Переосмислення вишивки: як у Полтаві працює бренд із Донеччини

Вікторія Калініна та Олена Штагер — швачки, які довгий час займалися улюбленою справою поза підприємницькою діяльністю. Спочатку це було лише хобі, яке перетворилося на успішний бренд. У 2018 році, заручившись першою грантовою підтримкою, вони відкрили власний бренд одягу Leliy у місті Добропілля на Донеччині. Спершу планували шити одяг для дітей, але концепцію довелося трохи змінити. Тому того ж року Leliy запустив першу лінійку жіночих світшотів із вишивкою. Як вважає одна із співзасновниць, люди почали переосмислювати вишивку та носити її у повсякденному житті.

Нині бізнес швачок відроджується у Полтаві. Сюди перевезли майже всі потужності. У Добропіллі залишилися лише меблі, які забрати нині неможливо.

Від хобі до бізнесу

Олена Штагер за освітою економіст. Деякий час працювала вдома, а поза роботою в’язала та вишивала. Вікторія Калініна мала роботу у податковій. У 2014 році її родина переїхала з Макіївки до Добропілля. 

«Я тоді саме народила другу дитину — сина, а старшій доньці виповнилося 2,5 року. Ми перебралися до моєї мами, щоб, як нам на ту пору здавалося, пересидіти кілька тижнів. Коли ж війна на сході України затягнулася, стало зрозуміло, що треба починати життя на новому місці», — пригадує Вікторія.

Олена Штагер та Вікторія Калініна познайомилися у Добропіллі. Тоді вони займалися реалізацією спільного соціального проєкту, який полягав у облаштуванні дитячого ігрового майданчика. Згодом жінки долучалися до різноманітних соціальних ініціатив. 

Уже як почали спілкуватися ближче, то виявилося, що мають спільні інтереси та захоплення: обоє створювали одяг. Вікторія шила, а Олена вишивала. Саме тоді вони вирішили перетворити своє захоплення на спільну справу.

«З Оленою знайшли багато спільного. Вона пішла у вишивання, а я у пошиття. Тому вирішили, що окремо в нас менше шансів, ніж якщо ми об’єднаємось. Вишивка тоді тільки набрала обертів. По-перше, це підтримка одне одного, а наразі можемо виробити особливу річ, яка відрізнятиметься від багатьох інших. І це буде наша родзинка», — каже співзасновниця бренду Leliy Вікторія Калініна.

Завдяки грантовій підтримці у 2018 році швачки запустили бренд Leliy. Першу фінансову підтримку жінки отримали від міжнародних організацій, які спрямовували свої кошти на підтримку малого бізнесу. Цих коштів вистачило аби придбати обладнання, швейні та вишивальні машинки та розхідні матеріали. Саме так у Добропіллі виникла перша швейно-вишивальна студія.

Успішний старт

Спочатку Вікторія та Олена приймали класичні замовлення — ремонтували та шили одяг на замовлення клієнтів.

«З цього розпочинали. Потім були мініоптові замовлення, відшивали на колективи. Хоча ми більше працювали як ательє», — розповідає співзасновниця бренду Leliy Олена Штагер.

Далі працювали над більш об’ємними замовленнями, серед яких був пошив одягу з логотипами, уніформи для працівників компаній, купальники для команд плавчинь. Тоді до жінок доєдналися ще дві помічниці. Трохи згодом вони отримали перше велике замовлення: партія жилетів для Добропільського НВК.

Однак темпи роботи довелося знизити через епідемію Коронавірусу.

Хоча спершу, за задумом співзасновниць, Leliy планувався як дитячий бренд одягу, згодом вирішили, що вишивка — це дороговартісна та ексклюзивна річ, а тому такий одяг не отримає великого попиту серед батьків, оскільки діти швидко зростають.

Отож, Олені та Вікторії довелося змінити цільову аудиторію — зосередилися на жіночому одязі. Так і з’явилася перша колекція світшотів із вишивкою. Це трапилося вже в Полтаві. Перший світшот з вишивкою полтавці побачили восени 2022 року. 

«Після консультації зі спеціалістами нам сказали, що треба звузитися до тієї цільової аудиторії, яка готова купувати. Це не принт, тому продукт не дешевий і займає багато часу», — каже Вікторія Калініна.

Вишивка набрала оберти

Суть бренду Leliy — вишивку можна носити щодня зі зручністю та комфортом.

Перша колекція одягу наповнювалася суто художньою вишивкою. Нині бренд намагається перейти до патріотичної теми, аби кожні орнаменти мали сенс.

«Вишивка набрала оберти. Наразі люди розуміють, що її можна використовувати у повсякденні. Зараз попит зріс. Патріотична (вишивка, — ред.) — пік пройшов. Такий момент був у 2014 році, коли все патріотичне дуже злетіло, але потім його було забагато. Я вважаю, що зараз дуже схожий момент. Ця патріотична хвиля почала спадати. Проте люди від неї зовсім не відходять. Вони її трансформують у напрямок патріотичності з автентикою», — коментує швачка Вікторія Калініна.

Пріоритетним напрямком бренду є світшоти. Їхня кількість у колекції складає близько 80%. Крім того, шиють спортивні костюми, худі, футболки, а надалі хочуть запустити у виробництво сукні.

«Виробляли не класичні футболки з трикотажу, бо вишивка потребує основи. Тому ці футболки з більш щільного трикотажу», — сказала пані Вікторія.

Перевага бренду — індивідуальна співпраця із замовниками. Швачки можуть пошити одяг із врахуванням особистих потреб розміру чи дизайну.

