Як Тарантіно знімає шедеври?

Квентін Тарантіно — легенда кінобізнесу. Як сценарист, продюсер і режисер, він відомий тим, що створює фільми, для яких характерні адаптації з поп-культури, чорний гумор, нелінійні сюжетні лінії та рясне використання ненормативної лексики. Протягом багатьох років фільми Квентіна Тарантіно мали комерційний успіх і стали культовими. Чому?

Перші кроки

Ще з дитинства Квентін проявляв інтерес до кіно, і його батьки сприяли цій пристрасті, дозволяючи дивитися різноманітні фільми. Навіть ті, які не були призначені для дітей.

Згодом Квентін кинув школу і пішов працювати в кінотеатр, паралельно відвідуючи курси акторської майстерності. Йому навіть вдалося отримати роль двійника Елвіса Преслі в серіалі «Золоті дівчатка». Якось він потрапив до крамниці кінопрокату і так сильно вразив власника своїми знаннями, що той запропонував хлопцю роботу за 4 долари за годину і можливість брати фільми додому безкоштовно.

У той час, коли інші майбутні режисери навчалися основам мистецтва в коледжах і на курсах, Тарантіно один за одним дивився старі фільми, заучуючи їх майже напам’ять. Заодно спостерігаючи за тим, які касети люди беруть найчастіше.

У середині вісімдесятих Квентін намагався продати свої перші сценарії кіностудіям. Водночас почав роботу над своїм дебютним фільмом «День народження мого найкращого друга». Картину знімали на дешеву відеокамеру, а головні ролі виконували знайомі Тарантіно. Локаціями для фільму стали квартира мами та бар друга родини. Молодий режисер сподівався таким чином привернути увагу до себе. Проте роботу закінчити не вдалося, а пізніше плівка з останніми 30 хвилинами фільму згоріла під час пожежі. Цей сюжет було покладено в основу фільму «Справжнє кохання» — перший сценарій, який Тарантіно вдалося продати.

«Скажені пси» (Reservoir Dogs)

За кошти, отримані від продажу своїх сценаріїв, Квентін вирішив зняти свій перший повноцінний фільм. Спочатку, через обмежений бюджет, планувалося повернутися до чорно-білого формату та використовувати аматорську камеру. Проте молодому режисеру пощастило. Сценарій зацікавив відомого актора Гарві Кейтеля. Проєкт отримав фінансову підтримку від Live Entertainment, що значно розширило бюджет. Кейтель також допоміг зібрати акторський склад.

Сюжет розповідає про шістьох злочинців, які знають один одного лише за кольоровими прізвиськами, такими як «Містер Рожевий» і «Містер Білий». Вони грабують ювелірний магазин, але серед них виявляється поліцейський. Тепер ретельно продуманий злочин перетворюється на криваву розбірку між усіма причетними до справи.

Починаючи з цього фільму вже можна помітити незвичний підхід режисера. Тарантіно зняв кіно про пограбування, майже не показуючи саме пограбування. Це пронизана цікавими діалогами стрічка про підготовку, невдачу та параноїдальну недовіру персонажів одне до одного з купою крові та посилань на поп-культуру.

«Тарантинівські діалоги»

Хороші режисери намагаються дотримуватися принципу «показуй, а не розповідай» (Show, don’t tell), так як тривалі діалоги стомлюють глядача. Однак Тарантіно обожнює розкривати своїх героїв через прості розмови. Так, у вступній сцені «Скажених псів» персонажі обговорюють пісні та чайові, з чого вже можна зробити висновки про характер деяких героїв.

Діалоги у фільмах Тарантіно відзначаються різкістю і сарказмом, що грає на руку атмосфері напруги та недовіри там, де це потрібно. Проте навіть у найнапруженіших моментах гострі жарти та неочікувані повороти змушують глядача посміхнутись. Тарантіно ретельно працює над діалектами та акцентами персонажів, що робить їх більш автентичними.

Одним з головних прийомів, які роблять діалоги Тарантіно такими блискучими, це інтрига. Існує багато інших способів створити напругу у фільмі, включаючи рух камери, монтаж та освітлення, але режисеру достатньо однієї розмови тет-а-тет, щоб створити напругу та очікування у сцені.

«Безславні виродки» мають декілька гарних прикладів. Ми бачимо це у сцені в пабі, де лейтенант Арчі Гікокс, британський шпигун, який видає себе за німецького офіцера, замовляє три порції віскі, піднявши вгору вказівний, середній та безіменний пальці. Майор Хелльстром помічає, що це не традиційна німецька манера рахувати, що, звісно, означає кінець гри.

