Бердянські «Характерники» та бахмутський «Олабах»: як відновити бізнес під час війни

Через війну деякі підприємці залишили рідний регіон, щоб розпочати все з нуля у новому місті. Ці люди не полишили своєї справи і, попри всі труднощі, знайшли сили відновити бізнес. Ми розповімо про столичний бар «Характерники», який об'єднує бердянців, а також про заклад «Олабах», який розповідає чернігівцям про Бахмут.

Відкриття «Характерників»

Іван Карауланов до повномасштабного вторгнення відкрив перший кальян-бар у Бердянську. У закладі він працював майже 15 років:

«Я перший хто показав Бердянську культуру споживання кальяну. За ці роки я досяг того, що в мене були контракти, їздив по Україні та розпродавав парові продукти, показував як з ними працювати. Коли у Києві тільки зароджувалась така культура, у Бердянську я вже все це робив».

Проте через російське вторгнення Івану довелося розпочати все з початку та відкрити заклад у столиці.

Першими інвесторами «Характерників» стала сім'я з Києва, що відпочивала у Бердянську. Вони надали до 30 тисяч доларів на відкриття закладу, наразі цю суму подружжю відшкодували.

Іван з усмішкою пригадує час, коли готувались до відкриття «Характерників»:

«Був інфо вкид, що буде удар по центру прийняття рішень на День Прапора і ми такі: "Відкриваємось". Такий сюр: на Майдані стояла підбита російська техніка, виє сирена і ми відкриваємо кабак».

На початку відвідувачі заходили в «Характерники» на каву, бо в бару не було ліцензії на алкоголь. Іван згадує, що тоді заклад отримав сильну підтримку від місцевих жителів та постачальників алкоголю, які чекали на отримання ліцензії:

«У нас було зібране замовлення і воно чекало, я просто беру документи, фотографую, відправляю всім, і поки я з податкової приїхав, хлопці на своїх автівках все попривозили, щоб ми відразу почали працювати. Це був той час, коли алкоголь продавали за 100% оплатою, але агент з продажу алкоголю був з Бердянська, в іншій канторі була жінка з Бердянська. Вони говорили: ці хлопці з Бердянська давай їм все», — пригадав Іван.

У цілому відкриття подібного закладу мало коштувати 70-80 тисяч доларів, проте «Характерники» витратили лише 30. Для бару придбали старі столи з круглими столярнями, які Іван переробив власноруч.

«Барна стійка, все, що ви бачите з дерева, стіни, повністю все робили самі, вішали полички, розставляли обладнання. Бюджет був дуже скутий бюджет, його практично не було, — посміхається Іван. — Звук нам взагалі надав звукарь Вєрки Сердючки».

Ліцензія на алкоголь та проблеми ВПО

Майже два місяці Характерники чекали ліцензію на продаж алкоголю. Зокрема, проблема виникла через те, що податкова служба не працює під час повітряних тривог:

«Ти сидиш під час повітряної тривоги, щоб бути першим, персонал податкової пішов. Ти чекаєш, а вони пішли й не повертаються», — розповів Іван.

Ще одна з найбільших проблем при відкритті бізнесу — відсутність комунікації з держпрацівниками:

«Вони (держпрацівники — авт.) не розуміють проблематику переселенців, які втратили домівку та не розуміють, які території Україна втратила наразі».

Іван розповів, що бізнес довелось перереєстрували у Києві, бо на бердянській реєстрації з ним відмовлялись працювати:

«Ми перереєстрували ФОП під Київ і на столичну адресу прийшов лист, що я повинен здати документи по касовому апараті. Я приходжу до податкової, ФОП оформлений на жінку. Вона говорить (дружина Івана — авт.) тільки не сварися я сама. І людині там треба був лист розпломбування, вона говорить (дружина Івана — авт.) : "Я з окупованої території і він (лист — авт.) там залишився", Їй кажуть: "дзвоніть, хай розпломбують". Коли я підняв галас, вийшов начальник податкової, написав заяву, через пів години він сам подзвонив жінці і сказав, що все гаразд».

Після отримання ліцензії «Характерники» запрацювали, як повноцінний бар.

