Підриви, затоплення та переселення — історія Дніпровської ГЕС

ДніпроГЕС намагалися знищити совєтська та німецька армії в часи Другої світової війни, а тепер і російські війська. ЇЇ зводили понад 60 тисяч будівельників у каторжних умовах, а запустили у той час, як в селах гинули люди від голоду. Розповідаємо історію найбільшої гідроелектростанції в Україні та її значення для держави.

Ідея та проєктування

Збудувати греблю на Дніпрі планували ще за часів Катерини II. Однак царські інженери не наважились будувати ГЕС через велику кількість пам’яток історії та культури.

Нижче можливої греблі — острів Хортиця і дніпровські плавні, де розташовувалася Запорізька Січ, вище — дніпровські пороги, поблизу — фортеця Кодак. Під затоплення мало потрапити понад два десятки населених пунктів. Проте совєтську владу це не зупинило.

У 1920 році Іван Александров розробив на той момент проєкт найбільшої в Європі Дніпровської ГЕС. Її планували звести неподалік від острова Хортиця на ділянці з назвою «Вовче горло».

На момент розробки проєкту в совєтському союзі не знали як збудувати великий гідротехнічний об’єкт та звернулись за допомогою до США. Консультантом будівництва ГЕС став Х’ю Купер, який наполіг зробити греблю у формі підкови та провести гілку для руху трамвая. Також американський інженер запропонував, щоб греблю будували не з буту, а з бетону, з трикамерним шлюзом замість чотирикамерного. До проєктування станції долучилися понад 63 тисячі українських та іноземних робітників.

Початок будівництва

Офіційно будівництво ДніпроГЕС розпочали у 1927 році. Через підйом води після спорудження греблі затопило 56 населених пунктів. Місцевим натомість обіцяли цивілізацію, нове житло з доступом до електрики та доріг. Людям, які не хотіли виїжджати із сіл, руйнували будинки та виселяли примусово. Подібні сцени змальовують у фільмі Олександра Довженка «Поема про море».

Деякі представники інтелігенції виступали проти будівництва ГЕС та знищення історичних пам’яток та природи. Совєтська влада називала їх «тими, що займалися шкідництвом» і перешкоджали індустріалізації. Так, совєти репресували членів Запорізького краєзнавчого товариства, а директора музею Дніпробуду Миколу Філянського розстріляли.

Усього під час будівництва шести водосховищ на Дніпрі срср затопив понад 230 сіл.

Будівництво греблі відбувалося через два острови в руслі Дніпра й велося одночасно як з лівого, так і з правого берегів. Це дозволяло не перекривати річку та не створювати обвідного каналу для пропуску води.

Умови праці були каторжними, працівники не могли залишити спорудження. На будівництві одночасно працювало 63 000 будівельників. Головним консультантом зведення ГЕС був американець Х’ю Купер. Всі турбіни, які встановлювали на першу чергу електростанції також були американськими.

Урочисто ДніпроГЕС запустили у жовтні 1932 року, коли в Україні був Голодомор. У той час поруч зі збудованою станцією у «Будинку маляти» померло понад 700 дітей.

Гребля гідроелектростанції складалася з 49 опор, з’єднаних монолітним залізобетонним мостом. Довжина греблі становила 760 метрів, а висота — 60. Побудова ДніпроГЕС обійшлася в суму близько 100 млн доларів.

Спорудження водосховища створило умови для наскрізного судноплавства Дніпром від гирла до Києва і вище.

Підрив ДніпроГЕС у Другій світовій війні

Гребля стала своєрідним мостом, що з’єднувала лівий та правий берег Дніпра. У серпні 1941 року, коли німецька армія підійшла до Запоріжжя — влада срср підірвала греблю. Хвиля води змила ворожі підрозділи, але разом з тим затопила прибережну міську смугу, плавні Хортиці й дійшла до міст Марганця та Нікополя, розташованих майже за 80 кілометрів вниз за течією Дніпра. Тоді загинули десятки тисяч людей, однак совєтська влада списувала підрив споруди на німців.

Наказ на знищення ДніпроГЕСу віддав особисто сталін, а вибухівку доставили літаками з москви.

Один із очевидців трагедії розповів, що місцеве населення ніхто не попереджав про майбутній вибух:

«Ніяк не второпати…, що про майбутню сплановану диверсію та її можливі трагічні наслідки не попередили підрозділи радянських військ, що зосередились у плавнях острова… Вода, що ринулася із верхнього б’єфа крізь пролом у греблі, здійнялася небаченої висоти й неміряної сили хвилею. Частина тієї гігантської хвилі, що прокотилася Новим Дніпром, обрушилась на плавні острова, на озброєних, але беззахисних перед стихією людей. Коли хвиля відійшла, на осокорах і вербах, в’язах і дубах залишились висіти у неприродних позах сотні (якщо не тисячі) захисників соціалістичної вітчизни… Відразу ж окупанти позганяли із селищ жінок і наказали зібрати тіла загиблих червоноармійців. А вони лежали на полях, на городах, висіли на деревах у плавнях», — розповіли в Українському інституті Нацпам’яті.

