На 18 червня у Полтаві запланована четверта сесія міської ради. До порядку денного внесено 150 питань. Тож засідання триватиме 20 з лишком годин. Організація — у дусі тричі мера: питання складні, проєктів або немає взагалі, або ж вони без додатків (чит. — «немає взагалі»). Але найскладніше перед кожною сесією — зрозуміти, хто тепер за кого. Адже розклади змінюються щоразу: посеред голосування з’ясовується, що когось придбали, а хтось просто перефарбувався. Чому у маленькому місті такий великий ̶с̶е̶к̶с̶ розбрат, розберемо далі.
Риба гниє з виборів
Спочатку про те, як Олександр Мамай втретє сів в одне й те ж крісло. Кажуть, в одну гречку тричі не ввійдеш. Але полтавцям вдалося. Шалено допомогла критично низька явка виборців. За таких умов виграє той, у кого є сітка. Мамай свою будував протягом 10 років.
Його цьогорічна передвиборча кампанія мало відрізнялася від попередніх: концерти, морозиво для дітей, гречка для пенсіонерів. І сітка. Завдяки цим нехитрим методам Мамай отримав 52,81%.
У другому турі його опонентом був забудовник Сергій Іващенко. Варто відзначити нестандартну кампанію «київських технологів»: повітряна куля, шатра, «Карта змін». Полтавці не оцінили: немає гречки – немає електоральної підтримки. Тому за Іващенка проголосувало 47,19% полтавців. Втім, це найкращий результат «Слуг» на минулих місцевих виборах.
А тепер — про офіційні розклади депутатів у міській раді. Зараз тиснуть на кнопки 42 депутати від семи політичних партій. Кількісний (на жаль, не якісний) склад такий:
- «За майбутнє» — 10 депутатів.
- «Слуга Народу» — 9 депутатів.
- «Європейська Солідарність» — 6 депутатів.
- «Рідне місто» — 6 депутатів.
- ОПЗЖ — 4 депутати.
- «Партія простих людей» — 4 депутати.
- «Свобода» — 3 депутати.
Тож партія міського голови має найбільше кнопок. Найменш чисельна фракція — «Свобода», яка нараховує усього трьох депутатів. Це якщо рахувати Юрія Бублика, який нещодавно ухвалив вольове рішення перейти до «Європейської Солідарності». Але про це пізніше.
Хто з ким та до чого тут жаби з гадюками
Цей партійний розклад правильний тільки у тому разі, якщо публічно. А кулуарно як? Як погода у Полтаві — перемінно.
Коаліція поки що сформована навколо міського голови. Підголосовують десятьом депутатам «За майбутнє» обранці від ОПЗЖ та ЄС. Якщо з «За життя» усе зрозуміло, то перехід ЄС на темний бік — факт, із яким досі не може змиритися більшість тих, хто підтримував проукраїнську та проєвропейську партію експрезидента Порошенка.
Голова фракції ЄС Андрій Карпов продався, чого сам не заперечував, за посаду секретаря міської ради. Так, за його словами, він планує контролювати дії мера.
Але при цьому фракція ЄС не зовсім однорідна, хоч публічних конфліктів ми не спостерігаємо. Андрія Полтаву беззаперечно підтримує Олександр Дедюхін (скандальний блогер-священник). З ними — Оксана Дрюк. Вихідці із «громадянського суспільства» Юлія Городчаніна та Юлія Костенко намагаються зберігати обличчя при не дуже чистій чужій грі.
Читайте також: «Недоразвинуті особистості» і «Сучка не схоче – кобель не скоче»: депутат із «ЄС» розпочав сексистський скандал
Окремо варто сказати про те, на чому тримається одноголосне голосування «За майбутнє». Перше і єдине — на можливості заробляти.
Хтось колись думав про те, чому всі так хочуть стати депутатами? Адже це — волонтерство, без заробітних плат та премій. Крім того, потрібно ще й свої кошти вкладати під час передвиборної кампанії. То чому такий ажіотаж? Бо ті, хто балотується, точно знають: коли опиняться біля міської казни, зможуть «відбити» інвестоване та ще й додатково зароблять.
З цим зрозуміло. Повернімося до «За майбутнє». Усі депутати — успішні підприємці та бізнесмени. У кожного із них є власна мета: поставити більше кіосків, відкрити нічний клуб в історичній будівлі чи отримати власне комунальне підприємство. Мета є, а перешкод, якщо підтримуєш міського голову – немає.
Але коаліція, побудована навколо заробляння, це завжди тимчасово. Адже постійно доводиться торгуватися: «голосуй, а я тобі оце», «не проголосую, якщо не отримаю». А ще все може закінчитися одразу після того, як хтось когось кине. Зазвичай кидає Мамай. З власних джерел відомо, що окремі депутати «За майбутнє» думають про перехід до опозиції, що посилює позиції.
Як отримати посаду у міській раді?
Продати себе за посаду — явище не нове. Кожний міський голова намагається сформувати депутатську більшість, отримати підконтрольних членів виконкому та своїх людей у важливих кріслах.
