Від служби до сімейного бізнесу: як ветеран Ігор Мамчик розвиває перепелину ферму разом із родиною

Ігор Мамчик — бойовий медик, нагороджений Орденом за мужність ІІІ ступеня. Після повернення до цивільного життя започаткував сімейну справу — створив перепелину ферму та відкрив ще кілька бізнес-напрямків, зокрема, й інноваційних. 

Про бойовий досвід

«Я ветеран-доброволець, бойовий медик. Брав участь у ротаціях ще бувши на своїй цивільній роботі в період до 2022 року. Я працював в галузі IT за напрямком клієнтської підтримки англійської таі французької мови. Брав відпустку на своїй цивільній роботі та їздив на ротацію з добровольчим батальйоном «Госпітальєри» Яни Зінкевич. Там я познайомився з натхненними своєю справою людьми, добровольцями — це унікальний досвід. Після початку повномасштабного вторгнення я, відстоявши чергу з добровольців з пів вулиці біля львівського ТЦК, долучився до 8 полку ССО, на посаду оператора бойового медика, бо раніше мав досвід служби в 3 полку ССО». 

Уже тоді в перервах між бойовими завданнями Ігор замислився над започаткуванням власної справи, яка б приносила задоволення та мала перспективу.

«Я хотів займатися такою справою, щоб залишатися задоволеним й щоб ця справа мала свою історію, щоб я міг залишити щось після себе. Сподіваюся, що важкою працею своєю, дружини та батьків надихну інших ветеранів відкривати власну справу, не опускати рук, мріяти й втілювати свої мрії». 

Чому саме перепелина ферма

Ветеран Ігор Мамчик давно виношував ідею власної справи. Хотів, щоб це був сімейний бізнес, який би приносив не тільки дохід, а й задоволення від роботи. Зізнається, що досвід з перепілками мав ще у 6 класі, коли доглядав 50 птахів. А потім, вже в університеті, отримав досвід стажування на сімейних фермах Франції та Німеччини. 

«Я жив по кілька місяців у цих країнах, якраз стажувався на сімейних фермах, які працюють з 18 століття. Це мене вразило та надихнуло. Тим більше, що й у мене в родині теж були невеликі фермерські господарства. Зокрема, у мого прадіда, родину якого розкуркулили — частину відправили на шахту Донбасу, чистину — в Сибір. Усе господарство забрали. Тому хотілося б відтворити історичну справедливість і продовжити історію сімейного фермерства». 

До речі, пан Ігор розвиває одразу кілька напрямків бізнесу. Один з них — виготовлення власних кормів для перепілок. І оскільки це сімейний бізнес, то цим напрямком займаються батьки Ігоря. 

«Частково обладнання вже було у батьків, частково ми докупили згодом. Завдяки тому, що батько інженер-авіатехнік, має технічний підхід, то він розробив повний цикл виготовлення кормових гранул. Ми маємо понад 23 натуральні складники в гранулах. І в цьому є також наша сила в тому плані, що ми менш залежні від постачання промислових виробників, від складу їхнього корму. Ми знаємо, на що розраховувати, бо всі ці процеси відбуваються всередині нашої родини», — каже ветеран. 

Також ще одним напрямком сімейного бізнесу є переробка органічних відходів. Ветеран підійшов до справи інноваційно, використовуючи комах. 

«Хочеш бути успішним — будь на крок попереду. Наша більш далекоглядна перспектива — повна безвідходність. Зараз ми ще на шляху до цього. Ми маємо невеликі потужності з переробки органічних відходів завдяки біотехнологіям, використовуючи чорну львинку і хрущак борошняний. Ці комахи переробляють практично все, хіба крім кісток. Всі відходи, що у нас утворюються від виробництва в перспективі зможуть повністю перероблятися цими комахами. Це вже у світовій практиці використовується більш масштабно ніж в Україні» .

Ветеран також розповів про використання чорної львинки у складі кормів для перепілок. Каже, що ця високопротеїнова личинка здатна переробляти відходи на чистий білок. Іншим компонентом корму є хрущак борошняний, який в ЄС визнаний придатним навіть для споживання людиною. 

«Ця личинка придатна для людей, не кажучи про її кормові властивості для птиці. Тому ми включаємо і чорну львинку, і хрущак борошняний в склад наших кормових гранул». 

Крім того, пан Ігор з родиною планує опанувати м’ясний напрямок виробництва, для якого необхідні кошти. Саме тому він бере активну участь у різних грантових програмах, що радить робити й іншим ветеранам. 

Гранти для ветеранського бізнесу

Ігор розповідає про свій досвід участі в грантових програмах, які підтримують розвиток бізнесу для ветеранів. За його словами, допомогу він отримав, зокрема, від програми «Відвага до бізнесу», що реалізується Центром розвитку підприємництва Львівської міськради. Каже, що Центр надає якісний індивідуальний супровід ветеранам. 

