Лайка — частина мови, а отже така ж важлива частина нашого культурного надбання. Замість того, аби її викорінювати, пропонуємо вивчити справжнє українське лихослів’я. Повірте, вони виходять далеко за межі «трясця» і «дідько». А хто не знав — хай вам грець!
Непристойна лексика передусім покликана образити та принизити людину. Часто лайка допомагає краще висловити свої емоції або ставлення до співрозмовника.
Цікавим є те, що наша лайка завжди принципово відрізнялася від московської, що вчергове засвідчує глибоку ментальну прірву між нами. Кацапське матюччя зосереджене навколо статевого акту (часто неприродно збоченого), чоловічих та жіночих геніталій. Тоді як в українців лайка переважно пов’язана зі справлянням «потреби» і місцями, які за це анатомічно відповідають.
Цією особливістю наше лихослів’я багато в чому подібне до європейського. Все, що пов’язане з дупою та дефекаціями, переважає у нецензурній лексиці німців, чехів, латишів, французів, англійців. За однією з теорій, для націй, котрі виділяються своєю фізичною охайністю, найстрашніше, що може бути — це екскременти.
Матюки не були притаманні українцям. У середині ХІХ століття український етнограф Матвій Номис навіть зафіксував вислів «лаяти по-московському», тобто сексуально-генітальною лексикою. Сучасний фольклорист Михайло Красиков зазначає, що навіть 50 років тому в українському селі матюки сприймалися як чужі та ніколи не були побутовою говіркою, навіть серед чоловіків.
Українська лайка є не скільки образливою, а скільки курйозною та комічною. Тож можете сміливо додавати у свій лексикон автентичне міцне слівце, якщо це доречно.
Переконайтеся самі:
- Заший ротяку по саму сраку!
- Закрий ляду (заткнися).
- Гарна, як срака навиворіт.
- Поцілуй собаку в сраку!
- А щоб в тебе пір’я в роті поросло!
- А щоби твоя срака по шву розійшлася!
- А щоб ти всрався, як маленький був!
- Ти, гімно нероздушене!
- Лайдак (вбога бездомна людина, вживається як лайливе слово).
- Вилупок (зневажливе забарвлення, так говорять про дитину або людину з негативними рисами).
- Лярва (гуляща жінка, шльондра).
- Сери, перди, грійся – нічого не бійся.
- Їсти – не срати, можна почекати (не треба поспішати).
- Як не срачка, так пердячка (що не день, то гірше).
- Не роби з гівна сметану (не варто прикрашати прикру ситуацію).
- Одною сракою на два базари (те саме, що й сидіти на двох стільцях).
- Срала-мазала (зробити щось абияк).
- Сказав, як у воду перднув (змолов дурницю).
- Без праці нема гівна в сраці.
- Хитра срака пердить тихо, а смердить на все село (про тих, хто пліткує).
Своєрідним взірцем доброї лайки можна назвати знаменитий лист запорожців турецькому султану:
«Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, самого Люцифера внук. Який ти в дідька лицар, коли не вмієш голим гузном їжака забити?! Не годен ти синів християнських під собою мати! Вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, подільський кат, московський злодій, самого гаспида байстрюк, бо дідько втисся твоїй матері, усього світу й півсвіту блазень, а в нашого Бога найостанніший дурень».
І бонусом розповімо, що означає дуля, якою нерідко завершувалися сусідські суперечки.
Цей жест є спільним для слов’янських культур і насправді символізує коїтус. В українській традиції дуля — ще й універсальний оберіг, який здатен відганяти нечисту силу. Згадайте, як бабуся вчила вас крутити дулі в кишенях, щоб не зурочили.
Для українців дуля — це бездоказовий аргумент в тривалій суперечці. Іншими словами, наш вітчизняний «фак». Однак відома дуля й іншим країнам світу. Наприклад, у Бразилії таким чином бажають успіху, в Німеччині — це пряма пропозиція зайнятися коханням, у Японії й Таїланді цим жестом користуються повії.
Словом, лаймося красиво. Бо ж наша мова багата не тільки на естетичні вирази, а й на гострі слівця, від яких стає і смішно, і грішно.
Раніше ми розповідали, як називали дітей на Полтавщині наші пращури.
Подякуй автору!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати автору гривнею.