Тому не дивно, що першим заступником Олександра Мамая став його однопартієць Валерій Пархоменко.
Заступницею з питань діяльності виконавчих органів стала Наталія Сук, яка обіймала цю посаду за попередньої каденції Мамая. Аналогічно і з заступницею з гуманітарних питань Світланою Тарашевською, заступницею з економічних та соціальних питань Ольгою Борисенко, Віталієм Нікіпєловим, який вдруге став заступником з юридичних питань. А заступника з питань експлуатації та розвитку міського господарства віддали ОПЗЖ, призначивши Євгена Ричку.
Аналогічно і з керівниками комунальних підприємств. Очільників змінили скрізь, поставивши своїх, підконтрольних.
Тож, поки у Львівській міській раді працює програма «Ліфт», що дозволяє молодим експертам заслужено отримати роботу, у Полтаві монархи продовжують передавати титул у спадок.
А в опозиції як?
Протистоять міському голові депутати «Рідного міста», «Свободи» (двоє з трьох) та «Слуги Народу» (четверо з дев’яти). Якщо ви думаєте, що депутати, яким уже нічого втрачати, мають бути монолітними – помиляєтеся.
Щоб хоч якось офіційно зареєструвати опозиційність настроїв, перераховані депутати створили міжфракційну групу. Але схоже на те, що вона була мертвонародженим проєктом. Адже спільної публічної активності майже немає, всередині, згідно з нашими джерелами, розуміння ще менше.
Варто сказати, що «Слуги Народу» від початку не були монолітними, адже мають, як усі звикли говорити, «кілька груп впливу». Тож по одну сторону політичних барикад (це ті, що проти Мамая) — Вадим Ямщиков, Катерина Бабіч, Юрій Бражник і, як ватажок, Сергій Іващенко. По другу (це ті, що «неконфліктні» та «конструктивні») — Світлана Нестуля, Сергій Марюхненко, Марина Пілатова, Євгенія Янко і Антон Ярмолюк.
А де ж Каплін? На зарплаті. Подейкують, що голос Сергія Капліна, як лідера «Партії простих людей», коштує 6 тисяч доларів щомісячно, його дружини — чотири тисячі. Повторюсь: подейкують. Тож не потрібно подавати до суду, як Юліан Матвійчук на Сергія Капліна.
Поясню, чому у «подейкують» віриться. Той, кого цікавлять «політичні розлади» у місті, пам’ятають останню сесію, коли відбулася дивовижна трансформація Капліна. Депутат перед початком сесії мав вступити до вищезгаданої міжфракційної групи. Але підпис так і не поставив, а на сесії підтримував усі скандальні питання, вигідні Мамаю. Проте, найсмішніше, Каплін продовжував грати роль «радикала», підігравав йому і міський голова. Ось такі от рольові ігрища.
Фух, складно. А тут ще й Юрій Бублик йде до «Європейської солідарності», звинувачуючи «свободівців» у тому, що його використали, щоб подолати квоту. Ті своєю чергою просять Бублика вийти з фракції, погрожуючи позбавленням мандату. Але відкликати Бублика вони зможуть лише восени. Тож, ймовірно, він все ж покине «Свободу» та увійде до фракції ЄС, залишаючись депутатом від «Свободи». Що далі? Народне депутатство під партії Порошенка? Можливо. Зараз цікаво, чи змінить він місце у сесійному залі.
Поки пани чубляться, «рідномістяни» почали грати у власну гру. Вони все ще страждають від того, що позбулися статусу-кво та були відсторонені від бюджету. Тому зараз вони наполегливо, в обхід опозиційних братів, планують повернути втрачені позиції. Пліткують, що РМ навіть збирається з силами, щоб зірвати чергову сесію міської ради: немає 22-х, немає рішень.
МАФізація Полтави та транспортна реформа по-полтавськи
Трохи розібравшись із тим, хто до кого сів у човен, хочеться проаналізувати те, як у Полтаві тепер ухвалюють рішення. Кожна сесія проходить так, наче вона остання. Адже голосують усі, навіть найбільш скандальні, питання. І тут може бути зарито одразу кілька собак: або інтереси окремого депутата (чи самого Мамая), або ж проголосоване рішення — матеріально вигідне для усіх.
Мамай максимально використовує час, поки має більшість. Хай хитається, головне, що поки тримається. Тому протести опозиційних депутатів — це більше для особистого позиціонування, бо 23-й голос нічого не вирішує.
Тому уже зараз у Полтаві ухвалили низку скандальних рішень. Перелічувати усі паперу не вистачить, тому згадаємо найцікавіші:
Продовження дії дозволів на розміщення понад двох сотень кіосків по всьому місту.
Встановлення понад 40 нових червоних будок, частина яких належить «слузі» Світлані Нестулі, частина — «замайбаху» Євгену Диканю. Скупим Мамая точно не назвеш, зважаючи на такі бонуси для тих, хто його підтримує.
