«Проблема не в людях, а в системі»: як сортують сміття в Україні

За останніми даними відомо, що росія тимчасово захопила близько 27% України, ще 7% території нашої держави – окуповано сміттям. Імпровізовані сміттєзвалища, переповнені баки та пластик на узбіччях — проблема багатьох регіонів. За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, щороку в Україні утворюється понад 10 мільйонів тонн сміття, але лише малий відсоток з них сортується та переробляється.

Яка ситуація з сортуванням сміття в Україні

До повномасштабного вторгнення в Україні працювало 34 сміттєсортувальні лінії, один сміттєспалювальний завод в Києві та три сміттєспалювальні установки на Харківщині. 

Також в Україні діють 17 підприємств з переробки макулатури, 39 – з переробки полімерів, 19 – з переробки пластикових пляшок, 16 – з переробки склобою, 44 компанії з переробки металу.

Наразі в Україні сортують менш як 5% від загального обсягу відходів. Цей показник значно відстає від європейських країн, де відсоток сортування може сягати від 30% до 60% та вище. За даними Міндовкілля, Україна потребує принаймні, по одному сміттєпереробному об’єкту в кожній з 25 областей. 

Проблема не в людях, а в системі

Ми поспілкувались з Євгенією Аратовською, яка започаткувала організацію «Україна без сміття». Вона розповіла, що наразі в Україні немає розбудованої основи, щоб профінансувати систему розподільного збору. Однією з причин, чому державі невигідний роздільний збір є вартість. Сортування тонни відходів може коштувати приблизно 200 євро. У той час поховання відходів обходиться приблизно 200 грн за тонну.

«Тож коли хтось з чиновників намагаються сказати, що люди не такі і не будуть сортувати, то вони маніпулюють і перекладають відповідальність на українців, або вони просто неосвічені. Люди не можуть сортувати так, якісно як у Європі, бо не довіряють системі баків, бо бачили як все перемішується. Перемішується, бо перевізникам ніхто не платить за окремий сміттєвоз, вивозили ним, пересортовували. Тому вони імітують роздільний збір», — розповіла Євгенія Аратовська.

У європейських країнах впровадили принцип розширеної відповідальності виробника. Зокрема, у Швеції таким чином знайшли кошти для фінансування роздільного збору сміття, щоб не платили всі платники податків. 

«Справедливо розподілено, щоб інфраструктуру для збору фінансували виробники, а завдання людей покласти в цю інфраструктуру максимум зібраних відходів. Виробників стимулюють тим, що у них є цільові показники, за рік вони мають розібрати відповідний відсоток продукції», — зазначила Євгенія Аратовська. 

Також у Європі зробили невигідним фінансово поховання сміття на звалищах. Викидання відходів має вищу вартість, аніж сортування для якого надають відповідну інфраструктуру. У той час в Україні протилежна ситуація. 

«Люди в Європі доходять до того, що купили сміття та залишили коробку з нього у магазині. Вони (європейці — авт.) обережно розглядають питання скільки відходів принесли додому та скільки взагалі їх утворюють», — повідомила Євгенія Аратовська. 

Сміттєзвалища в Україні та проблеми від їхнього існування

До 24 лютого 2022 року в Україні існувало понад 33 тисячі несанкціонованих сміттєзвалищ і 6 тисяч сміттєзвалищ, які складно вважати контрольованими. Наразі до цього обсягу додалися відходи руйнації, кількість яких щодня зростає, бо росія продовжує нищити будівлі та об’єкти інфраструктури.

Основною проблемою всіх українських сміттєзвалищ є фільтрат. Якщо його не збирати в окремі резервуари, він може потрапити в ґрунт та воду.

Також на сміттєзвалищах рятувальники постійно гасять пожежі. Загоряння стаються через газ метан, що утворюється через гниття органічних відходів.

Неправильно утилізовані відходи викликають різні проблеми зі здоров’ям у людей, зокрема респіраторні захворювання та інфекційні хвороби. Викиди токсичних газів і частинок пилу зі сміттєзвалищ можуть впливати на дихальні шляхи і загальний стан здоров’я.

Сміттєзвалища також можуть містити токсичні речовини, які потрапляють в природні екосистеми й шкодять рослинам і тваринам.

Одне зі сміттєзвалищ призвело до трагедії у 2016 році. На території Грибовицького сміттєзвалища спалахнула масштабна пожежа. Приборкати її вдалося через два дні, але у момент, коли рятувальники збирали своє спорядження, стався зсув. Тонни сміття накрили чотирьох людей. Тіла трьох загиблих рятувальників виявили лише наступного дня, а еколога не знайшли досі. Роботу полігону зупинили, а сміття зі Львова почали вивозити на інші полігони області та України.

