«Усі коти мріють про затишні вечори зі своїми шкіряними рабами» – актор Олексій Суровцев про допомогу чотирилапим

Олексій Суровцев – актор театру та кіно, відомий українському глядачу за серіалами «Слід» та «Дівчата». З початку повномасштабного вторгнення чоловік знайшов своє нове покликання — порятунок тварин. Зараз Олексій допомагає знайти господарів чотирилапим та навіть відкрив свій притулок «Бородата котомамуля».

Ми поспілкувалися з Олексієм та дізналися про першу врятовану кішку, що була в евакуаційній валізі та тварин, вивезених з Херсона.

«Якщо ви запитаєте, скільки годин на добу я сплю, то відповідь буде – “мало”. Графік жорсткий, це правда – зйомки, притулок, допомога іншим волонтерам. Коли почалася повномасштабна війна, я був на відпочинку в Карпатах. Як дізнався, одразу вирішив повертатися додому, до Києва. Відчув, що маю бути там, чимось допомагати, бути корисним».

На початку повномасштабного вторгнення Олексій разом із волонтерами допомагав евакуйовувати людей у безпечні місця, згодом вони створили свій загін із виявлення правопорушників, порушників комендантської години. Потім стався підрив Романівського мосту (мікрорайон Романівка в Ірпені – прим.), разом з волонтерами він теж займався евакуацією людей.

Для Олексія зоозахист якраз-таки й почався із хвостатої згуби на Романівському мосту. 

«Так вийшло, що побачив повідомлення в телеграмі від згорьованих власників загубленого кота: мовляв, так і так, ситуація патова – тварина у кузові одного із автомобілів у валізі. Я поїхав, усе перевірив, і, дійсно, знайшов переляканого хвостатого, як і було сказано, в одній із машин. Тварину віддав господарям, відео порятунку виклав на своїй сторінці в інстаграмі із тим посилом, що, мовляв, обставини, звісно, бувають різні, але не викидайте, друзі, своїх тварин, бо “ми відповідальні за тих, кого приручили”. І все, на наступний день я прокинувся рятівником тварин, підписники, хто теж опинився у подібних обставинах, просили допомогти їхнім тваринам», – каже Олексій.

Та «концертом по заявках» актор не обмежився. Узявся розширювати перелік наданих послуг, масштабуватися. Тут, до речі, збіг бажання Олексія рятувати чотирилапих і обставин. 

«Коли тварин, які потребували допомоги, стало дуже багато, довелося відкривати притулок (ветеринарна клініка-притулок “Бородата котомамуля” в Ірпені – прим.). Притулок саме для котиків, бо, по-перше, я добре знаходжу мову із цими чотирилапими, знаю абсолютно все про їхню психологію, звички. По-друге, функціональні вимоги для котячих притулків не такі складні, як, приміром, до притулків для собак. У мене була можливість знайти приміщення саме під притулок для котів, я нею скористався».

Себе актор називає «бородатою котомамулею» – допомагає не лише безпритульним чотирилапим, вдома теж має тварин.

«До повномасштабної війни в мене було двоє домашніх улюбленців, Арбузік і Кляксюня. Потім моїй, на той час майбутній дружині Ксюші, дуже сподобався один котик із притулку, Маззі. Ця любов була взаємна, тож ми вирішили, що його теж треба брати додому. І от зовсім недавно ми узяли у свою родину ще двох котів із притулку. Один – маленький Ра, ми його назвали Рамбутан. Це – перше кошеня, народжене в нашому притулку кицею, яку я врятував із Херсону. У неї було троє кошенят, одного ми вирішили забрати собі. Ще є Пузяшка – це киця, яку ми вирвали із лап смерті, рятували її від онкологічного захворювання. Попередні господарі викинули кицю просто на вулицю, очевидно, помирати. Загальний стан був плачевним: окрім пухлини, яка вже просто розкладалася, у Пузяшки були зламані лапа, ребра, вибиті зуби, підбите піднебіння. Ми з лікарями довго боролися за її життя, побороли рак, а далі із дружиною вирішили взяти кішечку до себе».

«А взагалі, усі котики та киці нашого притулку мріють про родину. Про свої підвіконня, про затишні вечори поруч зі своїми шкіряними рабами. Мріють муркотіти, сидячи на ручках, дивитися телевізор, ганяти м’ячик і слухати, як ви говорите, який він чи вона солоденький пиріжечок».