Зняття з заробітних плат водіїв комунальних тролейбусів 40 млн грн, щоб віддати гроші приватним підрядникам із Харкова. Опозиційні депутати почали говорити про те, що в результаті зменшення дотування призведе до того, що новенькі автобуси комунальників віддадуть у приватні руки. Невідомо, чи це правда, чи негативна репутація міського голови, що уже знищив кілька підприємств, чи маніпуляція.
Крім того, команда Мамая пов’язана ще з одним публічним скандалом. Нещодавно муніципальні землі «Декоративних культур» невідомі люди засіяли соєю та горохом, а влада закрила на це очі. Згодом посадовці заявили, що земля не належить комунальному підприємству, а хто нею користується — невідомо.
Чого чекати від чергової сесії?
Якщо хочеш заховати голку, ховай її у стозі сіна — можливо, саме цим принципом керується міський голова, віддаючи вказівки щодо формування порядку денного. На четверту сесію винесли рекордні 150 питань. І більшість із них далеко не «технічні», як часто каже Олександр Мамай.
І тут депутатський корпус розділився на два табори: на тих, хто навіть не відкриває проєкти, адже отримує чіткі вказівки, та на тих, хто намагається у всьому цьому знайти зраду. Але для ретельного пошуку залишається занадто мало часу. Інколи це неможливо через відсутність проєктів.
Здавалося б, чого хвилюватися, адже усі питання, згідно з регламентом міської ради, мають опрацювати члени постійних депутатських комісій. Але засідання призначають на останні дні перед сесією, змушуючи депутатів галопом по Європі.
Та й взагалі, депутатські профільні комісії більше схожі на фарс:
Більшість голів — із «мамаєвців». Тож комісія рекомендує, не рекомендує, критикує чи не критикує лише у межах дозволеного верхівкою.
На сесії голосують питання, що не пройшли комісію. А що, так можна? Не можна. Але не у Полтаві.
У раді здорового міста засідання комісій — це дієвий інструмент, що дозволяє краще розібратися у питаннях, що їх планують ухвалити на сесії. Тобто депутати усіх фракцій збираються за одним столом, щоб вивчити, проаналізувати проєкти, висловити зауваження, рекомендації, внести зміни. Усе заради конструктиву. У Полтаві комісії існують лише у протоколах. І у голові Катерини Бабіч, що на кожну комісію подає понад десяток пропозицій та проєктів.
Роль депутата також усіляко нівелюється, а функціонал зводиться до банального натискання кнопки за вказівкою. В Олександра Мамая тепер власна «ядерна валізка». Але, здається, він загубив ключ-код. Про це — далі.
Що зруйнувало імперію «За майбутнє»
Цьогорічні вибори були як ніколи напруженими. І мова навіть не про мерську гонитву. А про повернення дев’яностих і намагання отримати одноосібну владу в області.
Яскравий приклад того, як усе відбувалося — Подільська і Київська райради Полтави. Зараз тут головують члени команди або дотичні до ЗМ. У Подільській були сутички, тітушки, навіть, як заявляв Сергій Каплін, викрадення людей та погрози їм. У результаті головою став представник ОПЗЖ, а його заступником — від ЗМ. Цей випадок став прецедентним та легітимізував жорсткі методи політичної боротьби.
А от Київську райраду спершу очолила депутатка від «Слуги Народу». Ненадовго. Під час першої ж сесії її звільнили з посади без мотивувальної частини. Натомість у крісло вдруге сів Сергій Синягівський від «За майбутнє». І це лише два приклади узурпації влади.
Проте днями ЗМ втратила голову Кременчуцької райради. Там із четвертої спроби більшості депутатів вдалося все ж висловити недовіру Антону Самаркіну від «За майбутнє». Лише з четвертої спроби депутати змогли проголосувати, бо без бійок, блокування трибуни та тітушок не обійшлося.
Здавалося б, втрата одного голови нічого не важить. Але, якщо дивитися уважно, можна побачити, як хитається позиція ЗМ. І цей випадок може стати прецедентним, але в іншу сторону. Окремі опозиційні депутати у Полтаві уже висловили думку щодо того, що аналогічна ситуація чекає і на коаліцію навколо Олександра Мамая. Якщо припущення справдиться, уже восени полетять не лише птахи, але й мандати.
На користь цієї теорії свідчить те, що опозиція у Полтаві спромоглася зірвати постійні депутатські комісії: РМ, СН, «Свобода», ЄС та окремі депутати від ОПЗЖ просто не приходили на засідання. Немає кворуму — немає комісії. Проте міська рада чомусь замовчувала цей факт непокори, пояснюючи непроведену комісію «технічними проблемами». Але проблеми, здається, не технічні, а цілком реальні.
Ще один доказ хиткості позиції — вагання перед скликанням сесії та постійні відтермінування. Ластівки низько літають, коли скоро дощ, сесію призначають і переносять, коли не вистачає голосів.
Щоб не закипів мозок, буду закінчувати. Висновків не буде. Робіть їх самі.
Подякуй автору!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати автору гривнею.
