Наші діти не наше майбутнє, або як працює освіта на окупованих територіях

За даними Міністерства освіти та науки України, станом на 24 грудня 2022 року близько 918 освітніх закладів були розташовані на територіях, окупованих росією. На початку 2022/2023 навчального року ця цифра зросла до 1289.

Це значить, що все більше дітей, що перебувають на ТОТ, змушені здобувати російську освіту, піддаватись впливу ворожої пропаганди та з дитинства виховуватися на чужих наративах.

За словами вчительки історії України Тамари Ткаченко, діти належать до тієї категорії людей, які не можуть протистояти сильній пропаганді та відрізнити правду від фейків. 

«Ті діти, які перебувають на окупованій території з 2014 року, вже дезорієнтовані. Звісно, якщо це старшокласник і він не тривалий час буде знаходитися там, то йому доведеться просто мовчки все слухати. А потім уже, повернувшись в Україну, знайомитися з реальними фактами. Моя випускниця поїхала з Донбасу в 2014 році. А в 2021, коли вона була в 11 класі, то на зимових канікулах поїхала до родичів. Там їх вважали зрадниками».

Розбираємося, як відбувається навчальний процес на ТОТ, хто вчить українських дітей, які наративи нав’язують російські підручники та чи є вихід

За словами Наталі Гуменюк, якщо батьки не віддають дітей до закладів освіти, окупанти тиснуть на батьків, обмежують доступ до певних послуг. Йдеться про медичне, соціальне та гуманітарне обслуговування.

---

Ми поспілкувалися із мамою школярки, яка виїхала з окупованих територій на півдні. Вона розповіла, як їй погрожували, що заберуть дитину до російського інтернату, якщо та не ходитиме до школи.

Ім’я героїні змінено на її прохання

«Спочатку до нас прийшла класна керівничка. Запитала чи Аня буде ходити до школи. Я сказала, що ні. А вже, коли почався навчальний рік, до нас додому прийшли російські військові. Сказали, що коли донька не прийде на навчання, то наступного дня приїде автобус і її заберуть до російського притулку».

Опісля мати звернулася до класної керівнички з проханням зарахувати доньку до школи. Анна розповідала мамі, що у закладі були озброєні чоловіки, які «охороняли», всюди висіла російська символіка. На вході до будівлі грав російський гімн. Анні видали новенькі російські підручники.

---

У своєму дослідженні Організація ЦГП «Альменда» виокремлює основні наративи, які змушують засвоювати українських дітей на тимчасово окупованих територіях за допомогою підручників:

• Російський етнос та його культура – об’єднавчі складники багатонаціональної російської нації; 
• Твоя країна – РФ, твій народ – російський;
• Українські діячі насправді постаті російської історії та культури;
• «Русский язык» – єдиний великий інструмент міжнаціонального спілкування; 
• Порушення єдності багатонаціонального народу РФ загрожує її територіальній цілісності; 
• Братерство та єдність російського народу; 
• Государство Древняя Русь – Русское государство; 
• Ототожнення СРСР і РФ; 
• Надважливо бути патріотом РФ; 
• Політика колонізації сприяла збільшенню та зміцненню держави;
• Відстоювання власних національних прагнень – націоналізм, потурання геноциду, фашизм; 
• Націоналізм – антитеза патріотизму;
• Мілітаризація / міфологізація / героїзація війни; 
• Екстремізм, тероризм і фашизм – загроза РФ та світу; 
• Протиставлення РФ/Росії «колективному Заходу» і США;
• «Велич Росії» та її «особлива місія»; 
• Формування позитивного ставлення до керівництва РФ / «СССР» як до уособлення держави;
• Формування позитивного ставлення до «русской православной» церкви;
• Формування позитивного ставлення до «сильної держави / влади», до диктатури;
• Влада – це необхідний тотальний контроль над громадянами.

---

Учителі, яким вдається виїхати з ТОТ, продовжують викладати для своїх учнів, що залишилися в окупації. 

Так, одна з них в інтерв’ю для Amnesty International розповіла, що дітей у її школі змушують вчити та співати російський національний гімн. Тим, хто відмовляється, погрожують забрати від батьків на «перевиховання в російські сиротинці». У тій же школі всім учням і ученицям роздали пам’ятку, на якій написано: 

«Озирніться. Ви побачите, що Україна зруйнувала Харків, Маріуполь та інші міста. Якщо ви не хочете, щоб Україна вбила вас, розповідайте нам усе, що бачите та знаєте про це».