Проте Тарантіно дає змушує глядача трохи почекати. Ми знаємо точно — Хелльстром зрозумів, що Гікокс шпигун. Зрозуміли це і напарники Гікокса, але він сам поки цього не знає. Це створює неймовірну напругу, яка тримає гялдачів на межі сцени до обов’язкового тарантінівського кровопролиття в кінці.

Діалог Ганса Ланди та Місьє Лападітом в фільмі також слугує наглядним прикладом майстерно прописаних реплік.

Ганс Ланда — німецький підполковник СС відомий своєю безжальністю та інтелігентністю, прибуває на ферму Місьє Лападіта, який дав прихисток єврейській родині. Розмова між ними стає свого роду психологічною грою. Кожне слово чи жест мають велике значення. Сама сцена триває близько п’ятнадцяти хвилин, проте та атмосфера напруги, що прописав режисер, не дає глядачеві змоги ні на секунду відволіктись від перегляду.

«Мені подобається грати текст Квентіна. Я навмисно кажу “текст”, це не просто діалог, це текст. Тому що тобі не потрібно… щось з цього робити. Ти йдеш за словом, воно все є на сторінці. Це як музика. Ти можеш просто зануритися і дозволити їй нести тебе… Так сталося, що я відчуваю, що Квентін пише за мене», — сказав Крістоф Вальц, виконавець ролі Ганса Ланди.

У «Кримінальному чтиві» (Pulp Fiction) перший діалог Вінсента і Джулса триває понад сім хвилин, і вони встигають обговорити буквально все: від назв гамбургерів у Франції до масажу. Тут Тарантіно не тільки розкриває героїв, а й робить натяки на майбутні події в картині

Персонажі його фільмів також не цураються використовувати нецензурну лексику. Слово «fuck» в «Скажених псах» прозвучало 269 разів, що на 4 рази менше, ніж у «Кримінальному чтиві».

Підтекст

Підтекст є невід’ємною частиною сценарію загалом, але Тарантіно унікально вміє використовувати його у своїх роботах. Існує багато прикладів використання Тарантіно підтексту для передачі інформації глядачам, один з найкращих — сцена зі штруделем з все тих же «Безславних виродків», коли Ганс Ланда замовляє молоко для Шошанни, значення якої полягає в тому, що Ланда просить молоко на молочній фермі перед тим, як виявити Шошанну та її сім’ю, що ховаються під дошками підлоги.

Контраст

Постановочний дизайн Тарантіно охоплює дві речі: створення контрасту та перебільшення. Немає нічого, що Тарантіно не міг би не перебільшити. Це можуть бути нігті, брови, вбрання або будь-який тип реквізиту. Створюючи персонажів, Тарантіно любить, щоб персонаж з’являвся у фірмовому вбранні, яке змушує глядачів цікавитися важливістю персонажа у фільмі.

У «Вбити Білла» Ума Турман носить яскраво-жовтий костюм і їздить на жовтому велосипеді. У «Скажених псах» усі члени банди носять чорні костюми, окрім Кріса Пенна (Славний хлопець Едді) та Лоуренса Тірні (Джо Кебот). Захоплення режисера полягає у створенні контрасту між акторами.

У «Безславних виродках» є чудова сцена, де Крістоф Ватц (Ганс Ланда) має більшу люльку, ніж французький фермер Деніс Меноше (Пер’є Лападіт). Перебільшення двох реквізитів символізує різницю між життями двох чоловіків і дисбаланс влади між ними. А також вносить комічний фактор у напружену сцену.

Нелінійність

Квентін Тарантіно відомий вмінням розповідати історії не у хронологічній послідовності, а завдяки змішуванню часових ліній та використанню флешбеків. Таким чином кожен фрагмент сюжету розкривається в самий потрібний момент.

Тарантіно здатний утримувати глядача в напруженні та очікуванні, переключаючи події з одного часового проміжку на інший. Такий підхід до сторітелінгу допомагає глядачеві відчути, як час впливає на їхні рішення та долі персонажів, роблячи кожен момент надзвичайно насиченим та значущим.

Одним з улюблених прийомів також є поділ фільмів на глави

Починаючи з «Убити Білла», він став виглядати більш чітким. Однак всередині самих глав Квентін Тарантіно все одно встигає показувати флешбеки, які краще розкривають героїв і загальну картину того, що відбувається.

Візуал

Тарантіно вміло комбінує класичні кінематографічні методи з власною інтерпретацією та творчим бажанням експериментувати.

