Переглядаючи Гаррі Поттера я завжди намагалася пропустити сцени з дементорами. Мені здавалось дуже моторошною сама думка про те, що може бути щось, що так нахабно і цілеспрямовано зазіхає на чуже щастя, надію, радість. Тепер я знаю, що вони існують. Але маскуються під людей, і засоби використовують інші: летять по чотири години в одну сторону, щоб виплювати ракету на сплячих дітей, мінують мішки з картоплею і нищать все, до чого можуть дотягнутися.
За останній час ми побачили не лише дно Каховського моря, а і денця своїх власних силосховищ.
Воно і не дивно: нічні обстріли роблять повноцінний сон чимось забутим, тривога за тих, хто в “гарячих” місцях стала хронічною, а перспективи ядерної, по гопницьки рукотворної, катастрофи цілком реальними. Це все: воєнне і особисте переплелося, осіло каменюкою десь в районі грудей і в голові все частіше з’являється питання: Де на оце все брати сили!?
Я пропоную не лізти в енергетику й езотерику та розібратися звідкіля можна підзарядити батарейки на побутовому рівні, способами, які доступні практично кожному.
Але, перш за все, необхідно проаналізувати, куди, окрім глобальних переживань, витікають наші сили. Часто це, на перший погляд, несуттєві моменти на кшталт беззмістовної теревені по телефону чи звички перевіряти новини кожні десять хвилин. Але це розсіює увагу, провокує тривожність і висмоктує сили.
Багато сил з нас тягнуть незавершені цикли: недороблені справи, недочитані книги чи невиконані обіцянки. Усвідомивши і ліквідувавши тих дементорів, які знаходяться в зоні особистого контролю, можна працювати над збільшенням свого енергопотенціалу.
Отже, то звідки ж можна брати сили?
З тіла
Наша життєва енергія в першу чергу виробляється з їжі, яку споживає людина. Крім цього, з точки зору фізіології наша енергійність тісно пов’язана ще й з такими процесами як сон і дихання. Складно бути зайчиком з реклами батарейок, якщо спиш по дві години і харчуєшся зефірками.
Тож, якщо ми ще не навчилися харчуватися енергією сонця, важливо звернути увагу на базові речі: годувати себе повноцінною їжею, в стресових ситуаціях триматися подалі від вазочки з цукерками.
Зі сном зараз не так просто, тож є сенс надолужувати те, що недоспано вночі при першій же можливості та без докорів сумління. Ну і про фізичну активність, хоча б мінімальну, забувати не треба.
З побутових справ
Є активності, з яких ми отримуємо енергію, а є ті, в яких ми її віддаємо. І для того, щоб не було виснаження, нам потрібно як мінімум їх балансувати.
У побуті ми маємо багато речей, які нам все рівно треба робити, попри загрозу хімічного апокаліпсису. То чому б не робити їх в задоволення? Якщо є квартира, яку треба прибрати і подкаст, який хочеться послухати, то варіантом буде поєднати ці два заняття.
Якщо не любиш щось робити, подумай, як зробити це таким способом, щоб полюбити. Кажу вам як жінка, яка не може терпіти мити посуд, але любить всякі вебінарчики.
Крім того, в питаннях побутового енергозбереження важливо мати свою рутину. Думаю, кожному відоме відчуття, коли наче і провів день в піжамі, але почуваєш себе, як каша з дитсадка, мов розмазаним по тарілці. Енергія приходить на запит, якби це не езотерично звучало. Рутина ж дає відчуття зібраності, стабільності та сигналізує :Все під контролем.
З відпочинку
У нас ще подекуди зустрічається рудимент того, що відпочинок потрібно заслужити і дозволяти собі його тільки тоді, коли падаєш з ніг. Це, звісно, справа особистого вибору, але мені більше подобається варіант, коли ми вчасно дослухаємося до сигналів свого тіла і відпочиваємо ще до того, як доходимо до виснаження.
Це навіть більш вигідно, хоча б тому, що так ми не спрацьовуємо ресурси організму до мінімуму і на відпочинок треба менше часу.
Існує наступна градація відпочинку: на мікрорівні — це про короткі перерви впродовж робочого дня чи побутових моментів, щоб перевести подих і відволіктись; на середньому — сон чи повноцінний вихідний, для більш глибокого відновлення; і макрорівень — це вже про більш тривалі проміжки часу для перезавантаження, наприклад, відпустку. І мова тут не про вибір — важливий відпочинок на всіх рівнях ( звучить нервовий сміх).
З природи
Це одночасно звуко-, кольоро-, і аромотерапія. Контакт з природою прекрасно заземляє, заспокоює та відновлює сили. При цьому це може бути пікнік в парку, прогулянка в лісі чи сапання картоплі — в будь-якому разі голова стає більш ясною і легкою, навіть не дивлячись на можливу фізичну втому.
З турботи про себе
Я зараз і про хоббі, і про масочки-патчики, і про каву з подругами — про все, що приносить задоволення і наповнює силами. Це одночасно і SOS-метод для того, щоб привести себе до норми, й інвестиція у свою подальшу стабільність.
Коли до мене таки дійшло, що війна не пройде так швидко, як би мені того хотілося, я придумала собі традицію — кожного ранку прокидаюся і думаю, чим себе сьогодні порадую.
Наприклад, мені подобаються відео затишної корейської повсякденності. Я так заземляюся, розслабляюся й заспокоюся. Але їх треба сісти і дивитися, а часу деколи так шкода! Тож я раз у кілька днів з самого ранку заплановую собі їх перегляд. І отакі от дрібнички, насправді, досить сильно впливають на якість життя, дають натхнення і сили жити, не варто ними нехтувати. Бо ж, найчастіше ми перестаємо дбати про себе якраз в той момент, коли це найбільш нам потрібно.
Взагалі, я твердо впевнена, що кожна людина повинна знати свої способи відновлення. Для мене це про відповідальність і турботу про себе. Зараз так важливо відчувати позитивні емоції, дозволяти собі їх. На нас, щасливчиках з тилових міст, лежить велика відповідальність — по-максимуму берегти свою зозульку, щоб формувати критичну масу ментально стійких людей.
Ми стомленні — це нормально. А з огляду на те, як ми живемо останні шістнадцять місяців, я вважаю, що ми можемо пишатися собою. Але гарна новина в тому, що накопичуються не тільки негативні зміни, а і позитивні. Дбаємо, піклуємося про себе і оточуючих, не розтрачуємо сили срачами і донатимо-донатимо-донатимо. Ми ж знаємо, що всі марафони колись закінчуються…
Психологиня Інна Радченко для Сіль.Медіа
Подякуй автору!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати автору гривнею.
