Від повномасштабного вторгнення росії страждають не тільки люди, а й тварини. Деякі звірі опинилися неподалік лінії фронту чи відразу потрапили в окупацію. Інші — були змушені подолати тисячі кілометрів, щоб отримати тимчасову, але безпечну домівку.
Попри все, в Україні продовжують працювати зоопарки та екопарки. Ми дізнались, які умови для життя тваринам вони пропонують, з якими проблемами стикаються і на яку небезпеку наражають звірів. Також спробуємо запропонувати альтернативу та розповімо, чи можливо впровадити її в Україні.
Ми з’ясували, що найбільші проблеми під час війни у зоопарків виникають через обстріли, окупацію, недостатнє фінансування, травмування, загибель тварин та нестачу місця для утримання звірів.
Деякі зоопарки розташовані поблизу зони бойових дій, зокрема «Фельдман-екопарк». Це створює небезпеку для життя тварин і працівників установи. Через вибухи та руйнування поблизу екопарку —тварини гинули від стресу.
Через зруйновані транспортні шляхи або окупацію не всі зоопарки мали запаси їжі. Зокрема, парк «12 місяців» поблизу Києва опинився в скрутному становищі, коли на Київщину зайшли росіяни. Особливо важко забезпечувати великих хижаків і травоїдних тварин, які потребують великої кількості корму.
Іншою проблемою для тварин у зоопарках є відвідувачі:
«Дика тварина не сприймає людей, як друзів, вона воліла б їх не бачити. Якщо ви у дикій природі зустрінете вовка, то він буде від вас першим тікати, він намагатиметься не трапитись вам на шляху. А уявіть маленький простір і з ранку до вечора він бачить перед собою людей», — розповіла зоозахисниця Ярослава Коба.
У більшості зоопарків з якими спілкувалися журналісти видання — не були напрацьовані механізми евакуації тварин. Їх рятували працівники та небайдужі мешканці вже під час наближення лінії фронту. Деякі зоопарки потрапили під тимчасово окупацію, проте не всі тварини її пережили.
Найскладнішою залишається ситуація на окупованих територіях. Зоопарки та екопарки стикаються з браком ресурсів, викраденнями тварин, обстрілами, руйнуваннями та масовою загибеллю тварин.
Так, у Євпаторії згорів екзотаріум, де загинуло понад 200 тварин. У ньому були примати, рептилії, земноводні, комахи, гризуни та птахи. А у тимчасово окупованій Новій Каховці повністю затопило «Казкову діброву». Через підрив греблі росіянами загинуло близько 300 тварин.
Під час війни багато зоопарків стикаються з дефіцитом фінансування. Через відсутність фінансових ресурсів працівникам важко утримувати зоопарки, забезпечувати тварин їжею та ліками, а також ремонтувати пошкоджену інфраструктуру.
Зоопарки та екопарки, які розташовані в тиловій зоні, приймають зоопереселенців з прифронтових територій. Однак, нові тимчасові притулки не можуть забезпечити достатньо місця для всіх тварин.
В екопарку «Ковалівка» на Полтавщині наразі живуть близько п’яти тисяч тварин і птахів. Відвідувачі можуть побачити капібар, оленів, левів, фламінго, рідкісні види птахів. Ми поговорили з директором Віталієм Ільченком про те, в яких умовах перебувають тварини, чого не вистачає екопарку та що намагаються покращити.
Екопарк «Ковалівка» став домівкою для багатьох тварин з прифронтових регіонів. Зокрема, близько 2,5 тисяч звірів евакуювали лише з «Фельдман-Екопарк» під Харковом. Інших привезли з приватних закладів Херсонщини, Харківщини, Донеччини.
Попри велике поповнення, в екопарку майже не було умов аби прийняти 3,5 тисяч тварин:
«Ми мали свої колекції, але після того, як розпочалась війна, нам довелося стискати наших тварин по площі, переділяли, робили клітки, кожного дня намагались розширити території», — розповів Віталій Ільченко.
Під час війни на території екопарку побудували приміщення для переміщених із зони бойових дій. Зазначимо, що зведена будівля має невелику площу, але багато тварин. У маленьких кімнатах з брудними вікнами живуть мавпи, видри, черепахи, птахи.
Екопарк має велику територію (понад 120 гектарів), яка дозволяє побудувати розширені вольєри для тварин, проте фінансових можливостей не вистачає, щоб втілити ідеї сьогодні.
Так, у Ковалівці є куточок майбутньої зеленої «Австралії», яка наразі нагадує скоріше стару покинуту ферму. Проте все ж, є у цьому місці щось від Австралії — кенгуру, які чекають на втілення мрії у пустому огородженні з кількома деревцями.
Наступної весни в екопарку планують реалізувати проєкт «Зимове сафарі», де можна буде спостерігати на паравозику за життям бізонів, оленів, лам. Наразі на території завершують будівництво просторої домівки для левиці з Покровська та лева Сімби з Харкова, який тісниться у маленькому вольєрі та виходить на прогулянку по черзі з тигрицею. У таких умовах перебувають і леопарди.
