Чи можна планувати відбудову, якщо війна ще не закінчилась? І хто має візуалізувати майбутнє України? Найкращі світові експерти в архітектурі, будівництві та урбаністиці одностайні у тому, що майбутнє потрібно планувати вже сьогодні, виправляти помилки минулого і орієнтуватися на потреби людей. Ми проаналізували топ-10 ідей для України від іноземних візіонерів і перші результати у постраждалих громадах. Більшістю запропонованих рішень можуть скористатися навіть вцілілі у війні міста для свого оновлення і розвитку.
Рахунок на мільярди: скільки збитків уже спричинила війна і як планують відбудову
Через місяць після початку повномасштабного вторгнення 2022 року Президент України Володимир Зеленський звернувся до міжнародних партнерів за допомогою у відбудові за формулою «іноземна держава/місто бере під свій патронат відновлення конкретного українського регіону/міста».
Експерти проєкту «Росія заплатить» порахували, що станом на квітень 2023 року загальна сума збитків, спричинених війною, оцінюється у 147,5 млрд доларів, з яких 54,4 млрд становить вартість житлових будівель, 36,2 млрд – інфраструктури, 8,9 млрд – агропромислового комплексу. Орієнтовний грошовий вимір здійснили після уточнень даних від місцевих адміністрацій.
Улітку 2022 року Україна презентувала в Швейцарії один з перших планів відбудови – «План швидкого відновлення», оцінений у 750 мільярдів доларів. Fast Recovery план, підготовлений Офісом Президента, стосувався відновлення, у першу чергу, критично важливої пошкодженої інфраструктури.
Згодом Національна рада з відновлення України від наслідків війни оприлюднила 24 томи запланованих заходів з відбудови, в яких задекларовано дотримання принципів безпеки, технологічності, екологічних стандартів, безбарʼєрності, прозорості, впровадження «зелених» технологій, а також максимальне залучення міжнародних проєктів в економіку України. План розрахований на найближчі 10 років і попередньо оцінений у 25 трильйонів гривень. Це, по суті, бачення чиновників, оформлене в державну позицію, яка пропонувалась міжнародним партнерам. Що цікаво, цей гіпердокумент відрізняється за змістом і ключовими меседжами від «Плану швидкого відновлення». Наприклад, на відновлення житла заплановано всього лише 5% від загального бюджету плану (1,3 трлн грн), а на ремонт доріг – майже вдвічі більше (3,1 трлн грн). Хоча незалежні експерти точно встановили, що саме житлова інфраструктура зазнала найбільших руйнувань і втрат.
Міжнародна спільнота робить основний акцент на ефективності витрачання коштів і запобіганні розкрадань, тому ретельно переглядає пропозиції. Як приклад наводять невдалий досвід відбудов на Балканах і в Афганістані. У 2019 році в «Нью-Йорк таймс» вийшла аналітична стаття «Що отримали США за 2 трильйони доларів в Афганістані?». Після масштабної перевірки виявилось, що значна частина грошей американських платників податків змарнована через корупцію, невдалі проєкти і погано продумані програми. Задокументовано 15,5 мільярдів доларів «марнотратства, шахрайства і зловживань» під час заходів з відбудови з 2008 по 2017 рік – будівництво лікарень, в яких пацієнти не отримували медичну допомогу, шкіл без учнів (які іноді існували тільки на папері), військові бази, які афганці вважали непотрібними і згодом закрили тощо.
Це певним чином пояснює, чому різні іноземні уряди, посольства та міжнародні фонди більш охоче співпрацюють з конкретними українськими містами і громадами, а також розробляють практичні пропозиції і проєкти відбудови.
Наразі Україна запропонувала інноваційний інструмент контролю доброчесності фінансування – створена електронна екосистема DREAM (Digital Restoration Ecosystem for Accountable Management). Головний адміністратор системи – Державне Агентство відновлення. За допомогою е-системи можна бачити національний банк проєктів з повоєнної відбудови України і контролювати всі етапи їх реалізації – від реєстрації пошкоджень до введення в експлуатацію. Спільна розробка уряду і Коаліції RISE Ukraine отримала в травні 2023 року головний приз у рамках Копенгагенського демократичного саміту, а 23 червня була публічно запущена під час конференції «Побудова прозорої та підзвітної України: ключові кроки до відновлення» у Лондоні.
