«Тю!» — сказав їжачок — книга, що стовідсотково сподобається дітям та вам

Якщо ваші діти люблять читати про тварин — обов'язково познайомте їх з Тю. Та й самі почитайте. Бо буде цікаво у будь-якому віці.

«Тю!» — сказав їжачок — це книга українського письменника Сашка Дерманського. Вийшла друком вона у видавництві Vivat. Була у довгому списку у номінації на Кращу дитячу книгу року ВВС-2023. Однак не виграла — і жаль.

Головний герой повісті їжачок Тю. Він дуже любить проводити час наодинці. Сидить собі на кладочці, розгадує головоломки і мріє колись вирушити в Далеку Далечінь. Словом, інтроверт звичайний. І все в його житті спокійно, аж поки він не знайомиться із Михасем. Це ведмідь, який постійно знаходить пригоди на свою голову. Стежить за бджолами, аби здобути мед, хоче вміти майстерно заблукувати та з радістю вирушає в МЕДпункт, думаючи, що це місце де є багато-багато меду.

Скажемо одразу, мама Тю не в захваті від дружби з Михасем. Хоча ведмідь дуже добрий і товариський. Але навряд чи ви б захотіли, щоб ваше спокійне дитя товаришувало з тим хто може ліс підпалити.

Саме після знайомства Тю та Михася починаються справжні пригоди. Щоправда до їх команди, чи то пак — дружбанди, доєднується одна мила самодостатня білочка Лампочка, яка любить кусати ведмедів за носа.

Про пригоди розповідати не будемо, аби вам читалося із більшим захопленням, але розкажемо про родину Тю.

Зизаній (тато), Ївга (мама) та Тю (син) Колючки — типова їжача родина. Кожна має свої улюблені справи та з повагою ставиться до них. Наприклад, тато Зизаній пише дослідження про Людяків. Йому цікава їхня поведінка та мова. Мама не любить цих татових нічних походеньок до садків з метою вивчення поведінки двоногих істот, але з розумінням ставиться до справи, яку любить чоловік.

Звісно, він так віртуозно робить їй компліменти, що ніяка мама б не встояла. Чого варте: Моя колючечко, мій будячок.

Майстерно Дерманський прописав і стосунки в родині. Їжаки вміють відчувати одне одного. Тому, коли татові треба терміново йти на спостережний пункт, а мама починає цьому обурюватися — Тю провертає справжню відволікальну операцію, аби перемкнути увагу мами.

Пані Ївга перестає буркотіти на чоловіка, сконцентрувавшись на історії сина, але мовби ненароком кидає вслід Зизанію:

Сину подякуй. — Бо мами завжди на крок попереду. І розуміють, чому їх відволікають.

Окреме задоволення не тільки читати, а й розглядати малюнки. Чого тільки вартує ілюстрація, де Михась іде здавати аналізи в медпункті.

Особливої уваги заслуговують і фрази Михася: «Дупельце твоїй матері», «Чувачечку», «Бджоли-гринджоли!», — вони одразу приклеюються і стають активними у словнику читачів.

А тепер найважливіше. Те, чого можуть навчитися діти, коли прочитають книгу. Бо ж виховного моменту ніхто не відміняв.

• Вони зрозуміють, що дружити можна з різними людьми. Незважаючи на їхні харчові звички та темперамент;
• Вони знатимуть, чому батьки інколи сильно переживають, якщо ти без попередження зникаєш;
• Вони підтримуватимуть друзів і рідних у складних ситуаціях і намагатимуться не падати духом;
• А ще дізнаються про користь щеплень. Про те, що варто себе захищати та допомагати друзям;
• Вони розумітимуть наскільки важливою є родина та стосунки в ній і вивчать багато цікавих слів.

Коли ви читаєте книги, то часто ваш настрій змінюється залежно від того, про що ви читаєте. Якщо він у вас не дуже хороший, або дуже паскудний, то історія про дружбанду точно його покращить. Не важливо 5 вам чи 75.