наспівували пісню «Ой у лузі червона калина похилилася». Дехто вперше почув її у виконанні Андрія Хливнюка, дехто — знав до цього, що це гімн Українських Січових Стрільців.

Розповідаємо звідки коріння пісні, як вона "вижила" попри заборону в Союзі та хто зазвичай виконував її.

У 1914 році режисер львівського театру «Руська Бесіда» Степан Чарнецький поставив трагедію «Сонце Руїни» про гетьмана Дорошенка, але фінальну пісню замінив на «Розлилися круті бережечки». Щоправда взяв звідти лише останній куплет, дещо його змінивши.

Гей, у лузі червона калина,

Гей, гей, похилилася;

Чогось наша славна Україна,

Гей, гей, засмутилася.

А ми ж тую червону калину,

Гей, гей, та піднімемо;

А ми ж свою славну Україну,

Гей, гей, та розвеселимо!

Також Чернецький підкорегував мелодію. Вистава мала успіх, а слова пісні підхопила галицька молодь і в другій половині 1914 року її почали виконувати на заходах, які організовували січові стрільці.

За іншою версією, у серпні 1914 року у Стрию її вперше почув командир взводу Українських Січових Стрільців Григорій Трух. Він додав до куплету козацької пісні ще три строфи та навчив співати її своїх бійців.

Історик Володимир В'ятрович у своїй книзі «Наша столітня» зауважує, що Степан Чарнецький створив римейк народної пісні часів Хмельниччини, тобто середини 17 століття. Давній наспів записали й опублікували у 1875 році відомі збирачі фольклору та діячі українського національного руху Володимир Антонич та Михайло Драгоманов.

Обробка ж Чарнецького швидко набула популярності. А особливо на початку Першої світової війни. Тоді її підхопили українські січові стрільці. Для них ця пісня стала своєрідним гімном.

Після утвердження большевіков на території України за виконання пісні могли переслідувати, а інколи й позбавити життя.

У 1925 році пісня потрапила за океан. Там її перепис зробив Михайло Зузуляк, який за дев'ять років до цього записав «Ще не вмерла Україна».

У 1944 році пісня вдруге з'явилася на платівці у США в аранжуванні Олександра Кошинця — українського диригента, який прославив «Щедрика».

В Україні у роки Другої світової війни пісня набула популярності серед вояків УПА.

З піснею пов'язаний цікавий епізод. 1973 року на екранах з'являється фільм Леоніда Бикова «В бій ідуть одні старі». Там він назвав цю пісню типовою таврійською, звідки родом його персонаж капітан Титаренко

Справжнє повернення в Україну пісні відбулося зі здобуттямм Незалежності.

Після завершення позачергового засідання (24 серпня 1991 року) біля трибуни опозиціонери виконали гімн Українських Січових Стрільців. Пісню відразу підхопили мітингувальники, які зібралися на вулиці.

У роки незалежності пісню співали багато виконавців.

Друге день народження хіта — 27 лютого 2022 року. Тоді фронтмен гурту Бумбокс Андрій Хливнюк заспівав її на всю країну. Тоді її почала співати вся країна. Пісня стала символом боротьби та об'єднання українців.

Попри зміну слів, дописування куплетів, розмаїття аранжування, незмінним у пісні залишилося одне — її завжди співали ті, хто боровся проти імперсько-московсько-совєцького режимів.

Поборимо. Нікуди не дінемося!