Поява плеєрів, дисків, інтернету не затьмарила вінілові платівки, а зробила їх прослуховування трендовим. Канонічна подія: повернення класики у моду. Популярність вінілу коливалася протягом 20-го та 21-го століть, та сьогодні в Україні поширення платівок досягло піку.
За словами видавця платівок Ігоря Шамича, продажі вінілу за 2023 рік більші ніж в 2022 у три з половиною рази та стабільно тримаються у 2024 році. І повномасштабне вторгнення скоротило їх кількість лише на 15%.
Слухати музику на платівках — це естетичний та вінтажний процес: приготувати платівку, налаштувати програвач і насолоджуватися, а потім перевернути на іншу сторону. Коли кожна пісня йде по порядку з характерним для програвача звуком, відчувається справді щось унікальне. Купівля вінілу має свою колекційну вагомість, до того ж це гарний спосіб підтримати виконавців.
«На мою особисту думку — причина повернення до вінілу не через якість звуку (хоча ми як видавці приділяємо звуку дуже велику увагу), а через підсвідомий бунт проти діджиталу. Під час споживання цифрового контенту задіяні лише зір і слух, в той час як інші рецептори лишаються не задіяними. Так як вінілова платівка найбільша за розміром серед інших музичних носіїв, то саме вона в найбільшій мірі задовольняє жагу до тактильності.» — зауважує Ігор Шамич.
Пан Ігор говорить, що враховуючи той факт, що платівка гурту «Курган & Agregat» «The Best» буде вже перевидаватися втретє, то в якійсь мірі можна стверджувати, що відсоток молоді, яка купує платівки, збільшується.
Поціновувачі вінілу теж мають свою думку щодо того, чому вініл нині стає популярним.
«На мою думку, популярність платівок зросла, бо зараз музику слухають частіше на телефонах, раніше популярні були плеєри. До них були портативні CD-плеєри. Вони набагато більші, ще доводилося носити з собою кейс з дисками. А до CD-плеєрів зʼявилися у вісімдесятих касетні плеєри, вони менші ніж CD, але крім того потрібно було тягати з собою касети, ти повинен був мати, на приклад, олівець, щоб мотати плівку на початок, аби заново слухати. Тепер маючи телефон, який замінює собою усе для програвання музики, людям, на мою думку, стало це дуже звичайним. Наприклад, хіпстерський рух, де вони відреклися від нових технологій та не йшли в ногу з модою, тому одягалися старомодно і слухали вініл. Але не думаю, що це кардинально вплинуло на культуру прослуховування. Зараз, щоб якось виділитися, знайти нове хобі та знайомства, все більше і більше розширюється культура платівок: молодь збирається теплими вечорами з однодумцями, ділитися своїми платівками, разом їх слухає і обговорює новий альбом якогось музичного гурту.» — говорить поціновувач вінілу Тимур Гурбін.
«Якщо судити по віку нашої аудиторії, то точно вже не складеться того уявленння, що вініл — це формат минулого для музики, що виходила давно (як-от олд-скульний джаз чи класік-рок). Адже на платівках видається й уся нова музика, і купувати її можуть усі, кому важлива сама музика. Це і старші покоління, що давно збирають вініл, і молоді меломани.» — Маргарита Апанасова, бренд-менеджерка магазину Vinyla.
Також старше покоління навіює молодшому свої традиції, що теж впливає на тенденції до популяризації ретро.
«Моя подорож у світ платівок розпочалася з того, що у мого дядька був вініловий програвач з платівками, я зацікавився та вирішив його взяти. З тих музичних груп, які я можу виділити, це були «Black Sabbath» та «The Beatles». Якийсь час я просто їх слухав і особливого насолодження не відчував. Але одного разу я поїхав до Києва і потрапив на барахолку, подумав, буде гарна ідея щось прикупити із платівок. Так моєю першою покупкою була платівка групи «Europe» за 300 грн із альбому з популярною піснею «Final Countdown». І я зрозумів, що купувати платівки в принципі не так дорого, потрібно тільки добре шукати. На цей час у мене є пʼять платівок у колекції, і я не збираюся зупинятися на цьому.» — розповідає Тимур Гурбін.