Він майстер композиції, використовує довгі плани, інноваційні кути зйомки та якісні візуальні ефекти, щоб підсилити розповідь. Яскраві кольори, ретельна увага до деталей у дизайні декорацій та костюмів створюють приємну картинку для очей.

Дотримуючись класичних методів, режисер часто використовує довгі, безперервні кадри тривалістю кілька хвилин, без різких переходів, для кращого занурення в історію. Коли він зображує сцени з людьми за столом, то зазвичай розташовує світло на невеликій висоті, надаючи основний акцент на тих, хто веде бесіду.

Насилля та гротеск

Однією з основних особливостей насилля в фільмах Тарантіно є його стилізація та гротескність. Він нерідко використовує перебільшені сцени насилля, які надто криваві та жорстокі, для створення комічного ефекту. Це не означає, що він не бере насилля серйозно, навпаки, він використовує цей підхід, щоб підкреслити абсурдність та аморальність певних ситуацій.

Крім того, насилля в фільмах Тарантіно часто використовується для підкреслення соціальних аспектів. Він ретельно вивчає теми расизму, насильства та злочинності, та створює фільми, які примушують глядачів роздумувати над цими проблемами.

Тарантіно не боїться піднімати суперечливі теми і досліджувати темні сторони людської натури. Його фільми часто заглиблюються в теми насильства, расизму та помсти, але він робить це з певною метою.

Саундтреки до фільмів

Тарантіно вміє підбирати саундтреки, які ідеально вписалися б у конкретну сцену чи настрій фільму. Це вимагає неабиякої уваги до деталей та глибокого розуміння музичної культури, і, саме ці навички роблять саундтреки впізнаваними.

Завдяки цікавому підбору музики Тарантіно, багато глядачів почали відкривати для себе невідомих виконавців та композиторів. Він поєднує різні стилі та епохи музики в одному фільмі, створюючи справжні звукові калейдоскопи. Від рок-н-ролу 60-х років до хіп-хопу, від фанку до саундтреків до спагетті-вестернів — Тарантіно постійно дивує своєю різноманітністю.

Саундтреки до його фільмів не просто супроводжують сюжет, а стають важливою частиною кожного кадру. Вони можуть викликати сміх, враження або тривогу. Музика створює глибший зв’язок між глядачем та персонажами, підсилюючи емоційну насиченість фільмів.

Атмосфера на майданчику

Здатність Тарантіно зібрати талановитий ансамбль акторів і знімальну групу відіграє вирішальну роль у його успіху. Він вміє розкрити найкраще в своїх акторах і створити середовище, яке заохочує творчість і співпрацю. Довіра Тарантіно до своєї команди дозволяє легко інтегрувати їхні таланти в його бачення.

Тарантіно відзначається не лише здатністю витягти із акторів по максимуму гри, але і вільністю під час роботи на зйомках. Він часто дозволяє акторам експериментувати та імпровізувати, відкрито враховуючи їхні ідеї.

Наприклад, культовий танець Містера Блондіна та сцена з вухом у фільмі «Скажені пси» були повністю створені у процесі імпровізації актора Майкла Медсена.

«Такого не буває в житті актора — ти зустрічаєш одного хлопця, який тебе розуміє, а потім, коли працюєш з ним, знаєш, що все вийде, мабуть, дуже добре. У тебе немає цієї тривоги, коли ти гадаєш, яким буде кінцевий продукт… Коли ти з ним працюєш, ти йдеш на роботу, прокидаєшся і йдеш на знімальний майданчик, ти знаєш: “Чоловіче, це, напевно, буде дуже добре”. І це дуже заспокоює.» — сказав Майкл Медсен.

Проте іноді акторам фільмів Тарантіно доводиться нелегко. У цьому змогла переконатися Діана Крюгер, яка виконувала роль Бріджит фон Хаммерсмарк. Режисер хотів, щоб у кадрі сцена її смерті виглядала максимально реально. Душив Крюгер сам Тарантіно, саме його руки глядачі бачать в кадрі — він не зважився довірити такий відповідальний крок нікому.

Любов до кіно

Квентін Тарантіно — відомий кінематографіст. Тому помітним аспектом творчості режисера є надзвичайна повага до історії кіно, що проявляється в його фільмах через численні посилання та вшанування класичних шедеврів.

Інтерес до історії кіно вкорінений в самому початку кар’єри Тарантіно. Почавши як продавець касет, молодий режисер вивчав кожну деталь фільмів, намагаючись розібрати їхню сутність. Цей досвід вплинув на його подальшу творчість. Тарантіно часто об’єднує різні жанри та епохи. Він ніби бере краще з кожного періоду кінематографу та використовує це у своїй творчості.

