Блюз, електроніка, рок-н-рол — золота епоха української музики в радянському союзі

«Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори», «Ой, Марічко, чичері», «Стожари» — всі ми знаємо ці пісні, не раз їх чули і наспівуємо, коли слух ловить знайому мелодію. Ці хіти з’явилися в кінці 60-70-х роках. Виконували їх українські ансамблі, які поєднували українські мотиви зі світовими трендами. Нині це музичне явище називають Вусатий фанк.

Середина ХХ ст. Після смерті Сталіна в Україні зароджується новий вид мистецтва — естрада. З’являється організація «Укрконцерт», естрадні пісні вводяться до програм обласних філармоній, виникають нові колективи та цілий пласт нової пісенної культури, настільки великий і потужний, що все написане раніше (окрім, звісно, народних пісень) здавалося малочисельним і несуттєвим.

Наприкінці 60-х-початку 70-х по всій Україні грають на концертах сотні ансамблів. Це були колективи, які не любили щоб їх називали ВІА та грали музику, наближену до західної. Слухали вони її по радіо, ловлячи заборонені радіостанії.

Молоді хотілося розвиватися. Так, музичні гурти створювалися не тільки в містах-мільйониках, а і в маленьких населених пунктах.

Наприклад, «Смерічка» з’явився в 1966 році у Будинку культури Вижниці Чернівецької області, а на початку 70-х заспівала усім відому «Червону руту».

То чому тоді виникало так багато гуртів? Причин декілька:

• по-перше, молоді, яка слухала західну музику, ловлячи польські радіостанції – вдавалося копіювати виконавців, а далі – з’являлося щось своє;
• по-друге, період відлиги спонукав до змін і пошуку нового;
• по-третє, багато музичних гуртів тоді грали у ресторанах, це спонукало вміти відтворювати будь-який репертуар на замовлення гостей. Тому майстерності музикантам не бракувало.

Спочатку Комуністична партія заохочувала створення ВІА, але очевидно сподівалася на поверхневі та шароварницькі результати. Відповідно, коли в Україні почала формуватися модна, автентична сцена, керівництво СРСР почало закручувати гайки. 

Кобза

«Кобза» — це еталонний як для 70-х фольк-рок. Один з найвідоміших українських гуртів того часу. «Кобза» був першим з колективів колишнього Радянського Союзу, який перебував з комерційними гастролями на американському континенті.

Наприкінці 60-х його створили студенти Київської консерваторії — бандуристи- Костянтин Новицький і Володимир Кушпет. Причому грали вони на небачених тоді інструментах — електробандурах.

Арніка

«Арніка» – один із найпопулярніших вокально-інструментальних ансамблів України 70-х років. В основі репертуару ансамблю поп-рокові, джаз-рокові обробки народних пісень, твори тогочасних композиторів та власні твори.

Повноформатний дебют «Арніки» багатий фанковими обробками народних пісень.

Смерічка

Головний секрет «Смерічки» криється в поєднанні непоєднуваного: фанкового груву та українського ліризму, модернового рок-н-ролу та автентичних традицій. 

Легендарний український ВІА «Смерічка» створив Л. Дутківський. Солістами в ансамблі виступали С. Ротару, В. Зінкевич та Н. Яремчук. Пісні для ВІА писали В. Івасюк та Л. Дутківський. Відомими на весь світ стали деякі пісні у виконанні ВІА «Смерічка»: «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори», «У Карпатах ходить осінь» та інші.

Візерунки шляхів

У ті радянські часи ВІА не міг бути самостійним, а повинен був належати до якоїсь інстанції. Формально «Візерунки шляхів» належали Київпасавтотрансу від Мінавтотрансу УРСР. Звідси і відповідна назва (візерунки слідів від коліс). 

Завдяки мелодичному таланту та винахідливим аранжуванням «ВШ» змогли вкласти душу навіть в «ідейні» композиції, спущені згори. 

Водограй

Після співпраці з Давидом Тухмановим дніпровський ансамбль взявся за запис самостійної платівки. І наочно продемонстрував, що навіть у радянських умовах можна грати щось схоже на прогресивний рок.

На жаль, попри свій величезний потенціал, «вусатий фанк» реалізував себе дуже скромно. А у 80-90-х, із розвитком на фоні Перебудови та розпаду СРСР інших музичних жанрів зник.

C.J. Plus

Нещодавно музиканти почали відроджувати давно забутий вусатий фанк. Один з найяскравіших прикладів — діджей та саундпродюсер С.J. Plus (Євген Розінський) з Одеси, який дає нове життя композиціям ансамблів «Візерунки Шляхів», «Кобза», «Водограй», «Смерiчка», «Арнiка», «Ватра» та інших.