«Ідея нашого кабака просувати Бердянськ, нагадувати про нього, бо ми пишаємось своїм містом».

Перший соціальний бар в Україні

Іван розповів, що домігся офіційної реєстрації саме соціального бару. Це перший такий бар в Україні, тому що в класифікації подібного немає:

«Наші відвідувачі — найщиріші люди, завдяки яким ми закриваємо збори: приміром, беруть гільзу — 20 гривень на донат. Чверть мільйона ми зібрали. Ще трохи – і я везу ці пташки, — показує на дрони під склом, — у третю штурмову. Також робимо сухпайки, в’ялимо м’ясо, привозимо на фронт хлопцям всякі смаколики».

«Характерники» витрачають 30% прибутку на зарплатню команди та соціальні проєкти. Зокрема, бердянці допомагають молодіжній футбольній команді закупляють м'ячі та сітки. Також заклад готує їжу для дітей ВПО з фонду «Мрія».

Іван наголосив, що важливо донести до людей, що навіть у воєнний стан потрібні бари. У них люди не тільки відпочивають, а й донатять гроші на ЗСУ. Також з кожного розрахунку відвідувачі можуть залишити чайові або бойові та направити кошти на військо.

Команда – «бердянська банда»

Майже всі працівники бару переїхали до Києва з Бердянська:

«Коли тільки прийшла ідея відкрити свій бар, треба ж було зібрати команду, — говорить Іван. – От сидить наш директор, пан Віктор, і ми починаємо всі телефонувати. Мовляв, свій проєкт хочемо. Першим зголосився Андрій Мальцев, звільнився з попередньої роботи просто під час нашої розмови. Ми ще не знаємо, як все буде, а він вже готовий з нами працювати. Коли нас було вже зо п’ять людей, обговорювали майбутні плани. Ще цікаво, що пара барменів, яка нас обслуговувала в тому барі, де ми зустрілись, теж перейшла до нас».

Іван зауважив, що за два місяці повномасштабної війни в Києві закрилось понад 800 закладів. З’ясувалось, що їхні власники були пов’язані або з росією, або з білоруссю. Тому вибір приміщень був великий. За місяць Іван оглянув 43 місця, і обрав приміщення в якому колись була піцерія, яка так і не змогла повноцінно запрацювати.

«Ми розуміли, що у нас є повна зміна барменів, офіціантів, адміністраторів. І кухню можна зробити, тож можна відкривати не бар, а повноцінний заклад громадського харчування, — зазначив Іван. — Два місяці ми з нуля облаштовували свій бар. Вони не робляться так швидко, але у нас працювала вся команда».

Ми поговорили з кухарем закладу, який працює в «Характерниках» з моменту відкриття. Не вказуємо імені працівника у матеріалі, щоб не наразити на небезпеку його рідних. Кухар виїхав з окупованого Бердянська на підконтрольну Україну, де зустрівся з братом. Довго вони не могли знайти роботу:

«Ми всі перетикались один з одним, він (Іван — авт.) побачив, що ми з братом тут і зателефонував зі словами: "Є така ідея проєкт такого закладу, треба, щоб хтось був на кухні" І ми прийшли, коли тут ще нічого не було. Все будували з самого початку».

Іван зазначив, що заклад «Характерники» історія не про гроші, а про людей:

«Були часи, коли ми тут сиділи без світла, під обстрілами. Але до нас заходили налякані люди, тут просто феєрверки, працює ПВО, а людина зайшла поїсти, і ми готуємо, з ліхтариками на туристичній печі. У нас було меню на випадки, коли немає світла. Також висів чек-лист, на якому були прописані наші дані та номера телефонів. Якщо немає обстрілів, ми приходимо на роботу, якщо ідуть обстріли, немає змоги вийти на роботу, то відмічалися ті, хто мав змогу прийти».

Кухар розповів, що для нього «Характерники» це не просто робота, а все що є наразі:

«Коли гості приходять і відчувають атмосферу нашого бару — це гріє душу. Поки я тут, можу якось дарувати позитивні емоції. З мого боку це їжа. Ми нашим позитивом та нашою справою даємо відчути людям себе, як вдома».