Після низки зустрічей високого рівня з урядовцями країн ЄС, а також Великої Британії, український уряд задекларував, що відбудова України — це процес одночасної трансформації держави, нової якості інституцій і створення нового простору для життя.
Іноземні фахівці підготували низку візій оновлення однієї з найбільших країн Європи.
ТОП-10 ідей від провідних світових експертів
Британський підхід: місто майбутнього створювати уже сьогодні і залишати символи епох
Один з найвідоміших архітекторів світу, автор відновлення Рейхстагу після Другої світової війни і розбудови Лондона – Норман Фостер був одним з перших іноземних фахівців, які відгукнулись на допомогу Україні, та опікується Харковом. З квітня 2022 року по лютий 2023 року він і ще понад 800 (!) людей працювали над концепцією повоєнного Харкова. Експерти проводили опитування – більше 16 000 харків’ян відповіли на запитання щодо задоволеності районом, в якому мешкають, якості будинку тощо. Опрацювавши масив даних, створили концепцію “Регенерація. Переродження. Новий технічно-науковий центр. Місто майбутнього у сьогоденні”.
Особливий акцент Норман Фостер робить на вдосконаленні публічного простору, енергонезалежності міста, озелененні і використанні такого потенціалу, як чотири річки, що зустрічаються у місті. Архітектор пояснив, що історично житлові забудови міста виникали навколо об’єктів важкої промисловості, а в майбутньому в європейських містах працюватиме таке правило, як в Лондоні та Парижі – житло має бути у пішій доступності до головної вулиці або рекреаційної зони. Пандемія також вплинула на підходи урбаністів і архітекторів до планування житлових кварталів – цінується компактність простору біля житлового будинку і різноманітність активностей: від дитячого майданчика до робочих просторів з магазинами між ними. Не всі радянські забудови варто зносити – сучасна енергомодернізація дає набагато кращий ефект і є економічно вигіднішою за банальне знесення. Оновлені фасади можуть дозволити збільшити площу помешкань, окрім своєї прямої функції – забезпечення енергоефективності будівлі. Харків’яни ж мають ще одну потребу – бомбосховища і укриття. На одній зі стратегічних сесій ідеї Нормана Фостера критикували: мовляв, навіщо Харкову вразливі будівлі зі скляним оздобленням? Наразі пропонується використовувати скло для особливо символічних місць, а більшості будівель давати друге життя.
Британський архітектор на прикладі Рейхстагу обґрунтував наскільки важливо відновлювати зруйновані історичні місця – деякі символи слугуватимуть нагадуванням про ці важкі часи, а їх призначення переосмислюється. У Харкові він пропонує відновити будівлю Харківської ОДА, яка стала уособленням руйнувань у місті.
Данський підхід: поставити людей на перше місце, плануючи розвиток та відновлення міста
У квітні 2022 року данський архітектор, “батько” урбаністики Йен Ґел звернувся з промовою до спільноти українських архітекторів, урбаністів, інженерів, девелоперів, керівників будівельних проектів, будівельників на Школі управління будівельними проектами PRO PM.
За кілька років до повномасштабного вторгнення архітектор, який удосконалював простори європейських столиць, відвідував Київ. Данець назвав столицю України «фантастичною мішаниною з приємною атмосферою» і радив позбуватися засилля зовнішньої реклами, будувати велодоріжки, а також… зберігати фермерські ринки.
На зустрічі з українськими колегами після нападу росії він обговорював базові принципи, які варто врахувати при відновленні зруйнованих міст України. На думку відомого архітектора і урбаніста, відбудова зруйнованих міст – це нагода переосмислити міське планування і поштовх для майбутніх змін у тому числі і для вцілілих від війни міст всієї країни:
«Сьогодні ми прагнемо мати «живі» міста, а ще – сталі, здорові, в яких комфортно жити й старішати (адже подекуди вже 25% міського населення – це літні люди). Для цього, по-перше, потрібно повернутися до «людського виміру» й забезпечити містянам вдосталь місця, щоб гуляти, ходити, зустрічатися. По-друге, продумати мобільність: адже з урахуванням кліматичних змін що більше ми їздимо велосипедами чи громадським транспортом, то менше палива витрачаємо й то менше шкоди наносимо довкіллю. Навіть для здоров’я корисніше, якщо ми рухатимемося більше: адже «синдром сидіння» став реальною проблемою в останні десятиліття.
