Пухнасті герої: тварини, які загинули, щоб люди підкорили космос

Білка та Стрілка — клички, з якими в нас із дитинства мимоволі виникають асоціації з польотами у космос. Проте навряд чи хтось із нас цікавився, скільки тварин віддали свої життя задля дослідження космосу, доки Білці та Стрілці пощастило прославитись тим, що вони стали першими, хто вижив. Одні з піддослідних загинули через прорахунки, інші через жагу совєтів до «космічної величі».

Хто цим займався

Совєтський союз розвивав ракетну техніку і конструктори готували запуск людини в космос. У 1946 році група Михайла Тихонравова і Миколи Чернишова запропонувала перший проєкт стратосферної ракети ВР-190 для вертикального польоту двох пілотів на висоту до 200 км. Проєкт був затверджений урядом, в 1948 р. його передали для реалізації Сергію Корольову. Аби дослідити вплив космічних факторів, які діють під час польоту, розробили програму досліджень медико-біологічних проблем польотів на ракетах, якою керували Анатолій Благонравов, Сергій Корольов і Володимир Яздовський.

Як собак тренували

Було кілька варіантів, кому першому полетіти в космос: миші, щури, мавпи, собаки. Обрали останніх, бо спокійні та добре піддаються дресуванню. Також реакція песиків більш передбачувана, адже фізіологи використовували їх для дослідів.

Кабіна ракети розрахована на невелику вагу, тож використовували собак вагою шість-сім кілограмів. Тварина мала бути контактною, терплячою, віком від двох до шести років, з міцним здоров'ям і стійкістю до впливів зовнішнього середовища. Обирали переважно дівчаток, бо для них було простіше шити асенізаційний одяг. До того ж чотирилапий мав бути гарним і світлим, мати інтелектуальну мордочку для естетичних зображень. Надавали перевагу саме безпородним, які мають краще здоров'я та невибагливі в їжі.

Науковці розробили програму для підготовки собак до коротких ракетних польотів і до тривалих польотів на супутниках. Тварин привчили носити спеціальні костюми — фіксуючі та асенізаційні. Також вони проходили обертання на центрифузі, випробування на вібростенді, катапультування. Собаки подовгу сиділи в закритій герметичній капсулі, що імітувала умови, які очікувалися в польоті. Собаки перебували в металевому ящику, який за розмірами точно відповідав контейнеру супутника, а потім їх на тривалий час розміщували в макеті космічного корабля. Тваринам встановлювали датчики дихання на ребра і датчик пульсу коло сонної артерії.

Перші чотирилапі космонавти

Спочатку було потрібно вивчити можливості виживання при польоті на 110-200-470 кілометрів. У 1951 році на балістичній ракеті у верхні шари атмосфери відправили Цигана і Дезіка . На висоті 100 кілометрів відсік з собаками відокремився і почав вільно падати. Потім відкрився парашут, і контейнер з собаками успішно приземлився.

Дезіка відправили вдруге разом з Лисицею. Через технічний прорахунок парашут спускного апарата не розкрився. Контейнер із собаками на великій швидкості врізався в землю. Дезік і Лисиця — перші жертви програми підкорення космосу.

Виявилося, що собаки можуть полетіти навіть без підготовки. У вересні 1951 року пес Сміливий втік під час прогулянки у степу та не повернувся. Натомість його підмінили на собаку, яку підгодовували біля їдальні. Політ пройшов успішно, а собаку назвали ЗзБ (Заміна зниклого Бобіка).

Для відпрацювання повернення членів екіпажу на Землю не в спеціальному відсіку, а в індивідуальному скафандрі відправили Рижика і Лисицю-2. Лисицю в скафандрі з парашутом катапульта виштовхнула на висоту близько 90 км, а Рижик продовжував падати в кабіні на висоті 45 км. Парашути в обох випадках розкривалися на висоті семи кілометрів і з собаками було все добре.

З липня 1951 року по вересень 1962 року відбулося 29 собачих польотів у стратосферу на висоту 100–150 км. Вісім з них закінчилися трагічно. Тварини гинули від розгерметизації кабіни, відмови парашутної системи, неполадок у системі життєзабезпечення.

Лайка

Далі Лайка мала орбітально облетіти навколо Землі за 30 днів на супутнику для досліджень кабіни і системи життєзабезпечення. Совєтське керівництво захотіло приурочити запуск тварини на орбіту до 40-річчя жовтневої революції. Через брак часу на підготовку і відсутність спускного апарату вирішили після перебування на орбіті зробити собаці заколисливий укол.

Супутник вийшов на нерозрахункову траєкторію й космічний апарат перегрівся від сонячного випромінювання. За декілька годин після запуску Лайка помер жорстокою смертю у розжареній до 40°C кабіні. Кілька днів совєтські газети писали про нормальне самопочуття собаки. Правду всі дізналися лише через 5 років.

Спеціальна комісія з ЦК і Ради міністрів не повірила, що Лайка помер через конструкторські помилки. Під час експерименту зі схожими умовами на Землі загинуло ще 2 собаки.

Наступна невдача

Для перевірки надійності системи життєзабезпечення, допустимості перевантажень на різних ділянках польоту, працездатності й забезпеченні систем штатного повернення та посадки на Землю запустили Чайку та Лисичку. Але під час польоту відвалився боковий блок першого ступеня ракетоносія. Про смерть тварин преса промовчала.

Білка та Стрілка

У серпні 1960 року дублери Чайки з Лисичкою Білка та Стрілка здійснили успішний і перший в історії космонавтики орбітальний політ живих істот з поверненням на Землю. Крім двох собак на «Супутнику-5» також були миші, комахи, рослини, насіння та інші біологічні об'єкти.

Песики сиділи в контейнері для відпрацювання системи повернення космонавта на Землю за допомогою парашута. Система життєзабезпечення підтримувала комфортний простір для життя тварин. Був розроблений спеціальний комплект медичної дослідницької апаратури для реєстрації фізіологічних функцій протягом усього польоту. Годували Білку та Стрілку двічі на добу за допомогою спеціального автомата.

Уперше за допомогою телевізійної системи велося систематичне спостереження за станом і поведінкою тварин.

На орбіті чотирилапі повисли в кабіні і поступово почали звикати до невагомості. Білка та Стрілка спокійно рухалися та їли.

Експерименти перед польотом людини

Бджілка і Мушка загинули, бо після польоту корабель пішов по нерозрахунковій траєкторії за межами Совєтського союзу. Тож керівництво його знищило разом з собаками, аби супутник і апаратура не потрапили у «ворожі руки».

Вдалий орбітальний політ здійснив песик Чорнушка. З ним у кораблі був манекен космонавта, на якому заміряли перевантаження. Так само літав і Зірочка. Собаку спершу звали Удача, але хтось запитав: а якщо буде невдача?

Ці польоти були останніми та дали достатню кількість інформації, щоб відправити в космос людину.

Не тільки песики літали

Мавп у космос запускали в США, Франції, Аргентині та Совєтському союзі. Зазвичай мавпи перебували під анестезією до самого приземлення. Більшість мавп США, які брали участь у запусках загинули.

Американці та французи запускали пацюків. А Франція мала успішний досвід запуску котів.

Завдяки тваринам, особливо собакам, людство змогло пізнати космос. Однак, користуючись мобільним звʼязком, інтернетом та іншими благами, які нам дарує сьогодні розвиток космічних технологій, варто памʼятати ціну, яку для цього мимо своєї волі заплатили чотирилапі. Усі тварини, які загинули й ті, які вижили під час експериментів — космічні герої, які дали людству фору.