Українців селять у німецьких містечках, які мали зносити — «DW»

Довкола вугільних кар’єрів на заході Німеччини є населені пункти, які мали зносити, жителів звідти вже виселили. Але тепер у закинутих селах селять біженців.

Про це пише «Deutsche Welle».

Моршеніх і Мангейм

За початковим задумом, «села-примари» Моршеніх і Мангейм підлягали зносу, але через плани Німеччини відмовитися від видобутку бурого вугілля відмовилися і від зносу.

«Ряди будинків з опущеними жалюзями та забитими вікнами. Вулиці з потрісканим асфальтом, розбиті ліхтарі вздовж дороги. У центрі — католицька церква, всі вікна якої забиті фанерою», — опис цих населених пунктів.

Але якщо придивитися, на дверях кількох будинків Моршеніха помітні білі аркуші паперу. На одному аркуші — список з українських прізвищ.

В одному з таких будинків мешкає молода пара українців. Вони просять не називати їхні імена та розповідають, що живуть у цьому селі з грудня 2022 року. Будинок на одну сім’ю зараз займають кілька людей — свого роду мінігуртожиток для біженців. Тут українська родина з Донецької області живе в сусідстві з біженцями із Сирії. Про те, що в селі немає магазинів, ні аптек, ні лікарів, пара не переживає.

«Ми ні на що не скаржимося, світло, вода, опалення у нас є. І навіть інтернет і мобільний зв’язок, можемо дзвонити додому, в Україну. Щотижня сюди приїжджають представники комунальної влади, допомагають нам із документами, ми регулярно отримуємо допомогу. Ось тільки поки що нам не дали мовні курси», — розповідає сім’я.

Гуртожиток для біженців у школі Каєнберг

Каєнберг розташований біля іншого кар’єру – Гарцвайлер-2. При в’їзді цей населений пункт, на перший погляд, не відрізняється від інших переселених сіл. Такі ж вузькі вулички, ряди добротних, але порожніх будинків. Католицька церква. Дитячий садок, майданчик для дитячих ігор, який подекуди заріс бур’янами.

У селі живе сім’я з дитиною з України. Своїх імен вони не назвали, але розповіли, що «довго мешкали в Польщі», а потім у групах у соцмережах дізналися, що можна поїхати в Бохум, щоб звідти потрапити у велике місто — Дюссельдорф або Кельн. Але зрештою з бохумського центру первинного приймання і розподілу біженців (LEA) їх направили в Еркеленц, а потім вони опинилися в Каєнберзі.

За словами сім’ї українських біженців, їм тут усе подобається. Поки що вони живуть самі в будинку, але скоро обіцяють підселити ще одну сім’ю з України. 

«Ми спочатку були шоковані, але краще тут, ніж десь у спортзалі, на розкладачці», – кажуть вони, посилаючись на досвід своїх знайомих. В Україну сім’я повертатися не хоче, поки триває війна. Можливо, залишаться в Німеччині й після завершення бойових дій на батьківщині. «Подивимося, поки що нормально. Село ж не будуть зносити, може тут і залишимося, якщо дозволять», — кажуть українці.

Розподіл біженців у федеральні землі та комуни відбувається за квотами, автоматизовано. Співробітник центру LEA ніколи не знає, куди вирушить та чи інша людина або сім’я, до того моменту, поки на екрані комп’ютера не з’явиться назва конкретного населеного пункту.