«Жінка без чоловіка неповноцінна»: чому ми терпимо побої та знущання

Серед багажу ваших знань точно є історії про сусідів, які билися, або про мамину подругу, яка боялася свого чоловіка. Деякі жінки не терплять побої й одразу розривають стосунки з агресивними чоловіками. А деякі, наслухавшись порад родичів, думають, нехай уже який-небудь, але ж чоловік в домі. З ним спокійніше.

Історія 1. З власного досвіду

Кожного року ми ходимо на кладовище до могилок померлих родичів. Біля моєї прабаби років десять була неприбрана могилка на якій лежав (так, так, саме лежав) дерев'яний хрест. Мені завжди було цікаво, чому вона така занедбана, а на поминальні дні там ніколи немає цукерок та квітів. Уже потім, коли підросла, мої родичі розповіли, що там похований чоловік, яке все життя знущався зі своєї дружини, бив її. А одного разу, після побиття вкинув до колодязя. Вона померла.

Коли ж не стало його — діти не дуже переймалися ритуалами. Просто "зарили його як собаку".

Історія 2. Відома на всю країну

У Вінниці чоловік вбив колишню дружину, матір та двох дітей – трирічну доньку і семирічного сина. Усі вони проживали разом, а вбивця – окремо.

Під час зустрічей, коли чоловік приходив до родини, у них виникали конфлікти. Так, під час однієї зі сварок він почав душити колишню дружину, завдав їй множинні удари слюсарським молотком.

Аналогічні дії вчинив стосовно матері та своїх малолітніх дітей. Щоб приховати сліди злочину та відвести від себе підозри, чоловік намагався зімітувати розбійний напад: розкидав речі й документи потерпілих по квартирі, вхідні двері залишив відчиненими. Надалі змив із себе сліди крові та покинув помешкання.

Після цього вбивця поїхав на таксі до іншої частини міста, де позбувся знаряддя вбивства – молотка, який викинув на смітник. Коли чоловік повернувся до квартири, самостійно викликав швидку, імітуючи розпач та нерозуміння ситуації.

У підсумку на місці трагедії лікарі констатували смерть двох жінок і хлопчика. Дівчинка померла за кілька годин у лікарні.

Історія 3. Розмита

Чи доводилося вам хоч колись бачити колег, подруг, знайомих, які приходили на зустріч у затемнених окулярах і говорили, що у них щось з оком. Або ж наносили на обличчя неприродно товстий шар макіяжу?

Здається, в такі моменти всі розуміли й чому вона окуляри вдягла, і чому косметики забагато. Але зазвичай в ті моменти в голові проносилося "не сунь свого носа до чужого проса".

За офіційними даними до Національної поліції України у 2022 році надійшло 244 381 звернення з приводу фактів домашнього насильства, що є на 40% більше, ніж у попередньому році (144 394) та на 15% більше, ніж у 2020 році (208 748), і на 41% більше, ніж у 2019 році (141 814).

Та чи готові постраждалі говорити про насильство, отримувати допомогу та відстоювати своє право на особисту недоторканість та безпеку?

Що змушує жінок жити з чоловіками, які їх б'ють?

Психолог Інна Радченко говорить, що є кілька причин, через які жінки, що потерпають від фізичного насилля, не йдуть від своїх кривдників. Про них і поговоримо (про причини, не про кривдників):

1. Фінансова. Жінка або взагалі немає жодного доходу, або він наскільки мізерний, що вона не здатна забезпечити себе та дітей, пішовши від чоловіка. Доводиться терпіти.

2. Культурно-історична. Тут мова про сукупність упереджень та орієнтирів типу: правильно/не правильно, які сформувалися у процесі становлення української нації.

До нас і нині доходять установки: "жінка без чоловіка неповноцінна", "що скажуть люди, якщо ти підеш з родини", "позорно бути розвідьонкою", "дитині потрібна повноцінна сім'я", "кому ти потрібна з прицепом", "чоловік гроші приносить, а ти бісишся з жиру". "Б'є — значить любить".

Часто жінці соромно через установки орієнтуватися на себе та свої потреби. Тому й терплять.

3. Відсутність довіри до світу. Жінку переконують, що світ небезпечний, і вона починає в це вірити. Саме зміни у внутрішньому стані людини змушують приймати ситуацію.

4. Матеріальний фактор. Жінкам у віці, які довгий час потерпали від фізичного насилля, важко кинути оселю, яку вони облаштовували все життя, речі, які вони з таким трепетом обирали для дому. У все це вони вкладали душу. Тому подеколи краще терпіти побої, ніж кидати все, що наживалося так довго. Від таких жінок часто можна почути "Я дотерплю, скільки мені тут лишилося, аби дітям добре було".

5. Модель сімейної поведінки. Багато жінок будують родини по типу таких, як була у мам чи бабусь. Якщо дівчина з дитинства бачила як тато принижує маму, для неї така поведінка стає нормою. Вона буде шукати собі такого ж партнера.

6. Ідилія після побоїв. Буває чоловік дав вранці в обличчя, а ввечері приносить квіти й подарунок. Говорить, що це в останній раз, він виправиться. І жінки в це вірять.

До насилля звикаєш. Часто жінки вміють вгадувати настрій чоловіка по тому, як він відкриває двері, й знають, що їм сьогодні перепаде. Але для жінки це стає цілком зрозумілою їй нормою. Зазвичай — це умовно безпечно. А йти кудись, невідомо куди і як далі жити — це не знайомо і небезпечно. Тому жінки частіше обирають життя з побоями.

7. Страх. Чоловіки погрожують розправою з рідними чи забрати дітей, тому жінка змушена залишатися в таких стосунках.

Я кілька років прожила поруч з родиною, де побої були регулярним явищем. Сама кілька разів викликала поліцію, говорила з жінкою. Однак постраждала розповідала, що поліція приїздила, говорила щоб самі розбиралися і їхала собі.

Куди ж звертатися, якщо хочеш нарешті обірвати хворобливі стосунки

Алгоритм, який пропонують правозахисники, зазвичай однаковий:

• викликати поліцію;
• зафіксувати побої;
• скласти протокол.

Однак, що робити, коли жінці погрожують і вона боїться викликати поліцію? Або поліція розводить руками й не хоче лізти в побутові сварки? Або жінці просто немає до кого йти?

Отримати консультацію щодо ситуації насильства, інструкцію щодо подальших кроків та контакти пунктів, де ви можете отримати допомогу можна за телефонами гарячих ліній:

• 15-47 – цілодобова та безкоштовна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
• 0 800 500 335 або короткий номер 116 123 – «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації;
• 0 800 213 103 – контактний Центр системи безоплатної правової допомоги;
• 0 800 213 103 – інформація про центри, де можна отримати безоплатну консультацію юриста щодо розлучення, оформлення аліментів, повернення майна тощо;
• 0 800 500 225 або короткий номер 116 111 – національна дитяча «гаряча лінія».
• tellme.com.ua — онлайн-платформа, де можна отримати три безкоштовні консультації психолога;
• itseems.com.ua — онлайн-платформа, де можна анонімно розповісти свою історію насильства;

І пам'ятайте: б'є — це не любить, коли чоловік підіймає руку на жінку — винна не жінка. Немає таких причин, які виправдовують насильницькі дії.

Любіть себе, поважайте свої кордони. Не дайте своїм дітям перейняти нездорову родинну норму стосунків.