Бізнес за готовим рецептом: як дружина військовослужбовця відкрила магазин солодощів у Нововолинську 

Олеся Гадун – дружина військовослужбовця, мама двох дітей та бізнесвумен, хоч і з невеликим досвідом. Але саме бізнесвумен можна назвати жінку, яка під час повномасштабної війни наважилася відкрити магазин солодощів, опанувала усі тонкощі ведення бізнесу, керує персоналом та все це робить сама. Чоловік Олесі захищає Україну, але на відстані все одно підтримує дружину в її справі.

Рік тому у невеликому місті Нововолинськ з’явився незвичайний магазин. Своїм яскравим виглядом та цікавою продукцією він одразу привернув увагу місцевих жителів. Це крамничка LEKVAR – територія найрізноманітнішого мармеладу та мрія, мабуть, усіх дітей. Хоча і дорослі тут відчувають себе щасливими. Асортимент магазину вражає усіх.

«Є в нас банан всередині з шоколадом. Ніби звичайний маршмелоу, але виходить не звичайний. Є змії метрові. Люди беруть, їм подобається. Є гострий перець. Він справді гострий. Є клієнти, які спеціально проходять по той перчик, щоб із когось посміятися або самим з’їсти щось гостреньке. Є в нас оці гидкі боби як в Гаррі Поттері». 

Франшиза як шлях до власної справи

Цей магазин відкрили за франшизою. Власниця крамниці каже, що ніколи не думала, що працюватиме з продуктами. Зізнається, що це здавалося їй надто складним. Але пропозиція франшизи магазину цукерок була настільки цікавою, що вона наважилася і не пошкодувала. Хоч і не обходиться без складнощів. 

«Якось мені потрапила на очі реклама цього магазинчику і все закрутилося. Мені сподобалося, що термін придатності продукції досить довгий. Плюс зберігаються солодощі на бочках, які накриваються. Тобто відходів як таких в мене немає. Солодощі то в бокси фасуються, то букети ми з них робимо, то вже на знижечку трошки ставимо. Так що з ним проблем нема. Влітку трошки важче, бо дуже жарко, все сохне. Але все одно якось справляємося: менше замовляємо, шоколад не беремо на літо». 

Олеся радить підприємцям-початківцям звернути увагу саме на франшизу. Запевняє, що так набагато легше почати займатися бізнесом. Франшиза забезпечила її магазин готовими бізнес-інструментами: налагодженою системою постачання, маркетинговими матеріалами та підтримкою від центрального офісу. 

«Компанія, яка продає франшизу, каже яке приміщення потрібне, яка квадратура, що і куди треба поставити, який має бути декор – все до деталей. На самому відкритті магазину в мене був хлопчина, який вішав букви-вивіски, складав стелаж, розставляв бочки. Тобто він від компанії повністю все допоміг зробити. Плюс навчав персонал, розповів як працювати з програмою, все підключив. Десь тиждень він із нами працював і допомагав після відкриття. Їхній бухгалтер, який вже знає, як все робити — працює з ними. Також нас консультували щодо товару, підказували, який краще продається. Передали нам базу постачальників. Хоча франшизи є різні. Я так само чула, що продають і ніяк не допомагають».

Де взяли кошти на бізнес

Коли Олеся наважилася на відкриття магазину — її чоловік Артем вже був на війні. Цим бізнесом вона займається сама, але отримує велику підтримку від коханого. З ним вони давно думали започаткувати власну справу, але все не наважувалися. Коли жінка побачила магазин цукерок, то вирішила, що потрібно діяти. Для початку подалася на грант для дружин військовослужбовців. Олеся заздалегідь проговорила з власниками франшизи, скільки й на що потрібно коштів. Гроші пішли на сам товар, інвентар, оренду за перші місяці, декорації та інше. Вкладали не тільки державні кошти, а і власні. Була обов’язкова умова – 30% від гранту повинні вкласти грантоотримувачі. 

Щодо отримання гранту, то у жінки вже є деякі поради для тих, хто тільки планує подати бізнес-план в надії отримати гроші. Якщо попереднє навчання не передбачене, то краще, радить Олеся, самим звернутися по допомогу, щоб правильно заповнити всі документи.

«Я подавалася на грант в Дії. Звідти мені прийшли документи, приклад бізнес-плану, як його скласти. До цього я вже про все поговорила з власниками франшизи. Вони мені сказали, скільки на що потрібно грошей, скільки й що покрию я, скільки покриє держава. Але мені повернули мої розрахунки. Щось я там неправильно розділила. Наприклад, на рекламу більшу суму заклала, ніж можна. Ну, тобто не до кінця вникла. Тому моя порада буде така: треба звернутися одразу в центр зайнятості, до відповідного відділу, спеціалісти якого допоможуть скласти правильно план». 

З рекомендаціями спеціалістів отримати грантові кошти буде легше і швидше. Але не тільки в розрахунках справа. 

«Далі порада  – дійсно горіти своєю справою. При отриманні гранту також потрібно пройти співбесіду. Спочатку ти подаєш документи, якщо тобі їх погоджують, то далі комісія центру зайнятості запрошує вас на співбесіду. Вони просто дивляться, що справді ти хочеш ці гроші вкладати у власну справу, а не просто і сидіти чогось чекати». 

Окрім того, в умовах отримання гранту був пункт із наданням робочих місць. У Олесі є працівники, які допомагають із реалізацією продукції, бо в процесі розмови з’ясувалося, що жінка має основну роботу. 

