Одним з найбільших ризиків процесу відбудови України буде корупція: приклад Афганістану

Станом на 2023 рік росія зруйнувала українських домівок на понад 54 млрд дол. США та зробила 5 млн людей вимушеними переселенцями тільки всередині країни. Тому питання житла для людей, яким нікуди повертатися, необхідно вирішувати вже зараз, попри те, що війна триває.

Сіль. Медіа починає публікувати низку матеріалів від Інституту аналітики та адвокації про те, як забезпечували житлом людей у країнах, що постраждали від сильних руйнувань.

Афганістан і руйнування після війни

Наприкінці 2001 року США увійшли до Афганістану аби знищити Аль-Каїду, усунути від влади талібів і перебудувати країну. Після десятиліть війни у країні були зруйновані дороги, школи та міста, тому США й партнери вклали мільярди доларів у відбудову.

Завдяки підтримці, афганці, що поверталися, отримували намети з пластикового брезенту. Але багато людей по всій зруйнованій війною країні потребували відновлення домівок. Особливо понад пів мільйона тих, хто тривалий час перебував за межами держави.

Агентство ООН у справах біженців надавало будівельні матеріали для афганців, зареєстрованих у програмі забезпечення житлом, але відбудовувати свої будинки вони мали власноруч.

Відповідно до дослідження, проведеного в 2011 році Світовим банком й УВКБ ООН, в Афганістані близько 60% афганців продовжують жити в наметах, тимчасових притулках або халупах (невеликі занедбані бідні житлові будівлі), тоді як решта переважно мешкає в односімейних будинках.

---

Зважаючи на неспроможність влади самостійно реалізувати процес відбудови, цим питанням більшою мірою опікувалися міжнародні партнери.

Однак Уряд Афганістану також ужив певних позитивних політичних кроків для розв’язання проблеми дефіциту житла.

Аби забезпечити житлом людей, затвердили декілька державних програм:

• Національна житлова програма. Уряд розробив програму, яка передбачала будівництво 150 000 одиниць житла в різних частинах країни. Деякі проєкти завершені, деякі перебувають на стадії будівництва;
• Урядова житлова програма. За цією програмою роздали близько 450 000 ділянок з умовою, що отримувачі збудують на них власне житло. На жаль, будинки були збудовані лише на 15% ділянок, а решта були або продані, або так і не були використані. Така схема сприяла спекуляціям на ринку землі.
• Також з 2001 по 2012 рік у Кабулі реалізували 13 житлових проєктів під керівництвом Уряду, у межах яких донори планували побудувати 19 747 квартир, але тільки 4 117 були завершені.

---

Квартири, побудовані Урядом, наприклад 3 300 в одному з поселень у Кабулі, розподілили між державними службовцями та іншими привілейованими особами.

Попри запуск вищевказаних програм Уряд не зміг задовольнити попит на житло, а також не мав фінансової спроможності надавати субсидоване житло малозабезпеченим в широких масштабах.

Одним із можливих шляхів розв’язання питання проживання ВПО було також надання землі під забудову. Згідно з офіційними даними, оприлюдненими в лютому 2013 року, понад 300 000 земельних ділянок розмежували, 13 754 розподілили і понад 290 000 підготували до розподілу.

Основною проблемою, пов’язаною з землею, було її розташування й те, що вона не забезпечена базовою інфраструктурою, як-от: вода, електрика та дороги.

Вартість відновлення житлового фонду

Результати відбудови

Загалом, житлові умови в Афганістані дуже погані, що не дивно, враховуючи десятиліття війни та внутрішніх конфліктів, які пережила країна. Відповідно до даних ООН-Хабітат, 86% нинішнього міського житлового фонду в Афганістані можна класифікувати як «нетрі». Понад 70% бідних і малозабезпечених домогосподарств живуть в умовах перенаселеності з обмеженим доступом до міських послуг (водопостачання, збір сміття, електроенергія).

За оцінками, станом на кінець 2022 року близько 2 млн ВПО продовжують жити в понад 1 000 великих розлогих неформальних поселеннях, схожих на нетрі, у майже 30 провінціях Афганістану зазвичай у жахливих умовах і часто дуже залежать від гуманітарної допомоги, яка доповнює їхні мізерні заробітки.

Якість реконструкції житла та її вплив на майбутнє

Якість будівництва в містах Афганістану викликає занепокоєння. Новобудови часто не були більш якісними й сучасними, ніж зруйноване житло. Основними причинами такої ситуації став недостатній контроль якості матеріалів, що використовувалися для будівництва, відсутність нагляду та поширена корупція у сфері дотримання будівельних стандартів.

