26 лютого 2014 року тисячі кримських татар, українців вийшли на мітинг проти російської окупації та заявили світу про територіальну цілісність України. Десять років потому Крим продовжує чинити опір.
Війна росії проти України почалась із Криму
24 лютого 2014 року російські кораблі прийняли на борт у росії «зелених чоловічків» разом із бойовою технікою та вийшли курсом на Севастополь. 25 лютого будівлю Верховної Ради у Криму пікетували близько 400 проросійськи налаштованих людей. Активісти вимагали зняти державну символіку України та провести сесію, щоб прийняти рішення про референдум за незалежність Криму.
26 лютого 2014 року під стінами Парламенту у Сімферополі відбувся проукраїнський мітинг. На протест російській окупації вийшли до 10 тисяч учасників. Тоді кримчани зупинили проведення позачергового засідання.
«…разом з українською громадою і парафіянами Київського патріархату ми були під стінами Верховної Ради Автономної Республіки Криму, робили все, що від нас залежало. Кримські татари кричали: «Аллах акбар!», українці кричали: «Україна понад усе!». Ми були разом у скрутний для нас час і захищали нашу країну від ворога, що увірвався в наше мирне життя. Ми захищали територіальну цілісність нашої держави», – розповідь Архієпископа Климента в книзі «Люди «сірої зони». Свідки російської анексії Криму 2014 року».
Координатор громадської ініціативи «Євромайдан-Крим» Андрій Щекун зазначив, що учасники українського мітингу протистояли формуванням «Народне ополчення Криму» та «казачих» організацій, яких спеціально мобілізували проросійські сили. У той день загинули двоє українців, за допомогою до медиків звернулися 30 людей.
«Ми бачили, як привозили з Севастополя автобуси людей, навіть не кримчан. Ми бачили, яка їх там орда була. Десь 2–3 години такого сильного спротиву, і нам вдалося відтіснити їх. Але вони залишилися все одно, біля стін Верховної Ради. Ми, фактично, перший поверх контролювали, і депутатам не вдалося проголосувати за те, за що вони намагалися — більшість не з’явилася. В принципі, це була така невеличка перемога і, на мою думку, сигнал Україні, що тут є на кого спертися, є спротив», – зазначив Андрій Щекун.
У той день генеральна прокуратура України відкриє провадження за фактом проявів сепаратизму в Криму.
27 лютого о 5 ранку російські військові захопили будівлі парламенту та уряду Криму. 28 лютого Верховна Рада Криму під «наглядом» військовослужбовців рф проголосувала за проведення референдуму. Того ж дня росіяни почали блокувати українські військові частина на півострові. Окупанти захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні в’їзди до Криму з боку Херсонщини.
16 березня 2014 року на території Криму відбувся не визнаний «референдум» про статус півострова, за результатами якого росія включила його до свого складу. Кримські татари та інші проукраїнськи налаштовані жителі півострова продовжували бойкотувати російську владу.
Після встановлення контролю над Кримом росіяни розпочали переслідування українських громадських діячів. Однією з перших і показових стала «справа 26 лютого».
Одним із провідників кримськотатарського руху був Мустафа Джемілєв. Він брав участь у мітингах і домагався деескалації ситуації у Криму. У травні 2014 року його не пустили на півострів. Татари зібралися, щоб підтримати свого лідера у Армянську. Коли озброєні військові зупинили Мустафу Джемілєва, кримські татари прорвали кордон та не реагували на бійців, які почали стріляти у повітря. Жителі Криму зустріли свого лідера скандуванням його імені та гаслом “Міллєт! Ватан! Кирим”.
22 квітня 2014 російська влада заборонила Мустафі Джемілєву в’їзд до росії та анексованого Криму.
Перші роки окупації Криму
18 квітня 2014 року українські партизани підпалили штаб провладної російської партії «єдіная россія». У підпалі офісів брали участь Олексій Чирній, Геннадій Афанасьєв, Ілля Зуйков, Енвер Асанов і Микита Боркін. Олександр Кольченко стежив за актом. У липні цього ж року російську вантажівку, що рухалась Сімферополем, закидали камінням. У результаті автівка врізалася у стовп електропередач.
У липні 2015 року кримськотатарські та українські активісти розпочали блокаду постачання товарів в окупований Крим. До початку блокади з Херсонської області на півострів щодня в’їжджали 400—500 вантажівок, які ввозили в Крим близько шести тисяч тонн продовольства на добу. На думку протестувальників, росія як держава-агресор, що окупувала Крим, повинна нести відповідальність та соціальне та гуманітарне забезпечення мирного населення під окупацією. У результаті акції заблокували всі три коридори між Україною та тимчасово окупованим півостровом.
У жовтні 2015 року в Криму пошкодили лінії електропередач, що постачають електрику на анексований півострів. Активісти заблокували ремонт опор високовольтних ліній.
Мета блокади полягала в деокупації Криму і відновленні територіальної цілісності України.
З грудня 2015 року до Криму не надходить електроенергія з материкової України. Зараз півострів забезпечується за рахунок власної генерації, генераторних установок з росії та енергомостом з кубані.
У 2016 року під час бою з диверсантами в Армянську вбили двох співробітників фсб. У 2017 році в Криму провели серію диверсій: підірвали два газопроводи, дві лінії електропередач та лінію зв’язку.