Зоозахист – складна справа, як і саме життя. У ній теж про життя, тільки чотирилапих улюбленців. Улюбленців? Звісно, не всім вуличним бідолахам щастить стати домашніми, але зі свого боку Олексій докладає максимум зусиль, щоб хепі-ендів, навіть попри складнощі, було якомога більше. 

«Буквально кожен випадок у моїй практиці складний, нічого легкого не буває. Якщо говорити про весну 2022-го, то це, звісно ж, обстріли. Буквально щоденні, так само кожного дня я мав певні розвіддані, але вони все одно могли відрізнятися від реальності, інколи кардинально. Було декілька разів потрапляв під серйозні обстріли, рятувало… Навіть не знаю, що мене рятувало. Напевно, доля. Більше трьохсот тварин вдалося врятувати на той момент (на період активних бойових дій у Київській області – прим.)», – каже актор-зоозахисник. 

Нині у «послужному списку» Олексія Суровцева – більше тисячі врятованих життів.

«Навіть не хочу, знаєте, виділяти якийсь один конкретний випадок порятунку, для мене вони всі особливі та по-своєму дорогі», – говорить наш спікер. 

Олексій Суровцев багато працює. На акторові – відповідальність не лише за себе та родину, а й за хвостатих мешканців його притулку. 

«Одразу скажу, допомоги від держави жодної. Та я, у принципі, нічого й не прошу, бо розумію, що нині у країні темні часи. Нещодавно от згорів притулок на Теремках, може ви знаєте, «Котобаза», я узявся його відновлювати. Досі чекаю відповіді від КМДА (Київська міська державна адміністрація – прим.) щодо виділення земельної ділянки чи приміщення під новий заклад. Потрібне лише приміщення, а далі – ремонти, прибирання – це уже наші проблеми. Звісно, зоозахист – недешева справа, було вкладено багато власних коштів. Спочатку обходилися без будь-якої допомоги, власними силами, зараз викручуємося у тому числі й за допомогою донатів від небайдужих українців. За це – величезна вдячність моїм людям (так мені хочеться їх називати), які нас підтримують, допомагають коштами, це надзвичайно цінно», – каже Олексій Суровцев. 

Наш спікер– популярний актор зі своєю армією прихильників (у самому лише інстаграмі за його життям стежать понад сто сорок тисяч фолловерів). Ці люди завжди підтримують ініціативи свого кумира. 

«У нас величезна команда, разом, я вважаю, ми і рятуємо тварин. Будь-яка допомога, кожен, навіть найменший, донат є важливим у скарбничку великих справ із порятунку тварин», – наголошує зоозахисник.

Яке майбутнє у нашої держави? Це – фундаментальне питання, стосується воно буквально всіх аспектів життя країни. Після переможна відбудова, повернення додому мільйонів біженців, розв’язання проблем зоозахисту… Так, так, адже українці цінують кожне життя – доведено війною. Щоправда, не всі. Випадків жорстокого поводження із тваринами в Україні теж, на жаль, не бракує, досить лише помоніторити соцмережі.

«Я не вважаю, що українці – жорстока нація. Здається, із досвіду, багатьом людям просто бракує якоїсь обізнаності, освіченості, якщо можна так висловитися. Можливо, потрібно проводити якісь лікбези, як правильно утримувати тварин, доглядати за ними. Багато питань, у яких люди, грубо кажучи, “плавають”. Ті ж стерилізації та кастрації. Не всі українці навіть розуміють необхідність проведення таких процедур. Але при цьому багато людей усе ж таки допомагають тваринам по мірі своїх можливостей. Є, звісно, відверті відморозки, як, наприклад, Святогор (адвокат-догхантер, живодер із Києва Олексій Святогор – прим.). Але то інша справа, у сім’ї не без виродка, як то кажуть. У цілому… Тенденція покращується, усе більше й більше українців задумуються про необхідність по можливості допомагати тим, хто того найбільше потребує», – резюмує Олексій Суровцев.

ВІКТОРІЯ ПРИЩЕПА для «СІЛЬ.МЕДІА»

Фото із особистого архіву ОЛЕКСІЯ СУРОВЦЕВА