Що почитати влітку: три книги, які можна взяти з собою у відпустку чи на вихідні

Справжні літні книги — це легкі й невимушені сюжети, переповнені цікавими пригодами, любовними перипетіями, секретами й загадками, які кортить розкрити.

Ми підібрали кілька хороших варіантів українських книг для читання біля басейну, в затінку дерев чи в дорозі. Всі вони невеликого формату та доступні в ціні.

«Спитайте Мієчку», Євгенія Кузнєцова

Анотація. Що робити сестрам, яким так легко загубитися у власних думках і бажаннях у великому місті? Все наче й добре, але хочеться поставити життя на паузу, хоча б до вересня, та повернутися у місце свого дитинства. Заплетені стіни старого будинку відгороджують від усього світу з його безліччю питань, а бабуся Тея нічого не запитує, зате завжди поруч.

Літературна критикиня Ганна Улюра про книгу: «Спитайте Мієчку» цікавий саме тим: будь-яка емоція тут двозначна, будь-яка іронія зачаровує, а елегія змушує недовірливо посміхнутися. Це як у тридцять намагатися влізти у свої шкільні шорти, ґудзик на пузі може й застебнетеся, але троянда на дупі вже не буде ніжною квіточкою. Дівчатка мають властивість дорослішати.

«Білий попіл», Ілларіон Павлюк

Анотація. «Білий попіл» — це атмосферний та водночас динамічний трилер у стилі нуар. Приватному детективу Тарасу Білому замовляють розслідувати вбивство панночки. Обвинувачують такого собі семінариста Хому Брута, й справа ніби геть зрозуміла… Втім, хутір, де сталося вбивство, приховує таємницю. І ця таємниця — страшніша за всі оповідки про панночку, яка встала з гробу.

Автор про найважливіший урок книги: Це історія про вміння визнавати помилки й одночасно вміння пробачати їх собі. Коли ми гриземо себе, картаємо за щось, то це диявол, який змушує нас страждати, зневажати себе, не робити висновків з помилки, а повертатися до неї думками й жити там. Для мене в романі диявол — це Томаш, який приходить розколупати душі й забрати тих, хто не витримає.

«Аптекар», Юрій Винничук

Анотація. Події роману відбуваються у 1646–1648 роках спочатку у венеційській республіці, а далі — у Львові. Історичне тло використане для захопливої гри в дійсне-недійсне, де персонажі історичні сусідять з вигаданими, а їхні складні стосунки формуються у любовні трикутники.

Поет і прозаїк Олег Коцарев про книгу: Читача затягують не тільки сюжетні серпантини. Принадну атмосферу створюють також докладні, одночасно веселі та містичні описи різноманітних знахарських і алхімічних практик або тогочасних лікарських практик, як на наш час, відверто химерних. Зілля, страшні магічні книжки, духи, відьми, примітивні хірургічні операції, бальзами, отрути, слоїки з усілякими організмами, мазі – все це задає якогось особливо бадьорого настрою.