Перша платівка українською мовою була була «Чорні хмари», її випустила фірма «Еміль Берлінер» в Лондоні, 1899 рік.
У 1908-1909 роках Леся Українка організувала експедицію по Лівобережжю й робила записи на фонограф пісень та дум у виконанні народних кобзарів. У 1971 році ці записи відреставрували та випустили у вигляді платівки «Леся Українка з думою і піснею народа».
Перша українська фірма по виготовленню платівок була «Екстрафон». А перша українська платівка — запис хору М. А. Надєждинського.
У совєтському союзі існувала єдина фірма видання платівок «Мелодія», що була в москві та з відділенням у Києві. Вона видала 500 платівок, на 20-ти записаний український матеріал.
У 1950-х в Україні було поширене вінілове піратство. Любителі західної музики нелегально записували треки на рентгенограмах. Їх обрізали по колу та пропалювали середину. Такі платівки відтворювалися з одного боку та називалися «музика на кістках». Завдяки цьому українці могли хоч якось доторкнутися до музичних трендів.
З початку незалежності та по сьогодення в Україні почали з’являтися нові лейбли: «Аудіо Україна», «Moon Records», «Aby Sho Mzk».
Видавець Ігор Шамич каже, що платівки виробляються в Чехії, транспортуються за допомогою транспортних компаній. Поліграфія друкується в Україні — це трохи дорожче, але дає змогу контролювати якість друку.
Відкриття заводу з виробництва платівок в Україні може мати декілька варіацій:
1. Власники заводів із виробництва CD-дисків, які хочуть перепрофілювати свій попередній бізнес.
2. Великі гравці роздрібної торгівлі платівками (наприклад Vinyla).
3. Деякі інші портфельні інвестори, які напряму не дотичні до ринку музичних носіїв.
На думку Шамича, є два основних бар’єри щодо виробництва платівок в Україні:
1. Поки що українські артисти не випускають стільки музики, щоб завантажити завод роботою на цілий рік.
2. Митні бар’єри перешкоджатимуть конкуренції з європейськими заводами (які оперують в межах єдиної митної зони Євросоюзу) за закордонних клієнтів.
3. Ну і війна звісно. Завод можуть банально знищити ракетами чи дронами.
Ціни на вініл різні. Все залежать від багатьох факторів: ексклюзивності, давності, виконавця. Така ж ситуація з вживаними платівками, якщо їх немає в офіційному продажі, то вони будуть коштувати десятки тисяч.
Ціновий діапазон програвачів теж різний.
За словами арт-менеджерки магазину Vinyla Маргарити Апанасової, популярні за продажами ряд бестселлерів — це знамениті, вже класичні альбоми, до яких незмінний високий інтерес:
«Окремо в топ потрапляють нові релізи популярних артистів, наприклад, нові альбоми Біллі Айліш і Дуа Ліпи. Українська музика теж стає все популярнішою, що не може не радувати. Дедалі більше наших артистів випускають свою музику на вінілі, в часності у нас в Vinyla Records. І ми бачимо, що вони мають свого слухача, тому максимально сприяємо цьому через видавництво. Це може бути як нова актуальна музика (Онука, Циферблат, Курган, Джамала), так і давніші альбоми, які всім полюбилися (Суперсиметрія, Дахабраха, ТНМК).» — каже пані Маргарита.
З появою сучасних технологій, людям хочеться чогось іншого, особливого та нового, а нове — добре забуте старе. Хоча про вініл ніколи не забували, бо це частина музичної культури. Їх любили раніше та люблять сьогодні і, найімовірніше, будуть любити завтра. Платівки вже не просто музика, а традиція, спосіб знайти однодумців та відпочинок для душі.
Текст Катерини Главатських
Подякуй авторці!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати авторці гривнею.