«До війни це був один вольєр, а потім приїхали леви, тигри та стало два, тобто, рівно на 50% зменшилась територія вольєру», — зазначив Віталій.
Також в екопарку збудували вольєр для птахів та добудовують локацію для капібар.
До «Ковалівки» евакуюють тварин з прифронтового Покровська. Лише за два тижні врятували 150 зоопереселенців: полярних та канадських вовків, верблюдів, муфлонів, поні, віслюків.
«Це тварини дуже налякані, спочатку ми переміщуємо їх у вольєр, який не бачать відвідувачі, щоб це була зона комфорту та тиші. Через певний час, якщо бачимо, що тварини поводяться спокійніше, і люди, які працюють з ними розуміють, що тварини можуть бути контактними, ми знову виставляємо їх на експозицію».
Віталій Ільченко розповів, що наразі екопарк потребує нових працівників, будматеріалів та кормів для тварин:
«Збільшується кількість тварин. А значить збільшується кількість корму і навантаження на людину, яка повинна щодня мити вікна. Не вистачає працівників, але виживаємо у реаліях війни. З кормами тяжко, це специфічні корма, різні фрукти та овочі, які дорого коштують, а живемо ми тільки за вхідний квиток».
З початку повномасштабної війни в екопарку зменшилась кількістю війни та надання допомоги.
«Наразі все за наш рахунок і небайдужих людей, як дуже допомагали на початку та практично стали опікунами зоопарку. Дуже допомагали кормами та будівельними матеріалами, які постійно потрібно для розширення вольєрів».
У перший день повномасштабної війни Харків опинився під російськими обстрілами. На околицях міста розташований «Фельдман-Екопарк», близько півроку він перебував під щоденними ворожими атаками.
«Били артилерією, фосфорними бомбами, була дуже складна ситуація. Ніхто не міг собі уявити, що у 21 столітті доведеться зіткнутися з війною, доведеться думати про евакуацію та вивезення такої кількості тварин. Тому якихось планів розроблених до початку війни не було», — розповіла Олена, PR-фахівчиня екопарку.
Щоб вивезти тварин з-під обстрілів працівники телефонували в усі українські зоопарки, які б могли прийняти звірів:
«Не було достатньої кількості кліток, щоб вивезти тварин. Потрібні були правильні умови та машини. Почали шукати та домовлятися. Поки евакуації не було, працівники парку та волонтери приходили й годували тварин, це було дуже ризиковано під постійними обстрілами», — зазначила Олена.
Під час евакуації тваринам не вистачало транквілізаторів для перевезення в інше місце, через стрес препарати могли не діяти, звірі не впадали повністю в сплячку. Проте з екопарку вдалося вивезти всіх тварин. Зокрема, їм знайшли тимчасове житло в Харківському, Київських, Одеському зоопарках, на заході України та екопарку «Ковалівка» поблизу Полтави. Наразі більшість тварин все ще перебувають в евакуації.
Під час бомбардувань Харкова загинули 300 тварин екопарку, деяких тварин росіяни розстрілювали у вольєрах:
«Загинули орангутанги, кажуть він злякався і у нього зупинилось серце від страху. Багато загинуло птахів, копитні: олені, альпаки, лані, косулі. Вони дуже вразливі та лякливі. Деякі тварини гинули не від обстрілів, а від того, що лякалися, намагалися тікати та розбивалися об дерева», — зазначила Олена.
Через півроку українські військові відсунули росіян від передмістя Харкова. За цей час окупанти знищили 90% інфраструктури парку (вольєри, загони, адміністративні будівлі). Після звільнення екопарку почали повертати тих тварин, яких не могли довше утримувати в інших зоопарках.
«Вдома їм краще, відновлюється парк, відновлюємо вольєри, опалення, готуємося до зими. Зараз в екопарку перебувають понад тисяча тварин», — розповіла Олена.
Також в екопарку живуть тварини та птахи з деокупованих територій чи зони бойових дій:
«Нам з Куп’янська привезли ворона. Його звати Каркуша. У нього було травмоване крило і він не міг літати. Люди його підібрали та привезли до нас. Через рік він став ручним, він любить, щоб його годували чимось смачненьким».
Наразі екопарк доступний для відвідувачів, проте працівники не закликають когось приїжджати, їхати чи ні — вибір кожного самостійно. З Харкова до екопарку запустили безкоштовні автобуси.
У разі повітряної тривоги працівники та відвідувачі можуть спуститися в укриття, проте не тварини:
«Ми не можемо спустити тварин до бомбосховища, на жаль. Вони залишаються у вольєрах. Були у нас декілька прильотів, влучань, але немає зараз тих обстрілів, які були на початку війни».
