Як українські жінки повертали своїх дітей з росії: бабуся померла від стресу, не доїхавши до онучки

Журналістка BBC Сара Рейнсфорд досліджує тему незаконної депортації українських дітей росією та зустрічається з родичами, які борються за їх повернення.

«Ми дослідили кілька випадків, і виявили, що кожного разу російські чиновники докладали мінімальних або нульових зусиль, щоб знайти родичів. Українським дітям часто казали, що в їхню країну нема чого повертатися, і різною мірою піддавали їх «патріотичному» російському вихованню. Деталі та нюанси відрізняються, але є чітка ідеологія. росія на чолі з володимиром путіним відкрито проголошує все на окупованих територіях України своїм, включно з дітьми», - пише видання.

Перед повномасштабною війною Саша навчався в Куп’янській спецшколі: був на заняттях і жив там протягом тижня, повертаючись додому на вихідних. Коли росія здійснила повномасштабне вторгнення, велика частина Харківської області була відразу захоплена, і його мати Тетяна залишила сина вдома задля безпеки. З наближенням вересня окупаційна адміністрація почала наполягати, щоб усі діти повернулися до школи, тепер уже за російською програмою. Тетяна не хотіла відправляти Сашка назад, але підлітку не було чим зайнятися протягом семи місяців у їхньому селі, тому з вересня вона відвезла його до Куп’янська. Втім, через кілька днів після цього українські війська розпочали свою блискавичну операцію, щоб відвоювати регіон.

«Ми чули шум за кілометри. Гул. Потім гелікоптери і стрілянина. Потім я побачила танки і український прапор. Коли ми підійшли до школи, залишився тільки сторож. Він сказав, що дітей забрали і ніхто не знає куди», – розповідає Тетяна.

Шість тижнів про дітей не було жодної звістки.

«Я щодня плакала, дзвонила на гарячу лінію і розповідала, що втратила сина. Писала в поліцію. Ми намагалися його знайти через волонтерів», – додає вона.

Минув цілий місяць, перш ніж друг Саші помітив у соцмережах відео, датоване початком вересня 2022 року. У ньому повідомлялося, що 13 дітей із Куп’янської спеціальної школи перевезли на схід до подібного закладу у Сватовому, який усе ще перебуває в окупації.

Щоб забрати дитину, Тетяна їхала з України через Польщу та країни Балтії. Потім пішки перетнула кордон в росію, де ФСБ допитувала її про переміщення українських військ. У неї була ще одна причина для страху. На той час росія відкрито забирала дітей з інтернатів на окупованих територіях і розміщувала їх у російських сім’ях.

«Я боялася, що якщо Сашу заберуть в росію, я його ніколи не знайду. Боялася, що його віддадуть у прийомну сім’ю просто так», — розповідає Тетяна.

Врешті Тетяна знайшла сина у Перевальську на окупованій частині України. Сашко не сказав ні слова, він плакав від щастя.

Зі слів іншої матері Алли Яценюк, коли вона збирала 13-річного сина в табір до Криму, вона думала, що Данило їде на два тижні до моря. Це було зроблено з метою відпочити від воєнного стресу, адже інші херсонські діти були в таборі і поверталися. Тому Алла за це не так сильно хвилювалася.

Оскільки Херсон був окупований з самого початку вторгнення, то в жовтні 2022 року мати не знала, як довго це триватиме. Втім, через кілька днів після того, як Алла відпустила Данила до табору, відповідальні за нього окупаційні чиновники заявили, що діти не повернуться назад. Росіяни почали відступати з Херсона, а якщо батьки дітей хотіли їх повернути, їм сказали, щоб вони приїздили за ними особисто.

Алла благала так звану обласну адміністрацію, але їй сказали, що повернуть дітей лише тоді, коли Херсон знову стане російським. Відстань від Херсона до Євпаторії невелика, але прямий шлях був закритий російськими військовими. Алла вже впадала у відчай, коли Данило сказав, що керівництво його табору погрожує віддати дітей під опіку, якщо батьки не поспішать.

Аллі та іншим жінкам допомагла група Save Ukraine, яка втрутилася, коли з’ясувалося, що сотні українських дітей можуть опинитися в безвиході. Через тиждень після цього Алла перетнула кордон із Білорусі разом з сином.

«Вони тримали нас, як худобу, окремо від інших. Чотирнадцять годин без води, без їжі, без нічого», — описала Алла, як її утримувала ФСБ Росії в московському аеропорту.

«Вони постійно питали нас, яку військову техніку ми бачили, мільйон разів перевіряли наші телефони і розпитували про всіх наших родичів», - додала вона.

З її слів, одна з жінок не витримала подорожі. Коли вони вже були на шляху до Криму, 64-річна Ольга Кутова, зробивши пару кроків, впала й померла на узбіччі. Зі слів Алли, це сталося після тісноти в маршрутці і постійного стресу. Зараз група Save Ukraine намагається повернути додому прах Ольги, а також її онуку, до якої вона так і не доїхала.

Все ж Алла добралася до табору. «Той момент, коли я побачила, як моя дитина біжить до мене в сльозах, компенсував все, що ми пережили», – описала своє возз’єднання з Данилом Алла.

Того дня Save Ukraine повернув 31 дитину, і кілька з них підтвердили, що персонал табору погрожував передати їх під опіку, що їх дуже налякало.