Окремо кухар працює над лінійкою сухпайків для ЗСУ, це м'ясні страви у вигляді снеків, які відправляють на фронт. У меню закладу є функція благодійність, коли кожна людина може задонатити та відправити кошти на додаткове виготовлення сухпайків.

Дизайн закладу

Про Бердянськ нагадують не тільки працівники закладу, а й його дизайн. Логотип «Характерників» дуже символічний:

«Дивіться, це літера, яку ми взяли з цих літописів 13-14 сторіччя, вона була написана, ми просто її оцифрували. А це – одол, він означає дім, коріння, що ми пам'ятаємо, хто ми, звідкіля ми. І якщо ми повернемось до Бердянська, він просто перевернеться. Якщо перевернути Одол, то виходить забуття. І ми думали, коли ми повернемось до Бердянська, візьмемо нашу нашу вивіску, перевертаємо, і виходить забуття. Тобто, руна дому перетворюється в руну забуття і ми забуваємо всю цю історію».

Іван згадує, що досить довго обирали і назву для закладу, відбувались палкі дискусії.

«Тут є ніби подвійна назва. З одного боку характерники – це козаки-характерники. Якщо прибрати всю містифікацію, це були просто воїни, які розумілися на їжі, які розумілися на напоях. Вони знали латинь, вміли читати, писати, розумілися на логістиці, взагалі на лікуванні травами. Бо коли тобі 25 плюс, ти вже характерник. Бо ж ти якось вижив за ці роки. Бо війна – це справа молодих, і козаками ставали з 16 років. Це як люди нової формації, вони мали надлюдські здібності».

Фотографії на стінах закладу пробуджують спогади про Бердянськ та розповідають про «Характерників». На першому поверсі бару повісили подаровані фотографії з міста на березі Азовського моря. Є світлини з весілля Івана на середині косі. Кадр з близнюками, що стоять поблизу потяга «Київ-Бердянськ», зараз брати працюють артилеристами на фронті. Також є наліпки: «Бердянськ це Україна», яка мандрувала світом та «Незламний Запорізький край», історичні кадри Бердянського університету.

На другому поверсі є дев'ять плакатів, які розповідають про те, як бути переселенцями, є фотографії дореволюційного Бердянську, що нагадують про часи окупації міста у Першу та Другу світову війну. На інших кадрах є ворота в парку Шмідта, синагога, бердянська церква, яку совєтська влада намагалась перетворити на хлів.

Антуражу закладу додають козацькі списи — зброя перемога. Їх виготовили історично правдиво, конструктори власноруч вибивали метал, а очерет привезли з острова Хортиця. Поблизу вбиральні є дзеркало з написом «Характерники» та маленькою наліпкою у вигляді бердянського бичка.

Також у «Характерниках» розмістили велику картину ісландського художника Якоба Йорданса «Весілля бобового короля»:

«Художник малював у трьох темах: смерть, оргія та пиятика. Для бару ідеально. Ми сміялись, я як бердянське бидло спершу приїхав і купив картину. Ми трішки панки, тож дуже багато там (на картині — авт.) домалювали», — розповів Іван.

«Характерники» додали героям Йорданса сонцезахисні окуляри, татуювання, піцу та інші цікаві елементи.

Масштабувати бізнес

Нещодавно Іван отримав грант у 250 тисяч гривень від держави. Написав бізнес-план, але стикнулися з багатьма підводними каменями під час реалізації проєкту.

«Хотіли зекономити, шукали більш дешеве обладнання, але виявилось, що треба розраховувати на ту суму, яка вказана у гранті. Наприклад, написано, що холодильник має коштувати 20 тисяч гривень, а ми його придбали за рахунок знижки за 17500, то різницю нам не повернуть, — пояснив Іван. — Решта повертається державі. А якщо коштує більше, то це вже порушення грантових умов. Тому трохи важко з цими грантами. Тим більше, коли долар скаче, складно прорахувати, яку суму слід закладати на обладнання».