Багато міст вже впроваджують ці ідеї й досягли чималих успіхів. Одне з них – Копенгаген. За останні 60 років місто стало привабливим для людей: виникли зони, вільні від машин, розвинена система велодоріжок. Велосипеди стали справжньою альтернативою машинам: у 2009 році ними користувалися 38% містян, щоб доїхати на роботу, а у 2018-му – вже 49%. Велосипеди та трамваї у Копенгагені цілком здатні замінити власне авто».
Йен Ґел поділився ідеєю, яка «працює для кожного міста у світі»: необхідно поставити людей на перше місце, плануючи розвиток та відновлення міста, – це найкраще і найдешевше.
В Україні для швидкої відбудови і екологізації населених пунктів данський експерт розглядає використання деревини і донати від європейських країн саме деревиною. Як будівельний матеріал вона достатньо екологічна, легко транспортується, а сучасні технології відкрили багато нового потенціалу для зведення надійних дерев’яних будівель.
Данський архітектор закликає не йти модерністським шляхом («не можна швиденько наставити бетонних блоків, забувши про стратегію, дизайн, зручність та сталість. Навіть модульні системи мають враховувати екологічні та інші питання»), відмовитись від багатоповерхівок і зменшувати автомобільну інфраструктуру. А ще експерт пояснює як відбудова може посприяти поверненню українців на Батьківщину і перетворенню України на одну з найкомфортніших країн для життя: потрібно зводити не тільки житлові будинки, а й школи, культурні інституції, магазини. Відновлення не завершиться у якийсь конкретний день час – це може стати постійним процесом покращення України, щоб майбутнє стало кращим за минуле.
Польський досвід відродження з попелу: навіть тимчасове житло має бути якісним, а відбудову варто доручити мультифункціональній установі
У наших безпосередніх сусідів – поляків – накопичений унікальний досвід відродження міст з руйнацією вище 90%. Польський архітектор і письменник, автор книги «Найкраще місто світу. Варшава на реконструкції 1944—1949» Ґжеґож Пйонтек теж був спікером Школи управління будівельними проектами PRO PM і представив досвід відбудови Варшави після Другої світової війни.
Столицю Польщі почали відновлювати ще до завершення війни – у 1944 році і, як показав час, це було правильне рішення. Нацисти фактично знищили до 80% житлових будинків, культурних установ, костелів, історичних будівель і всю історичну частину міста на лівому березі Вісли. Була навіть ідея залишити місто в руїнах, щоб перетворити на гігантський меморіал війни, а столицю перенести в інше місто. Але склалась рідкісна ситуація, коли ініціатива відбудови у пересічних мешканців і уряду співпала.
І мер міста, і радянський уряд, який контролював усі процеси у повоєнній Польщі, мали вирішити основні короткотермінові проблеми, спричинені війною, і довоєнні: забезпечити людей, які повертались, житлом, відновити критичну інфраструктуру, запустити освітлення і громадський транспорт, прокласти комунікації, яких і до війни бракувало, подолати хаотичність забудов, оновити планування вулиць, розселити мешканців більш рівномірно і виправити архітектурні помилки, накопичені за кілька століть. Особливою проблемою була величезна кількість приватних землевласників, з якими неможливо було домовитись, щоб втілити амбітну візію, тож всю землю міста націоналізували.
Для такого масштабного проєкту створили Бюро відбудови столиці (Biuro Odbudowy Stolicy), в якому п’ять років поспіль працювали майже півтори тисячі фахівців: не лише архітектори, інженери, будівельники, але й юристи, економісти і… журналісти, фотографи та художники, щоб перетворити Варшаву на «найкраще місто у світі». Бюро займалось тисячами процесів: від розбирання завалів, документування руйнувань до планування розвитку міста на найближчі півстоліття.
