Від революції до революції: як змінювалося ставлення іноземців до українців

Нині українці, їхні життя та події, що відбуваються всередині держави, стали провідними темами закордонних ЗМІ. Здебільшого саме публікації іноземних медіа формують уявлення інших про наших людей. Про те, як це уявлення змінювалося протягом десятиліть і поговоримо.

Не одне десятиліття іноземні журналісти розглядали політичні, соціальні та культурні явища, які стосуються України та її жителів. Медійники аналізували нашу поведінку, здібності та своєрідну цінність на міжнародній арені.

Образ, який створюють журналісти закордонних ЗМІ, не лише впливає на ставлення інших людей до нашої країни, а й на рівень їхньої допомоги, співробітництва та партнерства, які мають для нас чимале значення, особливо в умовах війни.

Роль іноземних медіа у формуванні образу українців

Образ українців, який створюють іноземні журналісти, може або сприяти та допомагати нам, або ж навпаки.

Позитивний образ може підкріпити довіру іноземців до наших громадян, а неоднозначний та сумнівний навпаки — спровокувати конфлікти та непорозуміння, або ж навіть призвести до повного ігнорування подій в Україні.

Від початку повномасштабного вторгнення найбільш обговорюваними темами в закордонних медіа, що стосуються безпосередньо України чи наших громадян, стали події та явища, пов'язані з боротьбою проти росії:

• події на фронті;
• розвиток волонтерства;
• внутрішньополітичні процеси;
• питання вимушених переселенців та біженців;
• культурний/економічний/науковий тили.

Особливо гостро постають питання сприйняття української політичної влади за межами держави. Бо наразі це є однією з основ підтримки нашої держави закордонними партнерами та союзниками.

Від початку Великої війни іноземці почали по-іншому дивитися на Україну та її жителів. В їхніх очах українці постали як справжні борці за свою волю та незалежність. Втім, протягом кількох останніх років ставлення до українців та ситуації в нашій країні змінювалося.

Згідно з результатами дослідження «Протидія наративам російської пропаганди про Україну в західних медіа» журналісти різних іноземних ЗМІ абсолютно по-різному пишуть про українців на сторінках своїх видань.

Просування хибних наративів у німецьких та французьких ЗМІ

До прикладу, видання Франції та Німеччини й надалі продовжують піддаватися впливу російської пропаганди, тому подеколи створюють матеріали про Україну, які складають більш хибне враження того, що відбувається з людьми всередині держави, аніж воно є насправді.

У той же час американські чи англійські видання здебільшого цілком підтримують українців та висвітлюють їхній героїзм.

Утім, досі помітно, що деякі видання навіть після повномасштабного вторгнення росії до України, продовжують асоціювати нашу державу з рф чи срср. Наприклад голландська газета The Moscow Times писала про «братські народи», журналісти малазійського видання New Straits Times ще кілька місяців тому виправдовували росію, розповідаючи, що та не винна в глобальному зростанні цін на харчування та звинувачуючи захід в так званій кампанії дезінформації чи медіа The Mirror розповідає, що у продовольчій кризі винна не росія, а торі.

Вони не лише публікують матеріали про Україну в рубриці, присвяченій росіянам, а й чітко висловлюють російські наративи, якими керуються пропагандисти. Не дивно, що інколи образ українців деформується, оскільки на закордонних журналістів впливає російська пропаганда. Але проаналізуємо від самого початку.

Помаранчева Революція

Зауважимо насамперед те, що у період до 2010 року про Україну писали набагато менше, ніж зараз. Проаналізувавши старі публікації зарубіжних журналістів, стає зрозуміло, що до Помаранчевої революції Україну не сприймали всерйоз на міжнародній арені. Медійники майже не писали про нашу країну, тож навіть звернувшись до мережі, знайти серйозні матеріали про соціальне чи політичне становище України — складно.

Але від початку Помаранчевої революції про українців активніше заговорили в інформаційному просторі. Наприклад журналісти видання The York Times створили міні-рубрику під назвою «Помаранчева революція: листи до редакції», де писали про те, що відбувається в Україні цього часу.

Уже тоді українців описували як незалежних людей, які не піддаються російському впливу та не розділені наскільки, як того хотілося б росіянам. Автор одного із листів висловився, що в Україні почалося зміцнення громадянського суспільства та стабільності в державі.