Ключовим фактором, що сприяє зростанню дефіциту житла в Афганістані, є відсутність дієвого законодавства. Про це свідчить той факт, що в країні немає обов’язкових до виконання будівельних норм і правил, а також нормативних документів, які б інтегрували принципи сталої архітектури.

Швидка урбанізація та збільшення населення в Афганістані призвели до різкого зростання потреби в житлі. Житловий сектор не в змозі забезпечити доступне житло в достатньому обсязі. За прогнозами експертів, національна щорічна потреба в міському житлі на період 2020‒2025 років становитиме близько 43 956 одиниць.

Особливості відновлення прикордонних та окупованих територій

Особливих механізмів, які були б характерними лише для прикордонних чи деокупованих територій, дослідники не виявили. Тож, припускаємо, що ситуація з реконструкцією чи відбудовою житла на цих територіях перебувала в тому ж стані, що й загалом по країні.

Кредити на відбудову житла 

Експерти зазначають, що більшість афганців забезпечують свої житлові потреби поза офіційними фінансовими установами. Багато хто або відкладає гроші, щоб поступово будувати будинки, або успадковує родинне житло. 

Прозорість процесу відбудови

Великою проблемою для реконструкції стало відстеження коштів і контроль ефективності їхнього використання. Для відбудови Афганістану створили розвинену верхньорівневу інституційну архітектуру серед якої був: 

• трастовий фонд реконструкції Афганістану (ARTF), що відповідав за координацію коштів міжнародних партнерів; 
• агентство підтримки інвестицій в Афганістані (AISA). Його повноваження включають сприяння іноземним інвестиціям, просування експорту й надання послуг з підтримки бізнесу; 
• Міністерство відновлення та розвитку сільських районів Афганістану (MRRD), що наглядало за програмами розвитку сільських районів в Афганістані, включаючи житло, інфраструктуру й розвиток громад;
• Служба реконструкцій та розвитку Афганістану (ARDS), яку створили для проведення тендерних процедур й управління донорськими коштами;
• Офіс спеціального генерального інспектора з реконструкції Афганістану (SIGAR), що мав забезпечити контроль ефективності використання коштів.

Привласнення та неефективне використання коштів, призначених для реконструкції, є поширеною проблемою в повоєнних умовах, оскільки вони характеризуються поєднанням терміновості, ослаблених інституцій і великої кількості проєктів, що виконуються одночасно. Після аудиту SIGAR заявив, що з 63 млрд дол. витрат на відновлення Афганістану (приблизно половина від загальної суми) понад 30% «втрачено через марнотратство, шахрайство та зловживання».

---

Фактично протягом багатьох років Уряд Афганістану залежав від допомоги десятків країн. Згідно зі звітом Світового банку за 2019 рік, 75% державних витрат покривалися грантами від міжнародних партнерів.

Велика частина проєктів реконструкції залишилися незавершеними. Експерти виділяють такі причини неуспішного досвіду забезпечення житлом ВПО та біженців:

• корупція, яка стала однією з основних причин загальної невдачі відбудови. 
• новопобудоване житло було недоступним для громадян з низьким чи середнім рівнем доходів;
• неефективна нормативно-правова база.

Корисне для України

Досвід Афганістану не є релевантним для України. Відбудовою країни більшою мірою керували міжнародні донори, а не внутрішня влада. Та все ж деякі уроки можуть стати корисним і для нашої держави.

Як і у випадку з Афганістаном, одним з найбільших ризиків процесу відбудови України буде корупція. Для реалізації ефективної антикорупційної політики першочергово потрібно завершити реформи правоохоронної та судової систем. Також з урахуванням нових ризиків, що пов’язані з процесами відбудови, потребують перегляду стратегічні документи в галузі антикорупційної політики, а також політики місцевого значення.

У громадянському суспільстві вже йдуть активні дискусії щодо того, хто має керувати відновленням України. Однак важливо не лише визначитися з інституцією, на яку буде покладено функції з відбудови, але і розробити дієві механізми координації, контролю та розпорядження коштами, що надходитимуть від міжнародних партнерів.

За даними Світового банку повоєнна відбудова України коштуватиме близько 500-600 мільярдів євро. Без зовнішньої допомоги Україна не зможе власними силами профінансувати відновлення.

Важливо залучати фінансові ресурси не лише на відбудову зруйнованих об’єктів, але і започатковувати нові проєкти, будувати нові споруди, тобто вкладати кошти у майбутнє.