Українцям польський архітектор радить уже зараз формувати інституції та аналітичні центри, “щоб на основі їхніх даних і напрацювань почати діяти вже в перші дні після закінчення війни. Це може здатися цинічним, але польські архітектори та планувальники під час війни продовжували думати, обговорювати, малювати. При цьому вони не знали, коли саме закінчаться воєнні дії”. Цієї рекомендації в Україні дійсно дотримується і уряд, і неурядовий сектор.
Процес відбудови Варшави став одним з найбільших в плані ресайклінгу через дефіцит будівельних матеріалів. Тож вцілілу якісну цеглу з руїн використовували повторно, будівельне сміття перемелювали для виготовлення нового бетону, навіть реставрували фурнітуру (замки, дверні ручки, металеві елементи) і сантехніку, яку знаходили під завалами, щоб облаштовувати нові помешкання.
Завдяки відбудові польська столиця отримала нове планування з поділом на функціональні зони, уніфіковані стандарти будівель, озеленення, громадські простори і реконструкцію історичних будівель. Реконструйоване Старе місто внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. А варшав’яни нарешті оселилися у якісному житлі – нехай і типового планування, але з обов’язковими вікнами, ванними кімнатами і побутовими зручностями, що у довоєнній Варшаві було великою рідкістю.
Ґжеґож Пйонтек, як і його данський колега, вказує на хибність рішень прихильників модернізму в містобудуванні: сучасна Варшава досі пожинає їх плоди – промислова зона перетворилась на офісну, яку місцеві називають “Мордором” і уникають перебування там, якщо це не пов’язано з роботою, а широкі автомагістралі дозволили заполонити місто машинами, створивши дискомфорт для пішоходів.
Архітектор Ґжеґож Пйонтек також радить оновити законодавчу базу і усунути перешкоди для якісної відбудови, вирішувати короткострокові проблеми без шкоди для майбутнього: людей, які втратили дім, потрібно забезпечити якісним тимчасовим житлом, інакше воно перетвориться на гетто, і терміново будувати нове якісне постійне. А ще – залучати до планування і проєктування студентів, які здатні на нестандартні, але цінні ідеї.
Для втілення найсміливіших проєктів, у тому числі для виправлення старих архітектурних помилок, експерт назвав найсприятливіший період – перші місяці хвилі післявоєнного піднесення. І бути готовими, що через деякий час доведеться переформатовувати навіть успішні установи – Бюро відбудови столиці закрили задовго до завершення відбудови, але його рішення визначили напрями розвитку міста на десятки років вперед.
Протягом 3-4 липня 2023 року у Варшаві відбудеться міжнародна конференція з відбудови України «Архітектура викликів — відбудова України», яку організовує архітектурний факультет Варшавського технологічного університету, Музей «Королівські Лазеньки» та Рада національної спадщини Польщі. Експерти обговорюватимуть масштаби війни та напрямки відбудови України, архітектурну спадщину та її захист в контексті відбудови України, принципи сталого розвитку у зв’язку з процесом відбудови України, архітектурну відповідь на кризу переселених осіб в Україні і міське планування для відродження територій, що постраждали від війни.
На конференцію запрошено гостьового лектора – японського архітектора Сігеру Бана. У 2004 році він створив систему перегородок у тимчасовому житлі для евакуйованих після землетрусу, а нині організовує тимчасове житло для біженців з України у польському місті Хелм.
Японська урбаністика в Ірпені: архітектори розглядають міста як лабораторії рішень
Японський архітектор та урбаніст Хірокі Мацура відвідав Ірпінь і разом з італійським архітектором Стефано Боері працює над проєктом відбудови і генплану міста. Він має досвід роботи в Україні – був розробником двох проєктів UNIT.city у Києві і працював над дизайном кампусу першого приватного технічного університету в Україні, який цього року мав бути зведений у Маріуполі – «Метінвест Політехніки», давав майстер-класи на Ukrainian Urban Awards. Але є і суперечлива позиція в його портфоліо: багато проєктів Хірокі Мацури втілені у Москві до середини 2010-х, а нині російська пропаганда використовує їх як зразок новаторства та приклад технологічного розвитку країни-терориста.