«Навіть у Луганську, найсхіднішій українській області з високим відсотком російськомовних, я бачив, як усі спостерігачі та члени виборчих комісій одного виборчого округу завершували прощання традиційним «націоналістичним» вітанням «Слава Україні!»», – написав Волтер Дашко.

Цікавість до українців після революції не вщухла. Візьмемо до уваги матеріал NPR під назвою «Сильне розчарування в післяреволюційній Україні», опублікований у січні 2010 року. Він є одним із доказів того, що ставлення іноземців до українців змінювалося не час від часу, а від революції до революції.

Автор цієї публікації поговорив з кількома українцями, які брали участь у Помаранчевій Революції. Всі вони говорять про те, що певною мірою революція зійшла нанівець, але вони не шкодують своїх старань.

Спочатку може здатися, що в очах людей, які читають цей матеріал, українці постають народом, який нібито нічого не вирішує. Втім, окремі цитати наводять на думки, що навіть тоді в наших громадянах бачили впевненість і незламність:

«Оскільки я українка, мені завжди подобається думати, що є шанс», — розповіла одна із дівчат, з якими спілкувався журналіст.

«Незважаючи на те, що Помаранчева революція, за її словами, закінчилася «нічим», спікерка каже, що ніколи не відмовлятиме молодих людей виходити на вулиці, коли вони вважають, що це правильно», — зазначив Девід Грін.

Період затишшя

У період з 2010 року до 2013 цікавість до нашої держави вщухла. Іноземні журналісти здебільшого писали про українців у більш насмішливому та навіть жартівливому контексті. На шпальтах видань майоріли заголовки на кшталт «українські феміністки топлес вирвали трофей Євро-2012» чи «Остерігайтеся розпусних жінок в Україні». Проаналізувавши такі матеріали, бачимо, що в той час наших громадян не сприймали надто серйозно та не розглядали в контексті сильної для союзництва країни.

Революція Гідності

І знову ситуація докорінно змінилася на початку Революції Гідності. Вже від початку революції іноземці почали висвітлювати події на Майдані, наголошуючи на тому, що Україна вже не просто «колишня радянська республіка», а країна вільних людей, які відстоюють свої права як протестувальники проти режиму. Журналісти The New Yorker назвали українців «лютими», тими, які ламають систему.

Уже у 2015 році Національне громадське радіо США писало матеріал про Революцію Гідності із заголовком «У зруйнованій Україні дух непокори живе на площі Майдану». У цій статті журналісти назвали Майдан, місце революції та заворушень, місцем «зібрання будь-якої свободи слова, включно з критикою влади». Також медійники розповіли про українців, які чи не щодня приходять на Майдан, аби вшанувати загиблих протестувальників та закликати про допомогу в країні, в якій вирує війна на сході.

Певний час журналісти іноземних видань все ще звертали увагу на події в Україні, акцентуючи увагу на санкціях та боях на Сході, втім, і цей інтерес до становища в нашій державі знову вщух. До ночі з 23 на 24 лютого 2022 року.

Початок повномасштабного вторгнення

На початку повномасштабного вторгнення росії до України майже всі видання світу, зокрема й провідні та ті, що користуються прихильністю широкої аудиторії, почали активно висвітлювати події в нашій країні.

Ніколи раніше іноземні журналісти не говорили так багато про українські події, культуру, народ та ідентичність. Не можна сказати, що нині про Україну пишуть чи говорять менше — все відносно. Деякі видання, такі як The Washington Post, The New York Times та інші виділяють окремі рубрики на своїх сайтах, у яких описують все, що пов'язано з нашою державою.

Інші ж надають перевагу тому, аби більше фокусуватися на висвітленні власних проблем.

Втім, сперечатися з тим, що чи не всі видання світу, а особливо ті, які користуються популярністю великої аудиторії, писали чи пишуть про українців, буде складно. Спочатку особливо гострі, емоційні та певною мірою спекулятивні заголовки майоріли на перших шпальтах закордонних видань. Від початку повномасштабної війни ставлення іноземців до українців, яке яскраво можна було прослідкувати в закордонних медіа, стрімко змінювалося, особливо упродовж першого тижня вторгнення.