Що робить держава для розв’язання проблеми

У вересні 2024 року Міндовкілля повідомило про запуск експериментального проєкту із розширеної відповідальності виробника. 

Проєкт передбачає, що виробники нестимуть відповідальність за збір, переробку та утилізацію продукції після її використання споживачем. 

У міністерстві зазначили, що це дозволить виробникам випробувати нову систему та отримати необхідний досвід для подальшої роботи за європейськими стандартами.

У січні 2023 року набрав чинності закон про заборону розповсюджувати поліетиленові пакети товщиною до 50 мкм. Їх замінили на біорозкладні пакети, що відповідають європейським стандартам та мають спеціальне маркування і які можна викидати з органічними відходами у спеціальні контейнери для органіки. Штраф за порушення законодавства становить від 8,5 тис. грн, якщо це перший випадок.

Що можуть робити люди та як правильно сортувати

Українці можуть повідомити про виявлення стихійного сміттєзвалища органи місцевого самоврядування або місцеву держадміністрацію та поліцію. Тоді інспекція встановить факт забруднення та складе протокол про адміністративне правопорушення.

Міністерство екології та природних ресурсів кілька років тому розмістило на своєму сайті інтерактивну мапу сміттєзвалищ України, де можна в онлайн режимі залишити повідомлення про координати стихійного звалища.

Також українці можуть навчитися правильно сортувати сміття:

«Україна без сміття» у столиці

Євгенія Аратовська розповідає, що проєкт «Україна без сміття» тестували ще у 2014 році. Вона згадує, що їй хотілось сортувати сміття, як у Європі, проте в Україні подібного не робили:

«Я намагалась зрозуміти, як це працює, користувалась пунктами прийому, шукала тих, хто б міг вивести роздільний збір. Пункти мені не подобались через черги з безхатченків, сервісів не було. Навіть якби я хотіла сортувати, то не отримала такої послуги. Після цього я почала робити перші спроби: “А що можна запровадити для таких людей, як я?”».

Тоді Євгенія запровадила проєкт «Майстер добрих справ», де приймали роздільний збір на автівці, яка їздила по районах Києва. Вона помітила, що багато людей потребували такої можливості, і якщо у перші місяці роботи автівку заповнювали на третину, то в один момент повну машину відходів зібрали на першій зупинці. 

Після цього Євгенія відкрила першу сортувальну станцію у Києві на 80 квадратних метрів. Попит на послугу був настільки великий, що довелось орендувати приміщення у 600 квадратних метрів. Наразі на станції приймають понад 50 позицій відходів: пляшки, поліетилен, папір, метали, скло та інше. Повний список можна побачити тут.

«Ми показали, що не тільки обмежений перелік вторсировини підлягає переробці. От як в пунктах прийому? Пластикова пляшка, скло алюмінієва бляшанка макулатура, сім різновидів і все. Складається враження, що інше просто не переробляють. Але інше теж переробляється», — розповіла Євгенія Аратовська. 

Євгенія зазначає, що візит на станцію сортування має психологічно-лікувальну дію:

«Ти бачиш якусь нормальність у не нормальних обставинах. Йде війна, а люди сортують сміття і піклуються про екологію. Вони посміхаються один одному, приходять з дітьми та собаками. Спостерігання за ними дає можливість повернути віру, що ти теж вигребеш. Бо їм це вдається і мені вдається».

З початку повномасштабного вторгнення у столиці відкрили першу сортувальну капсулу. Вона працює за принципом самообслуговування з персональним доступом за допомогою смартфону. На кожній такій міністанції можна здати 25 позицій вторинної сировини:

«У всьому світі такого не було. Ми подумали, що система баків відживає своє в Україні. Споживачі бачили, що все перемішується, вони не знають куди сміття поїде. Капсулами ми намагаємось прибрати проблему недовіри та дати можливість інтерактиву людині, яка дійсно хоче бачити майбутнє без сміття», — розповіла Євгенія Аратовська.

Також «Україна без сміття» збирають мікс відходів (крім скла) у киян і мешканців передмістя столиці в радіусі 20 км прямо біля їхнього під’їзду:

«Ви складаєте чисту й суху вторсировину + неліквідні пластики в пакет об’ємом 120 л (можна не сортувати, ми зробимо це за вас). Будь ласка, уважно звіряйтеся з нашими правилами, щоб у пакетах не було заборонених чи небезпечних відходів».