За словами тієї ж учительки, серед учнів обирають інформаторів/ок. Їхнє основне завдання — стежити за дітьми та повідомляти старшим учителям про тих, хто розмовляє українською. 

Таких «порушників і порушниць» викликають до вчителя «на перевиховну бесіду», під час якої попереджають про «покарання для батьків за неналежне виховання [дітей]» та погрожують «відправити до Росії на перевиховання».

На думку вчительки історії Тамари Ткаченко, діти на окупованій території щоденно піддаються російській пропаганді через освіту, яка спрямована на знищення української ідентичності. І єдиний спосіб тримати звʼязок з цими дітьми та протистояти російській пропаганді — це українська дистанційна освіта, але лише в тому випадку, якщо вона не загрожує життю та безпеці учнів.

---

За даними організації Донбас SOS, запит на отримання української освіти у людей, що мешкають на ТОТ, лишається. 

Головна координаторка Віолета Артемчук розповіла, що до організації звертаються з питаннями про отримання і вищої, і середньої освіти на території України. Люди запитують, до якої школи краще записатися. Консультуються щодо вступних кампаній. Минулого року в організації зафіксували 334 звернення щодо вступу у заклади на території України.

Пані Віолета зауважує, що, навіть мешкаючи на ТОТ, діти знаходять можливість вчитися за українською програмою.

---

За даними сайту Освітній омбудсмен України, на деяких територіях діти вимушені під примусом навчатися за російськими програмами й таємно продовжувати українське навчання. Однак цьому заважають:

• безпекові питання;
• відсутність інтернету;
• контроль мережі російськими спецслужбами та колаборантами;
• постійні погрози батькам забрати дітей;
• відсутність електрики та засобів зв’язку.

«Діти на цих територіях перебувають у постійній небезпеці та під обстрілами, змушені переховуватися у підвалах або в інших, наскільки це можливо, безпечних місцях. Часто на цих територіях немає зв’язку, електрики, газу, води, теплопостачання, частина будинків зруйновані, й діти не мають більш-менш облаштованого укриття чи прихистку. Тому головним тут є збереження життя та здоров’я дітей, а здійснення освітнього процесу треба впроваджувати за можливості – і тільки у тих формах, що не наражають дітей на додаткову небезпеку. Частина дітей не навчаються зовсім, частина дітей там, де це можливо, навчаються самостійно. Тому в цієї групи дітей, на нашу думку, освітні втрати будуть одними з найбільших». – Освітній омбудсмен України.

Якщо учасники освітнього процесу будуть у безпеці та отримання української освіти нічим не загрожуватиме їм, доцільно створити інструменти, якими користуватимуться здобувачі та надавачі освіти не тільки на ТОТ, а й на нещодавно звільнених територіях.

---

Створити освітні додатки для дітей, батьків та вчителів, що працювали б без інтернету.

Створити єдиний чат для спілкування вчителів, де можна було б консультуватися з представниками МОН і миттєво отримувати відповіді на потрібні питання.

Уникати бюрократичних процесів (подання запитів) при спілкуванні з освітянами, через відсутність в останніх безперебійного доступу до інтернету.

Висвітлювати проблеми освіти на ТОТ, аби ті хто там залишилися не почувалися відокремленими від України. Пропонувати варіанти розв’язання проблем.

Створити ресурс із переліком українських підручників, посібників та ілюстративного матеріалу, які адаптовані для швидкого завантаження.

Розробити алгоритм дій для батьків, яким погрожують забрати дітей за відмову йти до школи.

---

Український релігієзнавець Ігор Козловський свого часу говорив, що він потрапив у полон, і коли його допитували — він побачив на стіні фото Миколи ІІ і Путіна. Тоді в одній камері знаходився з людиною, що мала вищу освіту. Козловський був дуже здивований, що людина, яка має вищу освіту, не спроможна була критично мислити і протистояти шаленій пропаганді. А діти тим паче цього не можуть зробити. При тому не відомо чи є у них доступ до альтернативних джерел інформації. Швидше за все немає — в такому разі вони повністю підпадають під цю ідеологію рашизму.

---