На чорному екрані владімір путін лежить під лікарняним ліжком заплямований власним лайном та кровʼю. Так, розпочинається фільм про 60 років життя російського диктатора. У стрічці показали його роль у війні в Чечні, терористичних атаках на Дубровці і в Беслані, а також про початок вторгнення в Україну.
Незрозумілий сюжет
Розповідь у фільмі розвивається великими стрибками у часовому просторі. Спочатку на екрані не розвинена до логічного кінця сцена з дитинства путіна. Глядачам показують, як малого хлопця ненавидить вітчим і мати не знайшла кращого варіанту, як відправити владіміра назавжди до далеких родичів. На прощання матері хлопчик говорить: «Пробач, що я не хрещений». Тема релігії ще неодноразово зʼявлятиметься на екрані, тільки глядач не знайде відповідь на головне питання а «навіщо» ця сюжетна лінія?
Загалом часові стрибки кожні декілька хвилин фільму розфокусовують увагу глядачів. Нові періоди показують без достатнього бекграунду, лише зачіпаючи проміжок з біографії путіна, але не розкриваючи його. Аудиторія, яка не знайома з життєписом російського диктатора, так нічого і не зрозуміє.
На початку фільму путіна оточують медсестри та генерал, що переповідає фейкові світові новини. Зокрема, він розповідає про те, що країни Заходу живуть у злиднях, без опалення та з найвищою інфляцією.
У першій сцені глядачі можуть побачити з різних ракурсів страждання путіна. Режисер показує тремтячі руки, налякані очі, впритул підводить до немічного диктатора, щоб глядач міг насолодитися тим, що відбувається на екрані. Оператор постійно рухається, змінює ракурс: то на екрані путін знизу, то з іншого кута кімнати, то камера зосереджена на його губах. Здебільшого ця сцена викликала почуття огиди через велике обличчя путіна та максимальну схожість із його голосом.
Дуже швидко глядачів переносять на початок 90-х, де путіна запрошують познайомитися з єльциним. Проте замість прийому, він бачить перед собою пʼяного на підлозі президента. Доки його намагаються привести до тями, путін дивиться на стіл та жадає влади.
Надалі стрічка складається з ключових подій життя путіна, проте хаотичний набір сцен не працює на глядача. На екрані знову показують малого путіна, де його бʼють інші діти і таким чином формують стійкість характеру. Далі події переносять на початок першої Чеченської війни, через кілька хвилин вбивають Джохара Дудаєва. Вже наступним кадром розпочинається банкет у кремлі.
На кілька хвилин на екрані показують війну в Україні, зокрема, розстріли дітей на дитмайданчику у Маріуполі чи в Бучі, але вийшло вкрай криво. Здавалося, що режисер не може оминути повномасштабне вторгнення, але не знає як показати війну за кілька хвилин.
Усі сцени мали б розповісти чому путін став жорстоким диктатором, проте у цих кадрах не було особливого звʼязку, мотивації путіна та його реального впливу на світові події.
Камера постійно трясеться та літає з кадру в кадр — це не створює ефект занурення, а навпаки викликає відчуття нудоти та нерозуміння. Дуже хотілося поставити кіно на паузу, а потім вже не повертатися до перегляду.
Особливості фільму
Однією з головних технологій фільму стало використання штучного інтелекту для відтворення обличчя путіна на тілі іншого актора. Вперше такий підхід використали для головного героя. Для відтворення образу використали технологію deepfake. Виконавець головної ролі близько двох років тренувався імітувати рухи і міміку російського президента.
Режисер фільму співпрацював з експертами, включаючи колишнього заступника голови НАТО та генерала, який мав досвід в Іраку й Афганістані, щоб відтворити деякі історичні події. У фільмі використали реальні кадри бомбардувань в Україні, які надали українські документалісти. Іншими локаціями зйомок стали Сирія, США, Йорданія та Польща.
Злі духи путіна
Протягом всього фільму складалося враження, що режисери стрічки не знають, що робити з путіним. Його показують, як маріонетку в руках двох злих духів. У той час президент рф не викликає жодних емоцій, окрім часом огиди через схожість із реальним диктатором і звуками його голосу.
Впродовж усього фільму путіна супроводжують уявні персонажі: жінка в хутряній шапці-вушанці і хлопець у сандаліях. Ці два духи керують діями диктатора і зрештою стають самостійними гравцями.
Режисер ніби знімає відповідальність путіна за свої вчинки та переносить на уявних духів, які шепочуть диктатору кожну відповідь. Зрештою складається враження, що не путін — головне зло, а просто жертва впливу.
За дві години на екрані, персонаж путіна абсолютно не змінюється. А вся історія подана максимально хаотично без чіткої ідеї.
Змалювання образу росії
З перших моментів фільму російськими атрибутами були горілка, їжа та бруд. Так, маленькі діти щодня стоять у черзі, щоб отримати чарку горілки та огірок.
Злидні, сірі вулиці, босий таксист полковник, непрацюючі світлофори, діти, які крадуть машини і намагаються переїхати поліцію, у той час правоохоронці стріляють у маленьких порушників.
Акцент фільму зроблений на тому, як працює російська політична система. Зокрема, показують як влада, використовує насильство, щоб утримувати контроль: організовує терористичні акти, воєнні кампанії та теракти та провокації. Керівництво росії можна охарактеризувати, як вічно пʼяні залякані забруднені свині, що слухають «калінку малінку».
Увага! Спойлер до фіналу
Єдиним довгоочікуваним моментом фільму був фінал. Глядача знову повертають у лікарняну палату, де путіна продовжують годувати обіцянками.
У цій сцені путіна нарешті показують без злих духів за плечима, проте він продовжує діяти так, як говорять інші. Генерал російської армії стверджує, що росіянам потрібний образ знищення власного народу для стійкості:
«Ми потрапимо до раю, а вони просто здохнуть».
А далі, на одну хвилину втілюються одразу дві мрії всіх українців: ядерний удар по росії і смерть путіна.
«Смерть путіна» чи просто «путін»
У міжнародному прокаті фільм має іншу назву «путін». Загалом, стрічка має близько десятка версій для різних ринків. Так, Наприклад, в Азії фільм починається з війни в Україні, тоді як у США ці події з’являються наприкінці. Всього фільм буде доступний для перегляду в 64 країнах світу.
Для українських глядачів «Смерть путіна», попри всі сюжетні діри та невдалі операторські рішення, стає джерелом надії, показуючи неминучий крах авторитарного режиму. Важко додивитися фільм до кінця, зрозуміти його задум чи насолодитися переглядом, але є над чим замислитися та подискутувати.
Подякуй авторці!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати авторці гривнею.
