Людина з твариноподібною поведінкою чи сучасний перевертень – так звані квадробери все більше набирають популярності серед молоді в Україні. На обличчі вони носять маску, на руках рукавички у формі лапок, а позаду причеплений штучний хвіст. Черговий тренд вже встиг заполонити стрічки соцмереж. Чому і яким чином – пояснюємо у матеріалі.
Хто такі квадробери, фурі та теріантропи
Якщо раніше мережу Інтернет полонили зображення готів та емо, то тепер там можемо побачити людиноподібних звірят. Частина з них веде себе як тварини, інші – лише мають такий вигляд, а треті запевняють, що вони – звірі.
Квадробери – ті, хто імітує повадки тварин фізично і зовні, надягаючи маски і хвости. Термін походить від слова «квадробіка» – вид спорту, що являє собою переміщення на чотирьох кінцівках, як тварина.
Його започаткував хлопець на ім’я Кенічі Іто з Токіо. Ще в дитинстві Кенічі зіштовхнувся з насмішками, коли його називали мавпою, але замість того, щоб засмутитися, він використав це як мотивацію. Він почав тренуватися, черпаючи натхнення з поведінки тварин, і розробив унікальну техніку пересування.
В Україні цей напрям з’явився нещодавно. Усе почалося із ролику у ТікТок – “чотириногих” випадково помітили у парку. Одягнуті у маски діти скакали через паркан, гавкаючи або нявкаючи у відповідь на питання очевидців.
Тепер квадроберство – окрема течія медіаконтенту у соцмережах, частиною якої є не тільки підлітки, а й дорослі.
Життя на «чотирьох» – чи безпечно бути представником такої субкультури в Україні
«Я відчувала себе квадроберкою ще з молодих років, проте, камінгаут наважилася зробити лише тепер, у свої 49 у соцмережах. Людям було доволі складно це прийняти, але виходу у них немає. До здивованих поглядів людей давно вже звикла, принаймні, це найменше, на що вони здатні», – ділиться представниця квадроберів Анетта Барсівна.
За словами жінки, люди з острахом дивляться, як вона займається квадробікою в парку, але і не намагаються якось нашкодити.
«Якихось особливих непорозумінь у свою сторону я не чула. Здебільшого усі ставляться нейтрально, так як субкультура відносно нова в Україні. Після того, як я зробила камінгаут, люди перестали соромитися своїх захоплень і теж відкривають себе по-новому. Це схвально, так як не варто бути сором’язливими. Хочеш гавкнути – гавкни. Хочеш працювати як кінь – працюй» – додає Анетта.
Фурі як прототип перевертнів
На обличчі в них маска, ззаду причеплений хвостик, а замість пальців – прекрасні “кігті”. Так звані фурі відомі своїм звірячим альтер его, яке вони втілюють через творчість та при живих зустрічах зокрема. Найчастіше вони носять фурс’юти – спеціальні “пухнасті” костюми. Це доволі дороге задоволення, яке коштує понад тисячу доларів за одиницю.
Тому українські фурі обирають дешевші варіанти, які можна знайти на OLX. Там ціна на вбрання варіюється від 2 до 6 тисяч гривень. У набір входить маска, рукавички та хвіст.
Я – тварина: як з’явилися теріантропи
Якщо фурі презентують себе у звірячому образі за допомогою макіяжу, прикрас чи костюмів, то теріантропи прямо ідентифікують себе із тваринами.
Це окрема течія звірячої субкультури, яка існує переважно в Інтернеті. Представники зосереджені на відчутті себе як тварини та її природі. На відміну від фурі, вони не використовують костюмів для самоідентифікації, але також мають свої товариства.
В Україні ця течія особливої популярності не набула.
Чи є привід для хвилювання, якщо дитина почала поводитися та одягатися як тварина?
Дивакуваті, на перший погляд, субкультури існують давно. Серед представників значну частину посідають саме діти, які таким чином виражають себе та заявляють про свою роль у суспільстві.
За словами практикуючої психологині Олени Герасимової, втрата емоційного зв’язку з дитиною у процесі виховання призводить до сепарації у незвичний спосіб.
«Багато дітей обирають субкультури як спосіб втекти від реальності, яка може здаватися їм небезпечною або надто складною. Таким чином вони знаходять «зграю», що надає відчуття підтримки та безпеки. Гра у перевтілення в тварин, які мають свої природні інстинкти і поведінку дає можливість начебто створити свій альтернативний світ, де можна контролювати ситуацію і відчути себе у більш захищеному середовищі», – пояснює вона.
У зв’язку з епідемією ковіду, а тепер війною – багато українських дітей стикнулися зі стресом виживання у незвичних умовах. Тому субкультури стали ще одним варіантом дозвілля для боротьби із занепокоєнням. Проте, батькам все ж важливо залишатися обачними.
«Якщо квадроберство, фурі чи теріанство заважає дитині займатись навчанням, дитина більше не цікавиться іншими хобі, втрачає зв’язок з реальністю, не реагує на зауваження батьків, в образі якоїсь тварини проявляє агресію до однолітків чи перехожих на вулиці – це червоні прапорці. Адже саме так проявляється її психічний стан. Можливо, дитині бракує уваги зі сторони батьків до потреб дитини, які б було влучно з нею обговорити чи прояснити і таким чином вона намагається заявити про себе. У таких випадках краще звернутися до фахівця», – зазначає пані Олена.
Кручініна Софія для Сіль.Медіа
Подякуй автору!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати автору гривнею.