Також Іван розповів про плани щодо розширення виробництва, щоб надсилати більше гідратного м'яса на фронт:

«Зараз у нас кухня завантажена гідратним м'ясом, яке ми відправляємо на фронт. Ось тут понад 120 пакетів стоїть в черзі, — показує. — І ми це виробництво можемо розширити. З цього приводу я теж написав грант на обладнання, чекаю відповідь. Щоб створювати нові робочі місця. Адже у нас є ринок збуту – фронт».

У середині вересня бердянці організують великий захід, нагадати про окупацію рідного міста, про катівні в Бердянську, про рух опору та зібрати кошти для військових. Іван розповів про плани проведення майстер-класів, і ярмарок, і різноманітні івенти. Очікують, що це буде гарним інформприводом не тільки для українських медіа, але й для закордонних. Адже про «Характерників» та про Івана були публікації та сюжети в багатьох іноземних медіа. Навіть Ентоні Блінкен завітав до їхнього закладу, щоб підтримати бердянців.

«Олабах»

У 2021 році Ольга Люліна відкрила ятку, де продавала фастфуд у Бахмуті. Справи йшли вгору, і пані Ольга планувала розгорнути заклад на ще одній локації, проте через повномасштабне вторгнення довелось все зупинити.

У серпні 2022 року Бахмут перебував під постійними ворожими обстрілами, у місті не було електрики та водопостачання. У той час Ользі довелось евакуюватись з Бахмута до Чернігова, де жили її родичі. До лютого 2023 року жінка жила в очікуванні на повернення додому, проте згодом зрозуміла, що повертатись немає куди:

«Треба було якось виживати, я ходила шукала роботу, проте не пропонували нічого навіть із середньою зарплатнею. Треба було платити за квартиру, тому я взяла кіоск на ринку, готувала там млинці. Бізнес не дуже йшов у цьому напрямку, тому додала у меню ще шаурму», — розповіла пані Ольга.

Саме у той час жінка створила страву «Олабах» — яка згодом стала фірмовою для власного закладу. Назва походить від іспанської Hola Bakhmut – привіт, Бахмут.

«Це наша фірмова страва з лавашного тіста з різними начинками, фірмовими соусами, яка смажиться на сухій пательні без масла. Корисно, смачно та цікаво», — зазначила Ольга.

Через пів року праці жінка написала грант на отримання 400 тисяч гривень від міжнародного фонду, щоб відкрити заклад. Проте Ольга довго чекала відповіді.

Після цього жінка подалась на грантову програму від держави, щоб отримати 250 тисяч гривень:

«На онлайн-співбесіді я говорила з Центром Зайнятості. Не знала чи пройде чи ні (заявка на грант — авт.). Але наступного дня прийшли дві жінки і кажуть: "Ми вчора вас бачили, ви були на співбесіді. Нам так сподобалось, як ви розповідали, що ми прийшли спробувати"», — розповіла Ольга.

Через місяць після подачі заявки на грант Ольга отримала кошти:

«За квітень я орендувала приміщення, зробила ремонт та встановила обладнання».

У відкритті закладу допомагали благодійні організації, міжнародні фонди, центр зайнятості, торгівельна палата та місцеві жителі:

«Люди приходили купити щось на підтримку. І після цього стали моїми постійними клієнтами і приходять кожний день».

Через місяць після відкриття «Олабаху» Ольга отримала підтвердження першого міжнародного гранту. На отриманні гроші вона замовила більш якісне обладнання: столи-холодильники, професійні овочерізки та слайсери, тістомісильник, щоб швидше готувати їжу.

Наразі в закладі готують млинці, шаурму та фірмову страву олабах з соусом за рецептом Ольги.

«Кожного дня свіже, як домашнє. Олабах на вигляд схожий на чебурек. Не смажений на олії та не шкідливий для шлунку. По-іншому ми готуємо і млинці. Ми кладемо млин на пательню та підсушуємо. Виходить щось середнє між трубочкою та млинцем», — додала Ольга.

Містянам так сподобалась продукція, що вони пропонують локації для відкриття нових закладів. Жінка планує розширювати бізнес та відкрити ще один «Олабах» у центрі Чернігова. Наразі «Олабах» доступний щодня з 10 ранку до 22 вечора на вулиці Левка Лукʼяненка 25.