Експерт японського походження викладає в Нідерландах – в Академії архітектури Амстердаму та в Академії архітектури та містобудування в Роттердамі. Створив дві власні компанії: MAXWAN, що займається ландшафтним та міським дизайном та MASA, що спеціалізується на архітектурі та дизайні інтер’єрів. На його переконання, архітектор та міський проєктувальник – різні, фактично протилежні професії, бо архітектура передбачає щось рідкісне, унікальне, суб’єктивне, а міський дизайн потребує універсальності, адже міським простором користуватиметься безліч незнайомих людей різного віку, гендеру, національності, статків і уподобань.
Хірокі Мацура радить дотримуватись трьох правил, які він вивів у проєктуванні міських просторів: по-перше – формулювати чіткі та зрозумілі концепції урбаністичного планування на перспективу до 50 років, по-друге – використовувати та оптимізувати те, що уже є: символічні та історичні місця, природу, а по-третє – ретельно пропрацювати речі для повсякдення, адже з цим люди проводять найбільше часу.
«The New York Times Magazine» восени 2022 року опублікував статтю «Архітектори планують місто майбутнього в Україні, поки бомби все ще падають», у якій відкривається завіса над планами відбудови Ірпеня – міста, яке ще до повномасштабного вторгнення мало гасло «Місто для життя» і стало комфортним передмістям для столичного середнього класу.
Відбудова Ірпеня розділена на кілька етапів – іноземні експерти пропонують так робити і в інших містах: спершу відновлюються і стабілізуються усі основні комунікації, закривається базова потреба мешканців у вікнах, побутових зручностях і системах опалення, а потім настає черга нових перетворень.
Поки японець працює над новим генеральним планом міста, київське архітектурне бюро «Проєкт Сім» у співпраці з головним архітектором міста Михайлом Сапоном підготувало рішення для конкретної локації – повне перетворення місцевого ринку на громадський простір під назвою «Площа Свободи» – продуктові кіоски перенесуть до набережної, під них вже будується простір. Концепція ґрунтується на уявленні, що означає «свобода» для Ірпеня. Проєкт включає відкритий амфітеатр, мінімалістичний фонтан, соснову алею і широку підвісну доріжку, яка приховує невеликий комерційний простір. З одного боку площі в залізній огорожі в стилі Річарда Серра має бути баскетбольний майданчик, а з іншого у зелені тонутимуть пішохідні доріжки. І ніяких пам’ятників свободі. Сам простір і має уособлювати свободу.
Зараз це сумна порожня місцина, наповнена обгорілим металом і розкришеним бетоном. А в майбутньому тут може бути зелена алея, кафе просто неба і доріжки для прогулянок повз вітрини магазинів. На думку, американської журналістки проєкт нагадує відроджену лондонську площу Гренері – депресивну територію біля станції Кінгс-Крос, а нині перетворену на ресторанний простір, невеликий торговий центр просто неба і зелений амфітеатр, що дає відвідувачам «відчути дуже специфічний вид свободи: свободу орієнтуватися в чистому капіталістичному просторі».
«Реконструкція Ірпеня одного дня може послужити зразком або настановою для майбутньої відбудови більших міст, таких як Харків, Херсон і Маріуполь. Місто стало чимось на кшталт лабораторії для вирішення низки проблем, із якими стикається Україна під час відновлення: збалансування воєнного стану країни з теоретичними мирними планами; узгодження негайного бажання громадян повернутися до нормального життя з ретельним плануванням, необхідним для ефективної реконструкції; зважування намірів увічнити пам’ять про війну та потреб мешканців у теплих домівках із наближенням української зими», – резюмує журналістка Лінда Кінстлер.
Французька громадоорієнтованість: спершу тимчасове житло для постраждалих, а потім перетворення містечок на екологічні осередки
Через партнерство громад до процесу відновлення Київської та Чернігівської областей долучився Іль-де-Франс – найбільший французький регіон, де проживає 12 млн громадян Франції і 25 тисяч громадян України зі статусом біженців. Столичний регіон вважається найзаможнішим і пропонував свій досвід громадам, які оточують українську столицю.