«Я працюю в IT вдома. Маю відпрацювати, наприклад, вісім годин на день. І я собі коригую графік: попрацювала зранку, потім ввечері можу допрацювати. А пообіді можу вийти в магазин. Спочатку було дуже важко у все це вклинитися: який товар брати, який не брати. Якось понабирали багато, а де складати не знали. Але зараз ми утрамбувалися, вже знаємо, що нам краще брати і скільки. Дівчата-продавчині можуть мені сказати що замовити і я віддалено роблю замовлення. Плюс є камери в магазині, зайшов подивився, якщо немає часу зайти особисто. Поступово налагодилася вже робота». 

Чоловік захищає країну та підтримує на відстані 

«Ми відкрилися рік тому, в листопаді. Артем уже був на сході. У нього взагалі була тільки військова кафедра в університеті. Пізніше, в 14-му його призвали, він рік відслужив. Далі був закордоном, а коли почалося повномасштабне вторгнення — повернувся в перші дні та пішов добровольцем. Мені здається, 1 березня він уже був на службі. Сказав: «У мене є досвід, я там потрібний». 

А в тилу дружина вирішила розвивати власну справу, тим більше, що у пари підростають двоє дітей: 15-річна Соломія та 11-річний Тимофій. Олеся зізнається, що дуже довго обмірковувала саме цей вид бізнесу, а чоловіку, каже жінка, ідея сподобалася одразу.

«Він сказав: “Якщо ти вже наважилася, то вже точно треба робити”».

Гіркі моменти в солодкому бізнесі 

Мабуть, не буває жодного бізнесу, власники якого не стикалися б із проблемами. Пані Олеся теж розказала про гіркі моменти в її солодкому бізнесі. Розповідає, що наразі найбільшою проблемою є відсутність людей.

«Я спілкуюся з власниками магазинів у великих містах, то кажуть, що теж обороти впали. Але поки працюємо. У мене ще умова гранту така, що потрібно пропрацювати три роки, щоб не повертати грант. А якщо ти не протримався, то повертаєш суму гранту за мінусом податків, які сплачені. Напевно, якби не ця умова, я б закривала магазин, бо якось справді стало важко. Хоча у нас магазинчик в центрі, але прохідність дуже низька». 

Ще однією проблемою у розвитку такого бізнесу є відсутність грошей у людей у цей важкий для країни час. Олеся каже, що навіть якби і хотіла знизити ціну на свій товар, то не може цього зробити за умовами франшизи. 

«Наш товар  – це ж не хліб, який ти мусиш купувати. Це ти собі робиш задоволення. Тому люди, напевно, якісь ставлять пріоритети та вибирають або дешевше, або ситніше. Люди кажуть, що можуть купити желейки в АТБ дешевше. Але вони, наприклад, купують там пачку 200 г однакових желейок, а у нас на ті ж 200 грамів можеш взяти черв’ячок, око, череп, змію і так далі. Так, воно виходить дорожче, звичайно, але це різноманіття. У нас вся продукція йде з Європи, українських виробників немає. Тому, відповідно, ціна вища». 

Попри складнощі, власниця бізнесу продовжує розвивати його, адже уже вкладено багато ресурсів. До того ж цей яскравий магазин приносить їй задоволення і став для родини справжнім острівцем радості та позитиву.

«Я дуже люблю свій магазин, як і діти. Коли тільки чують, що я думаю про закриття, то аж сльози в очах стоять. І плюс магазин такий яскравий, позитивний, підіймає настрій. Просто шкода, скільки всього вкладено — не хочеться закривати. Тому я кажу, що поки можемо — будемо тягнути. Хоча потрібні гроші і на комуналку, і на податки, і на зарплати працівникам, і на роялті за франшизу». 

Поради для початківців у бізнесі

Історія Олесі – це надихаючий приклад того, як навіть у найскладніші часи можна реалізувати свої мрії. Але перед тим, як підходити до цієї реалізації — варто дуже добре все продумати. 

«Раджу спочатку придивитися до свого міста та населення, яке в ньому живе. Вивчити попит, з’ясувати що в цьому місті є, чого немає. Ми як відкрилися, то ажіотаж був шалений. Дуже багато людей приходили. Ми половину грошей відбили, мабуть, за два місяці, уявіть. Але цікавість людей поступово згасла. Тому треба постійно думати, як вразити людей, чим підживити цікавість». 

Плани на майбутнє

Уже зараз Олеся з Артемом замислюються над новим бізнесом, бо зупинятися на досягнутому не хочуть. Але поки що йде процес пошуку найкращої ідеї.

«Ми вже з чоловіком думаємо над тим, що треба щось робити. У нас двоє дітей ростуть, треба бути незалежними. Тим більше зараз такий час складний. Ми думаємо над новою справою, але ідей поки що немає. Тим більше для маленького міста. Я думаю, що знову б узяла якусь франшизу. Досвід уже є». 

Основні моменти, які варто запам’ятати 

Ретельно вивчіть ринок: аналізуйте попит, конкуренцію, шукайте свою нішу.

Складіть детальний бізнес-план: прорахуйте всі витрати та доходи.

Не бійтеся звертатися по допомогу: консультуйтеся з фахівцями, шукайте підтримку у родичів і друзів.

Будьте готові до труднощів: бізнес – це не завжди легко, але дуже цікаво.