У світі є місця у яких варто побувати хоча б заради того, аби похизуватися перед знайомими. Мовляв: «Я там був». Цим місцем можна назвати і Джарилгач. Це не тільки найбільший незаселений острів Європи — донедавна він був невичерпним джерелом натхнення для туристів. І навіть попри майже трирічну окупацію користувачі соцмереж продовжують публікувати фото, зроблені на острові та ділитися спогадами про «українські Мальдіви».
«Місце в Україні з найгарнішими світанками і заходами сонця! Всього тиждень, а наче прожили ціле особливе і наповнене життя!!!».
«Вже 2 години підряд не можемо відійти від берега. П’ятеро дельфінів влаштували справжнє шоу. Вони вже другу годину підряд в акваторії кемпінгу демонструють високі стрибки, перевороти, показ ловлі риби, синхронне випливання».
Таким був Джарилгач до лютого 2022 року. З того часу він перебуває в окупації. На незаселеному до того часу куточку природи, російські окупанти облаштували полігон, за допомогою насипів піску зʼєднали його з материковою частиною та організовують сафарі на тварин. Віддак, екосистема острова зазнає незворотних змін, а збитки через захоплення — неможливо порахувати.
Нагадаємо, що Джарилгацька затока з островом є одним з найбільш важливих 22 унікальних водно-болотних угідь планети, які охороняються Рамсарською конвенцією.
Дім — Джарилгач
До окупації Джарилгач був однією з основних зупиночних станцій для перелітних птахів Європи. Тут росли рідкісні види чорноморської фауни, занесеної до Червоної книги України.
На острові до окупації мешкало близько семиста диких ратичних тварин: оленів, ланей, муфлонів.
Води затоки — важливе місце для існування китоподібних та домівка для осетрових риб.
Історія острова Джарилгач
Екологічне значення острова Джарилгач та Джарилгацької затоки відоме ще з початку 20 століття. Ще тоді науковці довели, що на острові мешкають багато тварин та птахів, ростуть унікальні рослини і до того ж острів є базовим місцем перебування під час міграцій та зимівлі водоплавних птахів, місцем багатих запасів промислових видів риб.
Однак у 1937 році частину Джарилгача передали у користування колгоспам Скадовського району. Випас худоби на острові привів до збідніння покриву острова, майже до опустелювання. Тоді Джарилгач втратив своє господарське значення.
І лише з 1960 р. на острові почали насаджувати дерева та чагарники. Починаючи з 1973 року, на острові розпочалися роботи по акліматизації мисливських тварин, таких як асканійський олень, європейська лань, муфлони та фазани.
Уже 1974 року на острові створили Джарилгацький ботанічний заказник, площею 300 га, для охорони рідкісного виду золотобородника цикадового, здатного закріпляти сипучі піски.
Наприкінці 1980-х років у м. Скадовську прихильниками екології та охорони природи створили громадську організацію «Екологічне товариство «Джарилгач». Представники товариства виступали з ініціативою взяти під охорону весь острів Джарилгач та всю Джарилгацьку затоку, створити Національний парк «Джарилгач».
З початку 1997 р. скадовське екологічне товариство «Джарилгач» надіслало до Держуправління екобезпеки в Херсонській області листа з проханням порушити перед Мінекобезпекою України клопотання про створення Джарилгацького нацпарку з підписами громадян міста Скадовська про підтримку цієї ініціативи. Але лише Указом Президента України від 11 грудня 2009 року створено Національний природний парк «Джарилгацький».
Окупація
З перших днів повномасштабного вторгнення Джарилгач перебуває в окупації. Забезпечити його збереження спеціальна адмінстрація національного парку не може.
Росіяни з’єднали острів Джарилгач з окупованою материковою частиною Херсонської області поблизу селища Лазурне, прикривши піском перехід на острів.
«Перекриття Лазурненської промоїни призведе до замулення і деградації екосистем всієї затоки, порушення процесів міграції риб, якими, зокрема, і харчуються водно-болотні птахи. Такі дії окупантів є прямим злочином проти природи, за який вони обов’язково заплатять», – пише Міндовкілля.
Це зробили, аби використовувати нацпарк у військових цілях. Зокрема, окупанти облаштували на острові військовий полігон.
«Що таке Джарилгач — українцю пояснювати не треба. Найбільший незаселений острів Європи. Але окрім того, води навколо острова — це акваторія, що є важливою для морських ссавців. Там живуть унікальні прибережні групи дельфінів – білобочок і афалін, там найвища щільність морських свиней в усьому районі моря. А закриття протоки, серед іншого, створює ризик замулення і деградації екосистеми всієї Джарилгацької затоки. Іншими словами, перед нами ще один злочин проти природи«» . — заявив доктор біологічних наук Павло Гольдін.
Велика пожежа
На початку серпня 2023 року на острові розпочалася пожежа. Вогонь знищив всю заповідну зону на території понад 1500 гектарів. Протягом п’яти днів палала найцінніша степова ділянка в Джарилгацькому національному природному парку.