З початку повномасштабної війни спротив росіянам на окупованих територіях став активнішим. Кримчани розвішують синьо-жовті прапори, малюють патріотичні графіті та чекають на прихід Збройних сил України.
Українська символіка в Криму
Найчастіше жителі Криму демонструють проукраїнську позицію за допомогою національної символіки.
Так, активісти громадського руху спротиву окупації «Жовта стрічка» поширюють українські атрибути у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Керчі, Ялті, Джанкої, Саках та Феодосії.
«Кожна така листівка змушує окупантів витрачати більше ресурсів й деморалізує ворога, а отже наближає нашу перемогу», – розповіли активісти руху «Жовта стрічка».
Раніше ми писали, що партизани підняли прапор України на горі Бойка в окупованому Криму.
Також кримчани малюють графіті жовто-синіми фарбами в Сімферополі, Севастополі, Ялті та Керчі.
Жителі Криму залишають в автівках державний прапор України, пишуть на російських купюрах антивоєнні гасла, чинять інші види спротиву.
«Один із жителів Севастополя 24 лютого 2023 року годину простояв біля пам’ятника леніну з плакатом “Для когось сьогодні рік, а кримчани чекають уже 9 років. Крим — це Україна”», — розповіли у Представництві Президента в АР Крим.
Диверсії та перешкоджання окупантам
З початку повномасштабного вторгнення у Криму створили військовий партизанський рух «Атеш». Активісти організації знищили 30 окупантів, які перебували у військових шпиталях Сімферополя. Також вони спалюють російські військові бази та підривають залізничні колії. Учасники руху засипають пісок у баки ворожих БТР та виводять з ладу ворожу техніку.
30 січня 2023 року партизани підірвали авто на трасі Севастополь — Сімферополь, вбивши 2-х окупантів.
Учасники організації регулярно допомагають ЗСУ виявляти російські військові бази та скупчення техніки. Так, 20 лютого 2024 року кримчани виявили базу окупантів, розташовану в покинутих складських приміщеннях на околиці села Красносільське Чорноморського району. Також 18 лютого активісти помітили військову техніку, яку загарбники підготували для перекидання на лінію фронту.
У лютому 2023 року в окупованому Криму створили рух опору «Спротив Nації». Спершу партизани спалили автівку з літерою z у Феодосії. Також активісти попередили про підготовку деокупації півострову.
Навесні 2023 року партизани пробралися на будівництво російських укріплень біля моря в Євпаторії. Вони поширювали листівки з попередженнями про можливі удари по загарбниках до річниці псевдореферендуму в Криму.
29 квітня 2023 року активісти руху «Кримські бойові чайки» вдарили по російських об’єктах у Севастополі. Для цього партизани провели розвідку, залучили інформаторів і здійснили низку поїздок півостровом.
Викриття колаборантів
У жовтні 2023 року в окупованій Ялті намагались вбити екснардепа від «Партії регіонів» Олега Царьова, який зрадив Україну та підтримав окупантів. Втікач опинився в реанімації з двома вогнепальних пораненнями. За інформацією, видання «Бабель» до замаху на колаборанта причетна Служба безпеки України.
У листопаді 2023 року в Сімферополі мобілізовані солдати до смерті побили російського полковника. Підозрювані у вбивстві військовослужбовці того ж дня, перевдягнувшись у цивільне, самовільно залишили частину і втекли.
Учасники руху «Кримські бойові чайки» знайшли контакти псевдосудді Ігоря Бражника із Севастополя, який виносить незаконні вироки українцям і кримським татарам. Також активісти оголосили полювання на «голову адміністрації» Ялти Яніну Павленко.
Партизани руху «Атеш» підірвали автівку українофоба Захара Прилєпіна. Водій машини загинув на місці від вибуху, а російський пропагандист отримав поранення.
Кримські політв’язні
307 жителів окупованого Криму стали політв’язнями, більшість з них — представники кримськотатарського народу. Згадаємо, про кінорежисера Олега Сєнцова, який п’ять років провів за ґратами за звинуваченням у тероризмі, арешт Рефата Алімова за справою «Кримських мусульман», Ларису Китайську звинувачену в екстремізмі та ще багатьох кримчан, які перебувають в неволі за протистояння російському режиму. Двоє кримських татар загинули у в’язницях окупантів.
Кримськотатарський Ресурсний Центр повідомляє, що з 307 бранців:
- 150 засуджених відбувають покарання у колонії;
- 35 обмежених або які мають випробувальний термін;
- 54 звільнених політв’язня;
- 35 політичних в’язня наразі утримуються у СІЗО;
- 33 жителів Криму переслідує російська влада.
22 лютого 2024 року російські силовики затримали правозахисницю й громадську журналістку Лутфіє Зудієву, дружину політв’язня Сейрана Салієва. Окупанти забрали видану самвидавом збірку листів і текстів заступника голови Меджлісу Нарімана Джеляла «Я залишаюся» та збірку доповідей правозахисників, зокрема самої Зудієвої, про політичні переслідування в Криму. На правозахисницю склали два протоколи «зловживання свободою масової інформації»
Повний список політв’язнів можна знайти тут.
Нагадаємо, що українці можуть написати лист політичним в’язням у Криму.
Подякуй авторці!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати авторці гривнею.
