6200 українських чоловіків нелегально перетнули кордон з Румунією, 90 — втопилися чи замерзли в горах

За даними румунської імміграційної служби, 6200 українських чоловіків призовного віку нелегально перетнули 600-кілометровий кордон з Румунією після повномасштабного вторгнення росії та отримали тимчасовий захист в країні.

Водночас, як зазначає BBC у своєму матеріалі, посилаючись на неофіційні українські дані, за останні 15 місяців під час нелегальної подорожі до Румунії загинуло 90 чоловіків — вони або потонули в Тисі, або насмерть замерзли в горах.

«Тиса виявилася мілкішою, ніж я очікував, мені по груди. Тож мені не потрібно було пливти, я просто перейшов річку вбрід. Я чув спочатку постріли, потім низку образ. Але я не злякався. Коли ти провів час на фронті, ти знаєш різницю між кулями, які пускають у повітря, і кулями, які пускають у тебе», – розповів ВВС на умовах анонімності українець, який дезертирував з армії та нелегально перейшов кордон з Румунією.

З його слів, йому знадобилося кілька тижнів і тисячі євро, сплачених мережі «гідів», щоб перетнути всю Україну від зони бойових дій на сході до західного кордону.

Ще один український ухилянт, який фігурує в матеріалі ВВС як Діма, втратив усі пальці на правій нозі через обмороження, коли втік від призову та перетнув гірський кордон в Румунію. Це сталося через обмороження, коли він перетинав Марамороські гори із західної України до північної Румунії. Діма утік з України, коли йому прийшли призовні документи. А один із чотирьох чоловіків у його групі загинув по дорозі.

Румунська служба порятунку, попереджена його дружиною, знайшла Діму ледь живим після чотирьох днів і трьох ночей у горах. Його доставили в безпечне місце вертольотом.

Марія, 22-річна румунська прикордонниця, відкриває багажник своєї патрульної машини, щоб показати кореспонденту ВВС поліетиленовий пакет, повний ковдр і чоловічого одягу. Марія та її колеги-прикордонники часто перші спілкуються з українцями-втікачами після нелегального перетину кордону.

«Коли чоловіки тут переходять річку, вони холодні, мокрі та налякані. Вони думають, що ми їх пошлемо назад. Але ми цього не робимо. Я намагаюся зробити все можливе, щоб допомогти їм і піклуватися про них. І надаю їм їжу та медичну допомогу, якщо це необхідно», — каже вона.