В український прокат вийшла стрічка Крістіни Тинькевич «Як там Катя?». Ми переглянули фільм і розповідаємо, чи варто переглянути нову українську кінокартину.
Показ фільму в Україні та світі
Фільм «Як там Катя?» дебютував на 75-му кінофестивалі у Швейцарії. Стрічку відзначили двома нагородами: спеціальний приз журі Ciné+ та приз за найкращу акторську гру для Анастасії Карпенко. Загалом фільм побачили глядачі понад 30 кінофестивалів світу.
Також картина отримала головний приз фестивалю Around The World in 14 Films в Берліні. Стрічка здобула перемогу в національному повнометражному конкурсі «Молодість».
Нині оцінка фільму на IMDb становить 7,2 бали з 10.
Доки за кордоном багато охочих переглянути стрічку, ситуація в Україні протилежна. До прикладу у Полтаві, фільм транслюють у двох кінотеатрах з одним показом на добу.
Містяни можуть переглянути стрічку щодня о 15:20 у Multiplex або о 17:00 у Wizoria Конкорд. Проте охочих все ж небагато, на п'ятий день показу у залі кінотеатру фільм вирішила переглянути лише одна людина (авторка публікації). Але є й гарна новина, для однієї людини теж транслюють фільм, тож ми зможемо вам розповісти детальніше про стрічку.
У кінотеатрі Wizoria нам зазначили, що кількість сеансів на фільм залежить від попиту глядачів. Як висновок, українці обирають до перегляду романтичну комедію «Люблю тебе ненавидіти» (чотири сеанси на добу), замість української драми.
Режисерка та акторський склад
Драма «Як там Катя?» є дебютною повнометражною картиною режисерки Крістіни Тінкевич. Якось у лондонській газеті Крістіна натрапила на статтю про жінку-лікарку швидкої допомоги, яка приїхала на виклик і зустріла пацієнта — цей чоловік зґвалтував її кілька років тому.
«У цьому сюжеті мене захопила тема морального вибору», — каже Тинькевич.
Так зародилась ідея фільму «Як там Катя?». Історія про моральний вибір людини.
Сюжет
Обережно, спойлери
Фільм будується навколо головної героїні Анни. Вона працює у швидкій допомозі та виховує доньку у складних обставинах. Жінка взяла кредит, щоб створити кращі умови для дитини.
На початку стрічки Анна та її 11-річна донька Катя будують плани у бетонній новобудові, що незабаром стане їхньою квартирою. Дівчинка розповідає, як облаштує кімнату та мріє про входини на які Анна обов'язково одягне білу сукню. Надія є.
Поступово глядачі проникають у життя Анни. Ми дізнаємось, що вона працює санітаркою у швидкій допомозі та часто виходить у нічні зміни, щоб заробити більше грошей. Ми бачимо, що вдома на жінку чекають: мати, яка страждає деменцією, безробітна сестра та 11-річна Катя.
Звичне життя Анни обривається в один момент, коли на її очах, Катю збиває донька впливової політикині. На Анну чекають купа випробувань, що ставлять її перед вибором: боротися чи здатися. Попри драматичність, у фільмі немає «чорнухи» та нагромадження лиха.
Здається, що Анна бореться одна проти цілого світу. Їй потрібні гроші на лікування дівчинки, проте вона не готова піти на угоду та вимагає покарання для винуватиці аварії. Жінка починає шукати допомоги, але наштовхується на байдужість інших. Лікарі, поліцейські, рідні бездіють чи намагаються переконати героїню поступитися принципами. В один момент Анна готова здатися та підписати документи, але...
Її назавжди вибивають з колії, усі спроби втриматися остаточно ламаються і змушують боротися до кінця.
Неоднозначний фінал
Розвиток подій наводить на думку, що було погано, а стане гірше.
Анна продовжує працювати на швидкій та приїздить на виклик, що стає важким випробуванням для неї.
Жінка переживає страх, відчай, шок та біль одночасно і на мить зупиняється. Фільм поступово наштовхує на думку, що справедливість не подарує Анні полегшення та не зробить її життя кращим. Єдиний вихід — це прийняти біль та рухатися далі.
Тож, наприкінці фільму Анна одягає білу сукню та з'являється в новобудові, яка невдовзі стане її квартирою. Надія знову є.
Особливості фільму
Фільм вибудовує лінію між глядачем та тим, що відбувається на екрані. Стрічка дозволяє вторгатися у приватне життя Анни, розділяти з нею біль та переживання. У найважливіші моменти Анна не розповідає про події, глядач сам може побачити та розкодувати їх за допомогою рухів, міміки, очей жінки. Так, у фільмі ми не бачимо моменту аварії, проте відчуваємо її через реакцію Анни.
Весь фільм знятий переважно на ручну камеру. Об'єктив переслідує героїню, іноді наближається впритул, щоб глядач зміг відчути емоції. Постійні зміни планів, передача кольорів та динаміка сприяють перегляду історії. Деякі сцени зняті в суцільній темряві, що поглинає головних героїв, а залишає тільки їхні емоції.
У фільмі забагато різких рухів, порушені базові правила зйомки (обрізані голови, постійна зміна планів, нечіткість кадрів, розмитий фон під час панічних атак героїні), що є авторським задумом. Оператор ніби нагадує глядачеві, що він є частиною неідеальної історії.
Стрічка розкриває різні соціальні проблеми: дороговартісного лікування, корупції у державних органах, коханців, які відвертаються при першій же нагоді та зраду рідних, які готові боротися тільки за своє виживання.
У реальність розмов фільму дуже легко повірити, вони невимушені, непафосні та не ріжуть слух. Літературну українську розбавляють суржиками та матюками, що додає реалізму сюжету.
Події у фільмі відбуваються до повномасштабної війни. У стрічці є п’яний «атошник», якого після бійки десь у Гідропарку намагається відкачати команда швидкої разом з Анною. На кількох кадрах лунають російські пісні, герої розмовляють переважного українською мовою, проте іноді чутно і російську.
Усі ці деталі набувають нового сенсу після 24 лютого 2022 року.
Чи варто переглянути фільм? Однозначно, так. «Як там Катя?» показує почуття апатії та пустоти і змушує пройти вас через це. Буде боляче, але врешті-решт ви дізнаєтесь, як через всі випробування дійти до нормального життя. Ця драма б'є під дих, викликає емоції й відверто говорить зі своїми глядачами про проблеми, складнощі життя та прийняття важких рішення.
Швидше беріть квитки, дізнайтесь «Як там Катя?» та заповніть місця в пустому українському кінозалі.
Подякуй авторці!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати авторці гривнею.
