Куди звернутися за допомогою, якщо ви пережили сексуальне насильство під час війни

За останніми даними Офісу Генерального прокурора України зафіксовано 252 випадки фактів зґвалтувань та будь-яких інших нападів чи дій сексуального характеру. Проте ця цифра значно вища, адже ще й досі залишаються окупованими значні території нашої країни. Крім того, не всі постраждалі жінки, з різних причин, готові звернутися по допомогу до правоохоронних органів.

Який процес відкриття кримінальних проваджень щодо фактів сексуального насилля, куди звертатися жінкам, які пережили його з боку російських військових та як правильно обрати адвоката, який захищатиме права постраждалої?

Відповіді на ці запитання дала Катерина Маліченко, адвокатка та голос GIDNA — проєкту від благодійного фонду Future for Ukraine, що надає безоплатну психологічну допомогу жінкам, які пережили сексуалізоване насильство від російських військових.

Що таке СНПК?

Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК) — це зґвалтування та будь-який інший напад чи дії сексуального характеру вчинені проти жінок, чоловіків та дітей, а також дії, що безпосередньо чи опосередковано пов’язані з конфліктом. В умовах окупації немає поняття добровільної згоди. Це фізичний та психологічний примус, сексуальна експлуатація з шантажем: загроза смерті, неможливість отримати їжу чи ліки.

Поняття “згоди” в рамках СНПК

Міжнародні інституції зазначають, що взагалі такого поняття як “згода” в рамках сексуального насильства під час війни немає. Тому що жінка в цей момент знаходиться у критичних життєвих умовах.

Війна — це завжди загроза життю жінка та її рідних. Вона могла вступити у статевий контакт задля збереження:

• свого життя;
• життя своїх дітей чи рідних;
• щоб отримати доступу до їжі та питної води.

Часто жінки, які пережили сексуальне насильство з боку окупантів, кажуть, що це було не зґвалтування, бо вони самі згодилися, аби нагодувати свою родину. Проте в цей час жінка є дуже вразливою і знаходиться в стані афекту, адже задля збереження життя своїм дітям, вона погодиться на будь-які дії.

Маніпуляція загрозою життю з метою зґвалтування — є злочином, який має бути покараний згідно з законом.

Чому жінки відмовляються звертатися за допомогою до правоохоронних органів?

Трапляються ситуації, коли жінка, яка постраждала від сексуального насильства з боку окупантів, не хоче звертатися до поліції з певних особистих причин:

• немає довіри до правоохоронних органів;
• не хоче проходити через допити з фіксацією на камеру;
• боїться осуду з боку суспільства.

Як наслідок жінка замикається в собі і залишається наодинці з цією проблемою.

«Важливо розуміти, що вся інформація, яку представники правоохоронних органів отримують від постраждалої є суворо конфіденційною та не підлягає розголошенню, за її розповсюдження встановлена кримінальна відповідальність. На судових розглядах таких справ стороннім людям заборонено бути присутніми. Це обов’язково повинно бути закрите судове засідання. Згідно з міжнародними стандартами, які вже імплементуються в наше законодавство, жінка має право бути допитаною лише один раз. Вважається, що постійні проговорювання постраждалою того, що трапилося, є повторною травматизацією для неї. Тому під час слідства та оформлення всіх необхідних документів буде потрібна лише особиста присутність жінки», — зазначає адвокатка та голос проєкту GIDNA Катерина Маліченко.

Коли потрібно залучати адвоката для захисту

Як тільки стався злочин СНПК, одразу необхідно залучати до цієї справи фахівця.

Чим швидше жінка звернеться до адвоката, а він пояснить їй алгоритм дій і допоможе написати заяву до правоохоронних органів, тим більше шансів довести у судовому порядку факт скоєння злочину.

«Перед тим як обрати фахівця необхідно поставити йому одне важливе запитання: «Чи нормальний для вас будь-який прояв насильницьких дій в мирний час?». Якщо адвокат толерує будь-який вид насильства, чи то вбивство тварин, чи то виправдовування домашнього насильства тим, що це батько дітей тощо, він не допоможе жінці, а може лише навпаки нашкодити мимоволі», — підкреслює Маліченко.

Крім самої жінки, яка пережила сексуальне насильство з боку окупантів, ніхто не може оформити офіційну заяву до правоохоронних органів. Так, зважитися на цей крок надзвичайно важко. Проте ви маєте розуміти, якщо ми будемо мовчати, то нашу націю просто знищать, як ментально, так і фізично.

Якщо ви знаходитеся на окупованій території України, зафіксуйте факт злочину за допомогою диктофону або надішліть детальний лист про те, що трапилося, на електронну адресу відповідних організацій.

Куди телефонувати у разі СНПК?

Національна поліція України — 102 або 0 800 500 202 (колл-центр поліції).

Урядова гаряча лінія — 1547.

Національна лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації — 116 123 або 0 800 500 335.

Цілодобові безкоштовні телефони довіри — 1500 зі стаціонарного телефону або 044 272 15 00, з мобільного.

Проєкт GIDNA надає безоплатну психологічну допомогу жінкам, які пережили сексуальне насильство від російських військових.