Валері Пекресс, президентка регіону Іль-де-Франс, особисто відвідала Київщину і Чернігівщину. У першу чергу, вона запропонувала забезпечити тимчасовим житлом людей, які залишились без даху над головою, а паралельно з цим підготувати містобудівні концепції відновлення найбільш постраждалих населених пунктів.
Французька громада бачить Бородянку як нове екологічне маленьке місто (нині це селище міського типу).
«Місто трагедії має стати абсолютно новим для життя людей. Архітектура — це компетенція обласної влади, ми в це не втручаємося. Але якщо нас попросять, звісно, ми можемо запропонувати талановитих французьких архітекторів. Але ми знаємо, що архітектура — це завжди чутлива тема, тому завжди прагнемо, щоб запропоновані нами рішення відповідали місцевому баченню. Ми не говоримо зараз про відбудову. Радше про технології, загальну концепцію: якою буде Бородянка? … З системами, які працюють на сучасних енергоощадних технологіях», прокоментувала Валері Пекресс під час робочого візиту.
Експертна допомога французьких компаній у розбудові транспортної мережі та енергетичної сфери передбачалась і для громад Чернігівщини.
За рік після підписання меморандумів про співпрацю в офіційних комунікаціях французької та української сторони не було оновлень щодо втілених проєктів, тож редакція приділить окрему увагу висвітленню результатів співпраці.
Наразі у селищі відкрите перше на Київщині модульне містечко, передане польським урядом, а цього року Бородянка увійшла до списку громад, якими опікуватиметься Фонд відновлення громад, створений урядом України та ООН.
А ще Бородянка стала простором для творчої «дуелі» відомих вуличних художників – британця Бенксі і француза С215 (Крістіана Гемі).
Естонський підхід: діти – це майбутнє, тож відбудову варто починати з них
Естонія була першою країною, яка відгукнулася на заклик Президента України щодо допомоги у відбудові, взяла під патронат Житомирську область і демонструє дуже високу ефективність: рівно через рік після початку співпраці відкрила перший відбудований об’єкт – дитячий садок в Овручі на 80 вихованців.
Для естонської сторони, де запроваджена одна з кращих у Європі систем дошкільного виховання, у пріоритеті проєкти для розвитку дітей. Овруч зазнав понад 70 ворожих авіаударів і естонці підійшли до справи по-особливому: у серпні 2022 року заклали символічну капсулу на місці першого об’єкту відбудови – дитсадка, почали розробку проєкту за власною технологією і програми навчання для персоналу дитсадка, щоб повернути робочі місця і якісні умови для повернення мешканців.
Проєктами з відновлення України керує Естонський центр міжнародного співробітництва та розвитку (ESTDEV) і вкладається у стислі терміни. Ескізний проєкт дитсадка підготували за 2 місяці, хоча зазвичай на це необхідно близько півроку. Окрім проєктування необхідно було пришвидшити виготовлення будівельних конструкцій і модулів. Український проєкт став успішним кейсом для естонської деревообробної промисловості та індустрії модульного будівництва – вони виготовили необхідні елементи за рекордні 170 днів.
Поки інженери і будівельники працювали над зведенням повністю естонської розробки з єдиною особливістю – бомбосховищем, українські вихователі стажувались в естонських дитсадках. Тепер це дуже популярний заклад дошкільного виховання, який офіційно відкрився 1 червня 2023 року – у День захисту дітей.
Урядовці, дипломати, бізнесмени, експерти обох країн провели два Форуми із відновлення Житомирщини і в Естонії з’явився партнер для відбудови Житомирського ліцею №25 – Португалія.
Зосередившись, у першу чергу, на освітній інфраструктурі, Естонія активно допомагає у відновленні житла для мешканців Житомирщини і налагодженні інфраструктурних систем, адже орієнтується на те, що потрібно людям тут і зараз. Муніципалітет Талліну надав допомогу Житомиру в оновленні автопарку громадського транспорту – майже півсотні автобусів. Наступним великим об’єктом відбудови, над яким працюють естонські фахівці, став міст у Малині, а ще працюють над проєктами дитячих будинків сімейного типу – залучають на конкурсній основі й українських архітекторів. Всього Естонія підтвердила, що допоможе відновити або побудувати 15 пошкоджених об’єктів на Житомирщині і активно залучає партнерів з інших країн ЄС.