Під пожежу підпала ділянка національного парку, де обмежене навіть відвідування людьми. Тут була зосереджена основна частина всіх степових екосистем острова (решта території в різній мірі заболочена або періодично підтоплюється) та популяції всіх рідкісних степових тварин, які є на острові.
Також у місці пожежі концентрувалася найбільша кількість копитних, що мешкають на Джарилгачі. Саме ця ділянка отримала охоронний статус як заказник ще в 1974 році, за 35 років до створення національного парку.
«Без сумніву, пожежа, яку ніхто навіть не намагається загасити, принесе колосальні втрати біорізноманіттю острова» — повідомила Українська природоохоронна група.
Олексій Василюк – український природоохоронець, який спеціалізується на заповідних територіях та збереженні біорізноманіття, зауважив, що наразі Джарилгач — це глибокий тил ворога. За його словами — це вперше в історії зафіксували, що острів вщент згорів.
«З одного боку, якщо дивитися на зйомки з супутника, вогонь був всюди. Але це заболочені приморські луки. І тому значна його частина заболочена».
Олексій Василюк також вважає, що штучно випущені копитні точно не загинули, адже могли заховатися. А плазуни, гадюки степові, багато рідкісних комах могли постраждати.
«Ми це все побачимо, коли зможемо туди потрапити, — зауважує Олексій Василюк, — якщо острів замінований, то я не уявляю, хто його буде заболочений розміновувати. Чисто по супутниковому знімку вогонь пройшов. Найцінніші тварини на острові — в морі. Наприклад, краби, чорноморська акула, дельфіни, рідкісні морські коники. З рослин – золотобородник цикадовий — є тільки на Джарилгачі. Це найбільший незаселений острів Європи. Сам острів не є місцем концентрації рідкісних тварин. Наприклад, птахи зупиняються під час міграції. Оскільки острів заболочений, то птахам комфортно їсти. Для птахів це місце відпочинку під час міграції».
За підрахунками екологів на відновлення степової, лугової, солончакових ділянок потрібно в середньому від 4-5 до 8-12 років. На відновлення тамариксових зарослів необхідно від 15-30 років.
Незворотні процеси пов’язані з війною
Еколог Богдан Кученко говорить, що на острові може зникнути популяція копитних. Адже там проживають крупні види тварин. Так, під загрозою зникнення — популяція оленів. Ті види, що можуть браконєритися під загрозою.
За словами еколога, ключовим є використання острова для військових цілей. Це впливає на екосистему.
«По суті техніка їздить по території острова і руйнує грунти, які є вразливими. До того ж турбують птахів, які там гніздуються. Велиий ризик, що на острів можуть йти коти й собаки, які можуть завдавати великої шкоди птахам, банально — поїсти яйця. Ізоляція острова забезпечувала спокійне життя птахам. Але під час шторму на початку зими цю протоку змило. Та припускаю що росіяни знову могли засипати».
Ключове питання в тому, щоб поки острів перебуває в окупації завдана йому шкода була мінімальна. Бо якщо після звільнення території та відновлення протоки, острів не буде з’єднаний з материком, то екосистема має досить швидко відновитися. Це за умови, якщо популяція тварин буде хоча б мінімально збережена.
«Якщо шкода буде завдана незворотня, тоді процес відновлення буде довгий і потребуватиме втручання з боку людини. Відповідно, якщо там житимуть безпритульні коти, то з ними потрібно бути боротися. Для відновлення популяції тих видів, що історично жили і продовжують жити на тій території — треба бути запроваджувати коштовні програми».
Відновлення екосистеми можливе, але багато буде залежати від того які наслідки ми побачимо, наскільки постраждала природа.
Якихось заходів поки територія в окупації ми зробити не можемо. Єдине — підтримувати збройні сили україни.
Деокупація та можливі напрямки роботи
Після деокупації півдня потрібно буде вилучати пісок, який насипали російські військові, і повертати Джарилгач до стану острова, каже природоохоронець Олексій Василюк.
«Протока стала затокою і тепер там стояча вода, яка вже замулюється і ми схиляємося до того, що вона буде умовно кажучи, заболочуватися, якщо таке слово можна вживати відносно моря. І саме в мілководдях Джарилгацької затоки найбільша кількість рідкісних тварин. Там є декілька видів карпів, занесених до Червоної книги, риб, є морські трави, які охороняються у всій Європі і ці всі найбільш цінні види, які прив’язані до Джарилгача, насправді не на суходолі, а в мілководді поряд з ним», – розповів Василюк.
Через дії армії РФ згадані цінни рослини та тварини можуть зникнути назавжди, припускає експерт. Щоб цього не сталося, має бути рух води між Джарилгацькою затокою і Чорни морем.
Також великою проблемою після деокупації буде розмінування Джарилгача. Цілком імовірно, що острів стане безпечним лише за кілька десятиліть.
«Це 10 тис га заболоченого острова серед моря. Я не впевнений, що це територія, яка буде пріоритетною до розмінування. Можливо, вона буде розмінована через кілька десятиліть».
Подякуй автору!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати автору гривнею.