«Комусь потрібен довший рукав, комусь коротший. З вишивкою так само. Є розроблені дизайни, але можемо зробити під клієнта щось індивідуальне. За домовленістю можемо гарантувати, що ця вишивка не повторюватиметься».

Саме вишивка займає найбільше часу в створенні будь-якого одягу. Від двох до п’яти днів триває розробка дизайну. Вишивка наноситься на тканину від 30 хвилин до понад 10 годин (якщо не враховувати час на обробку).

«Малювали олівцями у зошиті в клітинку. Потім в програмі, потім триває розробка. Це досить довгий процес. […] Зараз хочемо перейти в українську вишивку, а тому не вийде малювати з голови. Перемальовуємо, вносимо корективи», — розповідає вишивальниця Олена Штагер.

Найпопулярніша модель бренду — світшот з вишитим гербом України, який оформлений квітами. Саме його швачки подарували співачці Наталії Могилевський після одного з виступів.

«Олена велика прихильниця співачки. Я купила квіти, коли Могилевська привозила виставу. За кілька хвилин до початку обидві подумали: “чому не взяли світшот замість квітів?”. На початку війни Могилевська виступала з тим, що підтримуватиме вітчизняних виробників, розповідатиме про бізнес, допомагатиме у просуванні. Вирішили, що наступного разу обов’язково подаруємо (світшот, — ред.). Тоді Могилевська вдруге привозить виставу “Я вдома”. Ми пішли вже підготовлені та подарували цей світшот».

Також бренд відмовився від етикеток та поліетиленового пакування. Назву вирішили друкувати на одязі, а інформацію про догляд додають на окремий паперовий аркуш. Кожен замовлення запаковують у папір та складають у шопери.

Релокація

У перші дні повномасштабної війни Leliy призупинив роботу як бренд та повністю перепрофілювався в ательє. У приміщенні шили прапори, шеврони та ремонтували одяг. Роботу ускладнювало те, що лінія фронту пролягала поруч. У місті відчувалася напруга. Коли оголосили евакуацію жінки вирішили поставитися до цього відповідально. Тому 2 квітня 2022 року стало останнім робочим днем для бренду в Добропіллі.

Вікторія, яка вже мала досвід релокації, поїхала до Полтави, а Олена, за її ж словами, вирішила перечекати у Кривому Розі. Проте бойові дії затягувалися, а бізнес чекав на відновлення. Тому вишивальниця Олена вирішила переїхати у Полтаву. У новому місті одразу почали шукати робоче приміщення. Як з’ясувалося власник, який надав в оренду житло, володів ще одним приміщенням неподалік. Тож у будинку по сусідству вирішили відкрити майстерню.

Підготовка до відновлення виробництва була не простою та часовитратною. Спочатку все прибрали та вимили. Потім встановили обладнання, яке після переїзду вийшло з ладу. 

«У нас є чіткий розподіл обов’язків, за які несемо відповідальність особисто. Індивідуальний фронт робіт. А є питання, які вирішуються суто спільно: в обговоренні, вислуховуванні думки кожного, наведенні аргументів, буває навіть у палкій суперечці з запалом і жаром!».

Лише наприкінці літа жінки почали роботу з поодиноких замовлень та напрацюванням клієнтської бази. 

Спочатку Вікторія та Олена пропонували свої послуги там, де діти відвідували гуртки: відшивали костюми для дитячих колективів, спортивний одяг, виконували індивідуальні замовлення.

З часом жінки стали впізнаваними у Полтаві. Однак попри замовлення мріяли шити світшоти з авторською вишивкою. Знайома підказала майстриням як розвивати та просувати бренд та підказала напрямок, який мав стати успішним. 

Для того, аби знаходити клієнтів та ставати більш впізнаваними майстрині замовили професійну фотосесію за участю дівчат з модельного агентства, виклали фото на своїх сторінках у соцмережах. Реклама принесла свої плоди – почали надходити замовлення. 

«Місцевих важко завоювати. Нам допомагають такі ж переселенці, які не знають куди йти. Є постійні клієнти, яких вже впізнаєш», — каже співвласниця бізнесу Вікторія.

Трохи згодом швачкам вдалося перевезти робоче обладнання з Донеччини, яке ще місяць чекало на встановлення. У Добропіллі залишилися лише громіздкі меблі, які неможливо забрати.

«Кількість обладнання збільшувалася, а воно дороговартісне. Тому втрачати його не можна. Забрали все, що вмістилося у вантажівку», — продовжує Вікторія Калініна.

У більшості випадків Leliy працює як ательє, але водночас вони шукають постійних замовників. Наприклад, вже неодноразово шили фартухи для артцентру ZELO.

«Це більш мініоптовий замовник, який надав впевненості на початку. Наразі підтримуємо стосунки», — говорить вишивальниця Олена Штагер.

Запустити на повну

Співвласниці мріють, щоб запустити бренд на повну. Лише після цього зможуть відмовитися від ательє. Хоча для повного перезапуску Leliy у Полтаві потрібні нові грантові вкладення, робочі місця, просторе приміщення та нове обладнання, зокрема промислова вишивальна машина.

«Ательє це те, що тримає нас. Коли бренд стане на ноги, то ательє буде перше від чого відмовимося. Бренд — це гра в довгу. Над цим треба працювати довше», — підсумовує Вікторія Калініна.

Нагадаємо, що від початку великої війни в Україні за програмою релокації у більш безпечні регіони переїхало 840 підприємств. З них 667 вже працюють на новому місці.

Наразі за урядовою програмою підприємства можуть перевезти виробничі потужності з територій, що наближені або знаходяться у зоні бойових дій, до шістнадцяти регіонів країни.

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення України». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.