Нідерландська практичність і скромність: початкове відновлення пов’язане з довгостроковою перспективою розвитку і комфорту
Ще один з світових експертів-урбаністів, співзасновник коаліції Ro3kvit з відновлення українських міст – нідерландський архітектор Фулько Трефферс, з 2015 року займається проєктами в Україні. Він працював над розробкою Плану відродження Маріуполя «Mariupol Reborn», який презентовано у листопаді 2022 року «з честю і скромністю».
Експерт неодноразово відвідував місто і надихався темпами його розвитку, інноваційними підходами. Саме на підходах, а не конкретних будинках, базується план відбудови приморського міста з високою щільністю населення та забудов. Для мікрорайонів пропонується вибудувати нову ідентичність. Хоча деякі локації уже поставлені в пріоритет і залишаться осердям не лише сміливих трансформацій, а й нагадуванням про незагоєні рани – центр міста, Азовсталь, узбережжя.
«Ми не знаємо коли, але Маріуполь буде вільний. Збитки неймовірні. Йдеться і про пошкодження, і про емоції — спогади та пам’ять про людей, місця, історію. Ми розробляємо карту розвитку, де маємо все це врахувати. Це буде екологічно чисте місто, з роботою для містян, місто з урахуванням інклюзивності. Початкове відновлення пов’язане з довгостроковою перспективою розвитку і комфорту. Важливо спілкуватися, щоб допомогти одне одному загоїти рани війни», — зазначив архітектор.
Фулько Трефферс наголошує на масштабності міста і Азовсталі, яка за площею майже вдвічі більше за техногігантів NASA, Google, Apple, Space X разом узятих. Але масштаб відбудови пропонує звужувати від регіону до кварталу, місця для роботи, життя, розмов.
Візіонери акцентують на головних питаннях містопланування: управління, екології, соціології, архітектури, мобільності, транспорту тощо. Особливо приділяють увагу екології – забезпечення міста чистою питною водою, зеленими зонами тощо.
Терміновими кроками експерт назвав: завершення дослідження із залученням представників громади, з’ясувати рівень амбітності кожної теми, розробити: мапи розвитку, візуалізації для основних локацій, стратегію участі. І… залишатися скромним з вірою у Маріуполь і його мешканців.
Італійська естетика: боротися за свободу світлими у всіх сенсах ідеями молоді
Навесні 2023 року Посольство Італії в Україні у співпраці з Інститутом італійської культури та Агентством зовнішньої торгівлі Італії провело у Києві День італійського дизайну. Подія відбувається з 2017 року. За традицією, у цей день 100 італійських посольств у різних країнах світу приймають особисто або онлайн 100 італійських дизайнерів і архітекторів, які розповідають про вплив італійської креативності на повсякденне життя. Але цього року захід присвятили ефективності та сталому розвитку в галузі освітлення «для реалій країни, що перебуває у стані війни та бореться за свободу».
«Італійська творчість відома у всьому світі. Ми віримо, що в найближчому майбутньому цю креативність можна буде використати для створення нових і стійких середовищ для нових поколінь у вільній і світлій Україні. Ми всі були вражені надзвичайними здібностями та стійкістю українців у вирішенні надзвичайної ситуації, спричиненої атаками на енергетичну інфраструктуру. Ми віримо, що в найближчому майбутньому італійська креативність у поєднанні з технічною та науковою підготовкою українців зможе створити нове та екологічне середовище для майбутніх поколінь в Україні, просвітлені не лише енергією, а в тому числі і свободою», — акцентував Надзвичайний і Повноважний Посол Італійської Республіки в Україні П’єр Франческо Дзадзо.
Спеціальним гостем заходу в Україні став відомий італійський архітектор і дизайнер, викладач політехнік Мілана і Торіно – Алессандро Коломбо. Він виступив у Львівській політехніці з доповіддю «Ефективне та надійне освітлення». Основу аудиторії склали студенти, для яких фахівець пояснював естетичну функцію освітлення, поєднання з енергозаощадженням та забезпечення екологічного сталого розвитку через технології осві
Подякуй автору!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати автору гривнею.