«Цей Центр є не просто якимось формальним  — він справді надає допомогу і там працюють люди, натхненні своєю справою. Тим, хто вже мав бізнес, вони пропонують його розширити, а ті хто немає досвіду у веденні бізнесу, можуть отримати базові необхідні знання. Що важливо — є персональний супровід, консультант підтримує тебе на всіх етапах, починаючи з моменту зародження ідеї, обчислення власної справи до етапу розширення бізнесу».

Пан Ігор також намагається завжди бути в темі усіх подій, що стосуються ветеранського бізнесу. Наприклад, брав участь у форумі ветеранських бізнесів, де був присутній президент та деякі міністри. Форум показав необхідність створення єдиної платформи для ветеранів, яка б допомагала їм кооперуватися та знаходити бізнес-партнерів, обмінюватися досвідом та різною інформацією. 

«На ветеранському форумі я познайомився з виробником меду, який веде свою сімейну справу вже в четвертому поколінні. Виявилося, що він замовляє фундук для свого меду з-за кордону, через те, що українські постачальники не можуть забезпечити необхідну кількість або якість — часто горіхи не лущені, не осушені чи не бланшовані. Було б чудово, якби існувала єдина платформа для ветеранських бізнесів, де ми могли б легко знаходити один одного та співпрацювати. Наприклад, цей виробник міг би замовляти фундук у мене, бо у нас також є власний фундуковий сад. Вважаю, що ветеранам потрібен зручний інструмент для налагоджування зв’язків», — підкреслив Ігор Мамчик. 

Ветеранська справа може бути повністю сімейною

До справи Ігоря залучені не тільки його батьки, дружина, а й навіть їхні троє дітей. Дружина охопила напрямок маркетингу та спілкування з клієнтами. У дітей також є своя робота, яку вони навіть монетизують.

«Діти, спостерігаючи за прикладом батьків, захотіли й свою працю монетизувати. Ми просимо, щоб вони малювали малюнки. Нашим клієнтам це приємно — відкрити пачку перепелиних яєць і знайти там листівочку з віршиком або з малюночком. Ми порахували, що витрачаємо на маркетинг не більше 10% від вартості кінцевого продукту. Тобто у нас зараз пачка перепелиних яєць коштує 50 грн, тому дітям ми можемо запропонувати не більше 5 грн за малюнок. Ми відповідально до цього підходимо, дивимось, щоб малюнок був повноцінним і гарно оформленим».  

Знайомство з дружиною 

Пан Ігор поділився історією знайомства з дружиною. Це сталося ще тоді, коли військовий виконував бойове завдання на Донеччині, отримав поранення й перебував на лікуванні у шпиталі. 

«Після уламкового поранення і контузії я перебував на лікуванні. Мій побратим, у вдячність за те, що я разом з іншими побратимами надав йому медичну допомогу і його евакуювали, вирішив мені віддячити і замовити через французьких волонтерів персональній медичний рюкзак. А я своєю чергою вирішив записати відеозвернення до французьких волонтерів Написав попередньо текст французькою і попросив перевірити його на граматичні помилки викладачку французької, яку я просто знайшов в оголошеннях. Що мене вразило, вона не взяла кошти за роботу, дізнавшись, що я був бойовим медиком. Так само вона не взяла кошти за урок французької мови, який згодом для мене провела. І от так я познайомився зі своєю майбутньою дружиною»,  — зізнається ветеран. 

Поради для військових

У наших героїв, які вже набули певного досвіду в бізнесі, ми завжди питаємо про поради для військових, які також планують відкрити власну справу. Пан Ігор каже, що один з найважливіших моментів — це почати діяти, якщо ви вже визначилися з напрямком бізнесу.

«Коли я був бойовим медиком, то в перервах між бойовими виїздами займався вивчанням своєї майбутньої справи. Я дивився, яке обладнання мені потрібне, аналізував ринок, вивчав ціни, пропозиції, виробників. І вже, будучі на службі, почав дещо замовляти. І це моя порада майбутнім ветеранам-підприємцям, щоб вони не марнували вільний час і вже починали щось купувати, дізнаватися, налагоджувати контакти, планувати. Це мені дуже допомогло».

Також ветеран радить чинним військовослужбовцям залучати до бізнесу своїх дружин, бо в Україні є програми, які допомагають започаткувати власну справу і їм також.

«Я дуже раджу військовим та їхнім дружинам брати участь у всіх можливих програмах підтримки, бо здебільшого програми розраховані також і на них (дружин – ред). Тому варто військовому не лише думати про те, чим він буде займатися після звільнення, а й про те, як підтримати свою дружину. Можливо, вона втілить якусь свою мрію в плані бізнесу. Принаймні вона вже може працювати над бізнес-планом та подаватися на різні гранти. На фінансову підтримку можуть розраховувати дружини діючих військовослужбовців, загиблих та зниклих безвісти».