У закладі працюють Ольга та ще четверо співробітників. Команда шукає ще двох людей:

«Це не працівники, це уже сім'я. Хтось захворів, його швидко підмінили. Всі висловлюють свою думку та проявляють ініціативу. Всі боліють за заклад та чекають на реконструкцію. Знайти б ще двох таких працівників і був би повний комплект».

Ольга радить іншим ВПО, які планують відкрити власний заклад, нічого не боятись:

«Не соромтесь, стукайте в усі двері, якщо вам не відкрили, постукайте поруч в інші двері. Уже нічого боятися ми втратили все. У нас немає ні житла, ні фінансів, але зараз допомагають і гуманітарні організації і фонди. Спробуйте».

Програми для бізнесу у столиці

У Департаменті промисловості та розвитку підприємництва Києва нам розповіли, що проводять для підприємців, зокрема з інших регіонів, навчальні програми. На проведення навчання виділили 380 тисяч гривень. Так, у червні та липні 2024 року промисловцям розповідали про «Цифрове майбутнє підприємства» та «Експорт та фінансові інструменти підтримки бізнесу». У навчальних програмах взяли участь 40 переселенців. У цьому році запланували провести ще два навчання про енергонезалежність підприємства та кібербезпеку.

Інформацію про реєстрацію на навчальні програми можна знайти на сайті Департаменту.

Також підприємці можуть звернутися з питань ведення господарської діяльності до «Київського міського бізнес-центру» та інформаційно-консультативних центрів підприємства у десяти районах Києва.

Також у Києві надають фінансово-кредитну підтримку малому та середньому бізнесу. На цю програму з бюджета міста виділили 77,74 млн грн. Детальніше про умови кредитування за посиланням.

За інформацією Київського міського центру зайнятості упродовж січня-червня 2024 року 2 903 переселенці отримали послуги з питань працевлаштування. З них — 1 862 людей були безробітніми, роботу отримали 587 переселенців.

Також третій рік у Києві надають компенсацію витрат бізнесам за працевлаштування ВПО. Загалом у 2024 році роботодавцям виплатили 10,4 млн грн за роботу для 586 переселенців.

Державна підтримка бізнесу

Держава надає допомогу на підтримку малого та середнього бізнесу. З початку війни запровадили кілька дієвих програм, завдяки яким молоді підприємці можуть стати на ноги, а чинні — розвивати свій бізнес. В першу чергу, це надання грантів та пільгове кредитування.

Отримати гранти українці можуть за програмами:

• мікрогранти для створення власного бізнесу. Підприємці отримують від 50 до 250 тисяч гривень. Кошти можна витратити, щоб придбати обладнання, закупити сировину, сплатити оренду (не більше 25% від суми гранту), лізинг обладнання. Кошти мікрогранту треба освоїти протягом перших 6 місяців з моменту їхнього отримання;
• гранти для розвитку переробного підприємства до 8 млн грн. Кошти на придбання обладнання для створення або збільшення виробничих потужностей переробних підприємств, зокрема виробництва меблів, будматеріалів, одягу, фурнітури, ліній металообробки, аграрної переробки тощо. Отримувач гранту зобов’язаний створити до 25 робочих місць.
• кошти для розвитку тепличного господарства. Найбільше коштів — до 400 тис. грн за гектар — можна залучити на вирощування лохини, чорниці, груші чи яблук. Найменше — до 140 тис. грн за гектар — за висадку смородини, обліпихи, абрикосу, сливи та вишні.
• грант на реалізацію стартапу, у тому числі в сфері ІТ. Гранти до 3,5 млн грн. Кошти можна витратити на зарплату працівників, оплату консультаційних послуг, купівлю обладнання, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, маркетинг. Отримувач гранту зобов'язаний створити від 3 робочих місць в залежності від етапу життєвого циклу стартапу.

Текст створено в рамках проєкту «Медіа єднають українців» від ГО «Центр практичної освіти Накипіло». Проєкт реалізовано за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.