Зневіра або перший тиждень Великої війни

Так, наприклад, ще до початку Великої війни Fox News писало про те, що Київ впаде за три дні. Звісно, журналісти не висловлювали власної думки, а цитували Генерала Міллі, втім, просували певні наративи щодо того, ніби в разі повномасштабного вторгнення Україна довго не вистоїть.

Цей матеріал опублікували на офіційному сайті видання 5 лютого 2022 року. Тоді медійники певним чином популяризували думку про те, що українці не зможуть перемогти у війні, публікуючи слова Міллі, який говорив про те, що вторгнення росії призведе до загибелі 15 тисяч українських військових та поразки Києва.

Перші дні повномасштабної війни українців бачили зовсім по-іншому, не так, як через кілька днів після вторгнення.

Перші три дні іноземні журналісти здебільшого писали про значну окупацію українських територій, падіння столиці та ймовірне встановлення путінського режиму на території нашої держави, що формувало не найсильніший образ народу. У цих випадках перед іноземцями поставав образ слабких, зневірених та безпомічних людей, які не знають, як себе врятувати.

Публічний образ українців

Уже за кілька днів після початку повномасштабного вторгнення наративи журналістів зазнали змін, як і публічний образ українців у закордонних медіа.

Соціальними мережами почали ширитися світлини українців, які протистоять ворогу, відеозаписи та історії про наших людей, які допомагають військовим та активно займаються волонтерською діяльністю. Саме від того часу образ українців почав стрімко змінюватися на всіх закордонних медійних майданчиках. В іноземних виданнях почали публікувати матеріали про боротьбу проти російських окупантів.

Все частіше про українців почали писати в інших виданнях. Лише от наші люди уже постали для інших не в ролі жертв чи «вже переможених», а майбутніх переможців та борців. Таким чином закордонні журналісти почали формувати новий образ українців на сторінках своїх видань.

Спочатку медіа почали активно висвітлювати та поширювати українські гасла, світлини, а потім закликати допомагати нашій державі.

Чи не найяскравіше втілив образ українців та України в своєму репортажі журналіст Джошуа Крокер, який побував у столиці в січні 2023 року.

«Зараз, зіткнувшись з війною впродовж жорстокої зими, Україна має виглядати виснаженою, втомленою та готовою здатися. Однак такий песимістичний погляд залишається далеким від істини. У розмові з людьми на місцях стає зрозуміло, що такі страждання тільки додали рішучості українців до перемоги».

Журналіст описує українців як сильних людей, які не здаються попри критичну ситуацію у державі та на фронті. Він розповідає читачам, що кожен день в Україні - це боротьба як на фронті, так і в повсякденні. Крокер перераховує всі проблеми, з якими на той час зіткнулися українців через вторгнення окупантів.

Чоловік формує образ українців, які навіть у скрутній ситуації залишаються оптимістами. Джошуа пояснює, що метою його візиту була солідарність з Україною. Тож іноземці досі намагаються привернути увагу до становища нашої держави попри те, що інші геополітичні події на міжнародній арені захоплюють заголовки закордонних видань.

«Українці відмовляються здаватися. Протягом восьми днів мого перебування в країні, спілкуючись із цивільними особами, військовослужбовцями Збройних сил України та різними державними посадовцями, я знову і знову нагадував про цей факт».

Журналіст яскраво втілив образ кожного українця, розповідаючи про те, що попри свої очікування побачити виснажену, втомлену та готову здатися націю, він побачив громадські ініціативи, на які не очікував.

«Старі жінки, які пережили десятиліття радянського гноблення та геополітичних змін, в’яжуть шкарпетки та рукавиці для солдатів та нарукавні пов’язки, щоб зібрати кошти для Збройних Сил України. На головній площі Львова невеликий стенд між двома будівлями працює вдень і вночі, поки цивільні збирають пожертви в обмін на дрібнички, які виглядають як на блошиному ринку», — так описав українську націю Крокер.

Глобалізація України

Проблеми України глобалізували. Так, якщо раніше українців та процеси в нашій державі не аналізували наскільки детально та майже не звертали на них уваги, то після початку повномасштабної війни іноземці почали все більше розглядати в контексті міжнародного впливу на інші держави.

Українців почали визнавати в світі та розповідати не лише про наші здобутки, а й про боротьбу. Так, наприклад, у публікації Девіда Боніора для видання National Catholic Reporter, журналіст зазначає, що українці – жорсткі, розумні та витривалі, які наслідують своїх лідерів. Чоловік розповів, що в Україні зустрів лише рішучих та сміливих людей, які намагалися йому всіляко допомогти.