Дізнатись детальніше про послугу можна за посиланням.

«Україна без сміття» для інших регіонів

Євгенія розповідає, що вони з партнерами планували розширити діяльність в інших регіонах. Проте цю ідею не вдалось реалізувати через повномасштабне вторгнення.

Проте люди, які не живуть в столиці, також можуть сортувати сміття та відправляти «Україна без сміття»:

«Достатньо взяти коробку Нової пошти 30 на 40, наповнити її пластиком, тетрапаками. Краще не класти скло й метал, щоб не переплачувати гроші. Їх можна здавати на переробку у своєму регіоні», — зазначила Євгенія Аратовська.

---

Як підтримати «Україна без сміття» 

Проєкт «Україна без сміття» потребує внесків українців, щоб продовжувати діяльність станції та підготуватись до зими. Охочі можуть оформити одноразовий внесок чи регулярний донат за підпискою. 

Також «Україна без сміття» є у переліку фондів, куди можна відправити кешбек у Монобанк. 

«Супер логічний спосіб купувати продукти в супермаркеті та одночасно платити Природі за своє споживання, щоб нівелювати пластикове забруднення. Підписавши свій кешбек на УБС, ви нічого не витрачаєте, але значно допомагаєте нам кожною своєю покупкою», — зазначили в організації.

Всеукраїнські прибирання

Ми поговорили з UAnimals, які організовують марші прибирання у різних регіонах України. 

Перший марш прибирання провели у вересні 2023 року. Зоозахисники прибирали заповідні території, де живуть рідкісні тварини. Цьогоріч провели ще три марші: весняний, літній та осінній. 21 вересня охочі могли долучитися до прибирання територій на Київщині, Полтавщині, Одещині, Миколаївщині, Хмельниччині та Вінниччині. До маршів прибирання доєднуються 300-500 українців на різних локаціях. 

Долучитися до спільноти UAnimals можна за посиланням.

У UAnimals розповіли, що є три критерії, за якими вони обирають заповідну зону прибирання: 

«Перші три прибирання були у нацпарках. Тому ми дізнаємось чи є запит у нацпарку на прибирання, другий критерій — безпечна не замінована зона, ще одна вимога, щоб локація знаходилась недалеко від міста, щоб комфортно довести людей».

Найбільше під час маршів прибирань вдається зібрати паперу, пластику та скла. На деяких локаціях знаходили шини, меблі, телевізори та уламки збитих ракет. Під час одного прибирання збирають від п’яти до 12 тонн сміття. Після цього відходи відсортовують:

«Потім передаємо сміття підряднику на вивіз на переробні заводи. На деяких локаціях ми робимо це самостійно, на інших — нам допомагають працівники нацпарків, які знають, куди його вивезти».

Станція сортування сміття у Полтаві

У 2023 році у Полтаві з’явився перший пункт сортування відходів. На ньому жителів навчають сортувати сміття та проводять екскурсії. Після зібрання відходи відправляють на утилізацію до румунських та польських заводів з переробки. 

На пункті працюють еко консультанти, які допомагають сортувати сировину. Пункт поділений на три кімнати: зона відпочинку, зона зважування відходів та зона сортування. 

У центрі сортування розмістили понад 30 баків для сортування різних видів відходів, селфі зону і касу самообслуговування, де охочий бажаючий може придбати еко товари або предмети вироблені з переробленої сировини.

До відходів є вимоги: вони повинні бути чистими і без сторонніх запахів. Кожен з 30 контейнерів має свій колір. Зокрема, у центрі можна здати: пластик, кришки, скло, метал, пінопласт та інше. 

Сміттєпереробні заводи в Україні

Будівництво сміттєпереробних заводів досить дороговартісне. Один такий комплекс може коштувати десятки чи, навіть, сотні мільйонів євро. Строк окупності проєктів — не менше 10 років.

Наразі у Міндовкіллі заявили про будівництво сміттєпереробних заводів на Київщині, Полтавщині, Сумщині, Закарпатті та інших регіонах. Всього планують розмістити понад 200 заводів з перероблення відходів. Кожен кластер буде розрахований на переробку 400-500 тис. тонн відходів на рік та повинен забезпечити утилізацію 100% новоутворених твердих побутових відходів на території, яку він обслуговуватиме.

У міністерстві підкреслюють, що сміттєобробні заводи не планують будувати у самих населених пунктах. Вони будуть розташовані щонайменше за кілометр від житлової зони. Заводи вироблятимуть електроенергію, тому обираючи ділянку, доводиться враховувати технічну можливість передавати вироблену енергію в мережі або кінцевим споживачам.