За приблизними підрахунками, через підрив ДніпроГЕС загинули 80 тис. жителів Запоріжжя та його околиць, біженців із сусідніх регіонів та близько 20 тис. совєтських солдатів, які не встигли покинути місто.

Під час окупації ДніпроГЕС німці намагались полагодити дамбу і відновили виробництво струму. А під час відступу у 1943 році підірвали станцію. Проте група саперів вирізала кілька метрів кабелю, що вів до вибухового пристрою, тож пошкодження були не такими значними. Вдалося уникнути вибуху 100 півтонних авіабомб і трьох тонн тротилу. Розмінування ДніпроГЕС тривало до серпня 1944 року.

Відновлення та Реконструкція ГЕС

Після завершення Другої світової війни ДніпроГЕС почали відновлювати. На будівництві працювали жінки та діти, щоб компенсувати брак чоловіків. 26 червня 1950 року запрацював останній дев’ятий гідроагрегат станції. Вона давала 3,5 мільярда кіловат на годину електроенергії на рік та залишалася найпотужнішою гідроелектростанцією Європи до 1956 року.

У 60-х роках совєтській промисловості вже не вистачало електроенергії, тому на станції добудували другу електростанцію – ДніпроГЕС-2. У 1981 році станція вийшла на повну потужність.

Уже в незалежній Україні розпочали реконструкцію станції, зокрема через застаріння обладнання станції. Перший етап стартував у 1996 році, що дозволило збільшити наявну потужність Дніпровської ГЕС-1 на 42 МВт, підвищити ККД агрегатів на 3%, та додатково виробляти 100 млн кВт/годин електроенергії щорічно.

Другий етап реконструкції розпочали у 2007 році. Потужність станції зросла на 85,2 МВт.

У 2022 році планували розпочати масштабну реконструкцію греблі Дніпровської станції. За проєктом, греблю планували зробити двоярусною з кількома смугами на кожному рівні. Для цього греблю Дніпровської ГЕС планували закрити для руху автотранспорту на капітальну реконструкцію, але цим планам завадила повномасштабна війна.

Значення станції ДніпроГЕС

ДніпроГЕС — це п’ятий ступінь нижчої частини каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі. Вона розташована у Запоріжжі й утворює найстаріше на Дніпрі водосховище — Дніпровське. Потужність станції до вторгнення росії становила 1578,6 МВт.

У каскад також входять Київська ГЕС у Вишгороді, Канівська, Кременчуцька у Світловодську, Середньодніпровська у Кам’янському та Каховська ГЕС у Новій Каховці, яку росіяни зруйнували у червні 2023 року.

Окрім цього, через Дніпровську ГЕС пролягає одна з головних автомобільних доріг Запоріжжя, яка сполучає лівий та правий береги Дніпра. Щогодини в середньому в обидва боки греблею проїжджає 3600 автівок. Влітку 2020 року на автошляху ДніпроГЕС виявили 600-метрову тріщину. На переправі ввели обмеження для транспорту вагою не більше, ніж у 3 т і швидкість не більше 40 км/год.

ДніпроГЕС під російськими атаками

У ніч на 1 червня 2024 року масовано атакували Запоріжжя. Поцілили в один з обʼєктів енергетичної інфраструктури. Через удар тимчасово перекрили рух транспорту через ДніпроГЕС. 22 березня окупанти влучили ракетами по гідроспорудах ДніпроГЕС та плотині. На станції утворилась пожежа, проте загрози прориву греблі не було.

«Нелюди не заспокоїлись, зруйнувавши Каховську ГЕС, і тепер намагаються створити нову екологічну катастрофу, цинічно вдаривши по гідроспорудах ДніпроГЕС та плотині», — писали в Укргідроенерго.

У Центрі протидії дезінформації зазначили, що росія запускає низку ІПСО після масованих обстрілів по енергетичній інфраструктурі, щоб посіяти паніку серед населення.

Інженер-конструктор Дмитро Макагон повідомив, що підірвати дамбу за допомогою ракет важко. Проте ГЕС наразі має гірший стан, ніж під час Другої світової війни:

«Гребля — це потужна споруда. З одного боку, тією зброєю, що є у росіян, зруйнувати греблю їм буде важко. З іншого боку, може вплинути на стан греблі».

Наразі ДніпроГЕС – один з найважливіших стратегічних об’єктів на мапі України. За час повномасштабної війни окупанти завдали ударів по станції 40 ракетами різного типу та «шахедами».