Вшанування класичного кінематографа в роботах Тарантіно відбувається через велику кількість посилань на фільми, акторів, режисерів та музику, які сформували його як режисера. Від Джеймса Діна до Серджіо Леоне, від елементів спагеті-вестернів до нуар-кіно — все це знаходить своє місце в творчості Тарантіно.

Його фільми є справжнім подарунком для ентузіастів кіно, оскільки вони додають глибини та контексту класичним жанрам, роблячи кіно більш багатогранним і захоплюючим для глядачів.

«Одного разу в Голлівуді», його дев’ятий фільм, взагалі можна вважати одою світу кіно.

«Ефект Тарантіно» та його вплив на індустрію

Роботи Квентіна Тарантіно вирізняються своєрідним наративним та візуальним стилем, і хоча це стало ключовим фактором його популярності та успіху, вони також викликали багато критики та суперечок. Фільми Тарантіно містять графічне насильство, і більшість були заборонені в різних країнах з цієї причини, але він неодноразово відстоював своє використання крові та сцен насильства.

Одним із визначальних елементів більшості фільмів Тарантіно є використання нелінійної структури. Найбільш витончену форму цього прийому він використовував у вже згаданому фільмі «Скажені пси» та «Огидна вісімка», перемежовуючи сцени з минулого з теперішніми подіями. Таке зміщення часової лінії було названо критиками «ефектом Тарантіно».

Успіх «Скажених псів» відкрив перед Тарантіно багато дверей, а «Кримінальне чтиво» стало першим великим комерційним хітом Тарантіно, заробивши близько 213 мільйонів доларів по всьому світу та ознаменувавши початок переходу Тарантіно до великого голлівудського кіно.

«Ефект Тарантіно» вплинув на голлівудські фільми як з точки зору наративу, такі з точки зору незалежного кіно в Голлівуді. Різні режисери зазнали значного впливу творчості Квентіна та його стилю, в основному через зміщення часових рамок, стилізоване насильство, вшанування класики та додавання купи референсів з поп-культури, які стають частиною історії, а не просто крашанками для глядачів.

Вплив «ефекту Тарантіно» з точки зору візуального та розповідного стилю, безумовно, триватиме ще багато років, враховуючи його вплив на історію кіно, але коли справа доходить до переходу від малобюджетних фільмів до голлівудських хітів, кінематографісти, можливо, не зможуть пройти через цей етап так легко, як це робили інші в минулому.

Наразі в кіноіндустрії домінують франшизи від найбільших студій, таких як кіновсесвіт Marvel від Disney та розширений всесвіт DC від Warner Bros. Які мають потужні маркетингові кампанії, що зрештою привертають увагу глядачів, ускладнюючи пошук аудиторії для менших проектів.

Звісно, це не означає, що режисери, які працюють над мало бюджетними проектами, не можуть отримати свій великий голлівудський прорив, як це сталося з Квентіном Тарантіно, але конкуренція зараз набагато жорсткіша, і «ефект Тарантіно» не трапляється так легко і часто, як раніше.

Останній фільм

Тарантіно неодноразову завявляв про свій намір завершити карєру після десятого фільму, або піти на пенсію до шістдесяти років. Тарантіно зняв дев’ять (якщо вважати дві частини «Вбити Білла» за один), і цього року йому виповнилось шістдесят.

Він також сповідує філософію, згідно з якою режисери з віком втрачають зв’язок з аудиторією. У 2012 році він сказав Playboy:

«Я хочу зупинитися в певний момент. Режисери не стають кращими з віком. Зазвичай найгірші фільми в їхній фільмографії — це останні чотири в кінці. Я дуже відповідально ставлюся до своєї фільмографії, і один поганий фільм затьмарює три хороші. Я не хочу, щоб у моїй фільмографії була погана, відірвана від життя комедія, яка змушує людей думати: “Боже, він все ще думає, що це було 20 років тому”. Коли режисери застарівають, це негарно».

Тож скоріше за все, Фільм «Кінокритик» (під робочою назвою #10) стане останнім у його кар’єрі.

Зйомки почались на початку осені в Лос-Анджелесі. Це не дивно, адже Тарантіно обожнює Лос-Анджелес:

«Я почав знімати кіно тут, і цілком закономірно, що свій останній фільм я знімаю в кіно столиці світу, ніщо не зрівняється зі зйомками в моєму рідному місті; команди найкращі з тих, з ким я коли-небудь працював, а локації просто приголомшливі. Ми з продюсерами дуже раді, що будемо знімати #10 в Лос-Анджелесі».