Післясесійне. Частина ІІ. Межі Прирічкового, «катафалки» і відкати

У боксі є прийом «вимотування». Це коли високим темпом, протягом багатьох раундів пресингуєш суперника, і перемагаєш, коли противник вже не в змозі витримувати такий темп. Це якщо коротко про четверту сесію Полтавської міської ради.

З Олександра Мамая боксер такий собі, а от стратег — нічогенький. Пройшовши вогонь, мідні труби, дві каденції та недовіру, мер опанував незчисленну кількість технік протягування вигідних йому (чи партнерам) питань.

Сесія пройшла з порушеннями?

---

На четверту сесію прийшли 35 депутатів із 42-х. Не з’явилася вся фракція «Рідне місто» та двоє депутатів від ОПЗЖ: Євген Момонт і Тетяна Годяк. Про причину неявки читайте ТУТ.

Тепер же — трохи про порушення. Згідно з регламентом міської ради, голова зобов’язаний скликати сесію мінімум один раз у квартал. Але якщо виносяться «земельні» питання, інтервал скорочується до одного місяця. Тобто четверту сесію було проведено з порушенням регламенту — одного з основних документів, яким у своїй роботі керується рада. Можливо, це порушення вже внесли до переліку причин висловлення мерові недовіри.

А ще цікаво, як міський голова знову і знову ставив питання на повторне голосування, якщо йому не підходила кількість голосів. Згідно з регламентом, повторно проголосувати питання можна лише тоді, коли є порушення. Щілина, правда, існує — «процедурні питання». Але навіть при цьому думка ради має бути врахована. Проте Мамай на такі дрібниці, здається, не зважає. Тому, навіть попри обурення депутатів, змушував вчергове тиснути на кнопки. Але сесія визнана легітимною.

Формування порядку денного, коли Мамай — мер, це ще той арт-хаус. Так, на останні дві сесії виносили понад сотню питань. Деякі із них — «технічні», як каже мер, а от деякі — «скандальні», як каже опозиція.

Нерухомість для рідні Мамая

---

Ця сесія не обійшлася й без «пакетів». Схема проста та цинічна: береш штук 200 питань і запихаєш усі до одного проєкту. Тут важливий баланс: кілька питань мають бути соціально важливими та такими, за які просто неможливо не проголосувати, решта — «смердючі», скандальні, ті, заради яких фактично і скликається сесія. Перемішуєш питання за бажанням, і в останню чергу кидаєш депутатам проєкти рішень без додатків у ніч перед сесією. Одночасно перетворюєш комісії на фарс.

Тож чесний депутат опиняється на роздоріжжі: провалити соціально важливе питання чи дозволити дерибан? Як добре, що у Полтаві голоси чесних депутатів нічого не вирішують, адже поки більшість у Мамая. У результаті отримуєш всі шанси віддати шкільні автобуси ритуально-похоронному бюро проголосувати усе.

Цього разу до одного пакета запхнули земельні питання (ті, на яких можна заробити найбільше). Якщо розпакувати усі пакети цієї сесії, вийде майже 600 питань!

Серед них були й питання, заточені під дочку міського голови.

Автобуси не віддадуть приватникам?

---

Усі питання, крім проєктів Едуарда Волкова, підтримано більшістю депутатів. Зазначу, що ініціативи РМ не погоджували й раніше. Але цього разу Олександр Мамай показово просив корпус не підтримувати проєкти «радикала-Волкова».

Проєкт «Слуг Народу» з групи Іващенка теж підтримали, хоча він досить скандальний. Депутати вирішили заборонити віддавати комунальні автобуси у приватні руки. Мамай чомусь таке обмеження підтримав. Можливо, він уже має власний план або ж бачить щілину, що дозволить оминути статут.

Шкільні автобуси не перетворять на катафалки

---

Ще одне питання, яке було у всіх на слуху, — передача шкільних автобусів комунальним підприємствам, зокрема — КП «Спецкомбінат похоронно-ритуального обслуговування». Цього разу, через розголос як депутатами, так і громадою, питання зняли з порядку денного.

Відкритим залишається те, навіщо забирати транспорт у дітей і передавати ритуально-похоронному бюро. Це депутати запитали прямо на сесії. Але ані від чиновників, ані від міського голови чи секретаря конкретної відповіді не було. Можна припустити, що таким чином хотіли розпиляти автобуси: передати їх на КП, вичекати, щоб усі забули, і списати чи ще щось таке. Поки що автобуси залишаються у школах. Чекаємо на новий фінт міського голови. Ймовірно, наступного разу він буде більш обачним — обере менш публічний шлях передачі.