Сторінки іноземних видань майорять заголовками про успіхи українських військових, розгром «другої армії світу» та заклики надати українцям зброю.

Якщо раніше журналісти провідних видань писали лише про перебіг подій на сході країни, то наразі у світі сформувався образ українців, які захищають свою Батьківщину, розвивають культуру та борються за вільну країну. Все частіше іноземці стали звертати увагу на наші здобутки на нововведення.

Від лютого 2022 року іноземці зовсім по-іншому сприймають українців. Якщо ще зо три роки тому про нашу державу можна було прочитати суто в національних виданнях, сьогодні про нас пишуть всі.

Нині для України важливо зберігати свій імідж на міжнародній арені. «Обличчя» кожної країни — це люди. Саме тому потрібно розуміти, який образ українців сформували для себе іноземці, читаючи свої національні медіа.

Варто пам'ятати, що кожен з нас впливає на формування репутації нашої країни, особливо нині, в епоху соціальних мереж, коли змогу розповісти про свою державу чи допомогти їй має кожен.

Формування позитивного образу України на світовій арені — справа кожного. Тож що можуть зробити українці, аби про нас писали в іноземних медіа:

• волонтерити, активно допомагати одне одному та створювати можливості для допомоги іншим;
• якнайбільше підтримувати наших військових: допомагати зі зборами, поширювати їхні історії, займатися ініціативами з підтримки їхніх родин;
• займатися благодійністю (давно пора завітати до притулку з тваринами чи допомогти он-тому фонду, який підтримує переселенців);
• підтримувати своїх: письменників, музикантів, активістів;
• займатися поширенням лише правдивої інформації та, за можливості, розвінчувати фейки, які запускають пропагандисти;
• підтримувати не лише рідних, а й малознайомих людей, адже ми всі на одному боці;
• ініціювати та підтримувати громадські проєкти з розвитку певної місцевості (всі починають з малого);
• не боятися показувати свої таланти чи популяризувати нашу культуру: музику, фільми, книгу;
• підтримувати інші країни. Ніхто не захоче говорити про нас, поки ми не почнемо помічати проблеми інших.

Чим важливі згадки про Україну в світових медіа

Зараз для України важлива медійність. Особливо від початку повномасштабного вторгнення всі зрозуміли, наскільки недооцінена та стратегічна комунікаційна політика в сучасному світі. Слова — це також зброя. Що дають Україні згадки про неї у провідних медіа світу:

• звернення уваги людей на становище українців у сучасних реаліях;
• вплив на імідж та репутацію країни на міжнародній арені;
• допомога іноземців;
• підтримка закордонних партнерів та союзників;
• висвітлення правди про українсько-російську війну;
• інформаційна боротьба;
• нагадування іноземцям про те, що відбувається в Україні щодня та про необхідність допомоги;
• зміна ставлення до українців;
• вплив на міжнародні відносини;
• документування російських злочинів;
• фіксація важливих подій на фронті й в тилу.

Багато українців розуміють важливість привернення уваги світу до нашої держави, тож використовують будь-які можливості, аби нагадати всім про Україну.

Дехто привертає увагу до нашої країни, користуючись своєю медійністю та популярністю. Наприклад минулого року гурт «Жадан і собаки» грали благодійні концерти у країнах Балтії, а Артем Пивоваров невдовзі вирушить у гастрольний тур Польщею.

Безліч українців виходять на мирні антивоєнні мітинги в країнах, до яких тимчасово переїхали, оскільки були вимушені покинути власні домівки через вторгнення росіян. Вони досі нагадують світові, що відбувається в Україні та просять надати більше зброї, а на початку повномасштабної війни прохали закрити небо й визнати росію спонсором тероризму.

Деякі українці погоджуються на інтерв'ю чи бесіди з іноземними журналістами. Вони розповідають про те, як пережили початок війни, як їм вдалося врятуватися з окупації чи від росіян.

Вони дають змогу всьому світу дізнатися правду про те, що роблять окупанти в Україні, а також зрозуміти іншим, що переживають українці останні роки та розповідають власні історії війни.

Раніше ми розповідали історію волонтерки Ольги Руденко, яка допомагає Херсонщині.