Визначили межі Прирічкового: зрада чи перемога?

---

Найскандальнішим питанням стало визначення меж Прирічкового парку. Адже дві фракції («Слуга Народу» Іващенка та «Європейська Солідарність» в обличчі Юлії Городчаніної), що начебто боролися заради однієї благої мети, мали протилежні погляди на питання:

• «Слуги» не підтримали визначення меж, бо вважають, що цим рішенням фактично легалізували забудову Ігорем Сіриком частини рекреаційної землі.
• «Європейська Солідарність» наполягала на тому, що голосувати треба, щоб бодай із чогось почати.

Моя особиста думка щодо цього (можете не зважати):

Межі, проголосовані на цій сесії, — це шлях найменшого спротиву та чергове ігнорування думки людей. Але уже не Мамаєм, а тими, хто виходив на мітинги під гаслом «ніякої забудови». Це компроміс на вигідних для забудовника Сірика умовах.

Риторика щодо подальшого приєднання ділянки, що нині обнесена огорожею, до уже визначених меж — казка. Ця процедура надто складна та потребує все тієї ж політичної волі Олександра Мамая. Тож, яким чином Городчаніна планує доєднати ділянки, де уже незабаром розпочнеться будівництво? 

І ще, але між нами: Юлія Городчаніна особисто не вірить у можливість об’єднання ділянок і непублічно каже про те, що «сіриковські землі» ніколи не були частиною парку. Стоп. А як же мітинги?

Не на користь ЄС й те, що визначені межі дуже подобаються ексдепутату міськради Юрію Бойку, який від самого початку не виступав проти забудови та навіть відстоював інтереси забудовника.

Хай там як, але звинувачувати когось у зраді принципам зарано. Час покаже, що буде з Прирічковим.

Взяли 420 млн грн кредиту

---

Також на цьому засіданні депутати погодили взяття 420 млн грн кредиту в «Укргазбанку». Повертаємося до азів економіки та того, що бюджет наповнюють містяни. Виходить, що тепер кожний полтавець винний банкові трохи понад 1 млн грн. Утровано, але приблизно так.

Наміри — благі, сказати нічого:

• реконструкція комунального підприємства парк «Перемога» (у межах проспекту Першотравневого та вулиць Південної, Нижньомлинської, Садової);
• капітальні ремонти:
• скверу в мікрорайоні «Сади-2»;
• бульвару Богдана Хмельницького;
• скверу по вул. Зелений острів;
• парку ім. Котляревського;
• Павленківського парку у місті Полтава;
• скверу на пров. Рибальському;
• бульвару ім. Котляревського;
• бульвару ім. Гоголя (від Пушкіна до Небесної Сотні);
• вуличного освітлення та зовнішньої електромережі;
• проспекту Миру;
• проспекту Вавілова у місті Полтава.

Але найперше лякає відсоток, під який позичали гроші. За рік користування грошима полтавці переплачують 11,4%. Це якщо не рахувати відсотки зверху, що зростатимуть з кожним додатковим місяцем.

І все б нічого, якби не те, що інші українські міста беруть гроші на виплат під менш ніж відсоток річних. Ймовірно, виплатити кредит Мамай за час каденції не встигне, тому заборгованість стане відповідальністю наступного міського голови. Сумнівне придане.

Проте освоїти гроші Олександр Федорович точно встигне. Кілька відремонтованих об’єктів, нові дороги, трохи приведений до ладу парк і безкінечні відкати — і вовки ситі, і вівці задоволені.

Зробімо висновки разом

Усі знають, що у кожної сесії є ціна? Тобто поки опозиційні депутати намагаються розібратися у проєктах (заради піару, амбіцій чи ще чогось), мандатники, у чиїх руках є влада, рахують, скільки їм принесе кожне проголосоване питання.

Найперше це стосується земельних проєктів. За кожним виділеним під забудову квадратним метром — відкат. Додаємо, ділимо на учасників угрупування. Ось вона — математика реальності.

Можливо, це ще одна причина, чому Олександр Мамай намагається запхнути до однієї сесії так багато питань? Більше протягнув — більше отримав, підвищив лояльність партнерів та ще на певний час продовжив співпрацю.

Усе зрозуміло. Незрозуміло лише те, де у цій математиці громада.

Матеріал підготовлено позаштатним автором.
Редакція може не поділяти думок автора.