Олена зазначила, що тварини в екопарку звикли до війни, як і люди:
«Ми ж також вже не реагуємо на вибухи, як реагували на початку. Тварини також, якщо дуже сильний вибух — лякаються, але далі по поведінці тварин видно, що вони адаптувалися».
Найбільшою проблемою виживання екопарку є фінансування. На відновлення інфраструктури витрачають власні кошти. Іноземні партнери бояться вкладатися у тих, хто перебуває близько до зони бойових дій.
На початку повномасштабної війни Одеський зоопарк готувався до евакуації, а його директор не полишав кілька місяців робоче місце:
«Очікували, що будуть атакувати Одесу. Ми жили в зоопарку, бо я боявся, що поїду додому спати, а тут щось прилетить і миттєво треба надавати допомогу. Але нам гріх жалітись», — розповів директор Одеського зоопарку Ігор Біляков.
Наразі в Одеському зоопарку перебувають понад 1600 тварин (248 різних видів). Проте підрахувати точну кількість важко, бо зоопарк став прихистком для диких поранених звірів, тварин, власники, яких вирішили евакуюватися та постраждалих від війни в інших регіонах. Зазначимо, що деякі тварини перебувають у затісних, затемнених клітках та не мають змоги сховатись від відвідувачів.
«У перші тижні війни багато людей виїжджали з Одеси, ми дали в Інтернеті оголошення, що приймаємо дрібних домашніх тварин у людей, які виїжджають, щоб їх не залишали у порожніх квартирах. Ми брали: черепах, хамелеонів, папуг, кроликів, шиншил. Влітку, коли люди почали повертатись в Одесу, половину тварин ми повернули власникам. За війну ми врятували дві тисячі дрібних тварин», — розповів директор Одеського зоопарку Ігор Біляков.
Також у зоопарку є тварини з Херсонщини. Після підриву росіянами Каховської ГЕС до одеських пляжів прибивало плавучі острови з тваринами:
«Велика частина звірів загинула, але ми врятували понад 300 тварин. Рятували: жаб, змій, багато було ондатр та тритонів. Ми їх виловлювали, реабілітували та випускали у дельті Дніпра», — повідомив Ігор Біляков.
На початку повномасштабної війни працівники Одеського зоопарку поїхали до Харкова, щоб врятувати білих левів:
«На початку квітня 22 року були дуже сильні обстріли Харкова. Ми приїхали забрали тварин та помістили їх у тигрятник, а влітку збудували для них вольєр. Леви приїхали побитими та переляканами. Вони швидко відновились, але ще пару місяців, коли чули сирену, впадали в паніку, знали, що вона означає. Леви залишаються Харківськими, але наразі досі у нас», — розповів Ігор Біляков.
Також директор зазначив, що на території Одеського зоопарку не було прильотів та гучних вибухів:
«Наші звірі не налякані, вони не реагують на звук сирени та не знають, що це означає. Вони не знають, що йде війна».
Під час повітряних тривог деяких тварин закривають у приміщеннях, проте більшість залишаються у вольєрах. Також біля зоопарку є два укриття, куди можуть пройти відвідувачі.
Наразі Одеський зоопарк не має проблем з утриманням тварин, вистачає кормів, генераторів та медичних препаратів. Проте через війну довелося зупинити процес реконструкції:
«Ми зробили кілька нових вольєрів, вхід до зоопарку, озеро. Як проведемо реконструкцію, буде у нас найкрасивіший зоопарк в Україні», — зазначив Ігор Біляков.
На початку повномасштабного вторгнення парк «12 місяців» опинився під ворожою окупацією. У той час у ньому проживали 350 тварин, які опинилися на межі голодної смерті, окупанти не давали змоги навіть привезти звірям їжу. Близько 12 тварин загинули від голоду та стресу:
«Вони (тварини — авт.) самі розбивались об стіни, коли особливо голосно падали ракети та снаряди», — розповів директор парку Михайло Пінчук.
«Прильотів» на територію зоопарку не було, але постійні обстріли не давали спокою тваринам. Михайло Пінчук розповів, що тварини швидко звикли до війни, як і люди та наразі не відчувають стресу. Після звільнення на території парку не було ні опалення, ні кормів. Проте більшості тварин змогли тимчасово дати притулок зоопарки на заході країни. Зараз усі мешканці «12 місяців» вже повернулися додому і чекають на відвідувачів.
Наразі у приватному зоопарку під Києвом утримують близько 300 тварин. Парк втратив джерела фінансування та готується до важкої зими. Директор розповів про потреби в паливі для генераторів та їжі для тварин:
«Нам стало складніше виживати, стало менше людей, багато хто виїхав, пішов у армію. У кілька разів зменшилася кількість відвідувачів. Треба готуватися до зими, обігріти всі приміщення. Багато тварин теплолюбиві, починають хворіти при температурі менше 20 градусів. Лікувати хвору тварину вдвічі важче. Плюс збільшилась вдвічі вартість на корми за останній рік».
Михайло Пінчук зазначив, що у парку немає ніяких планів для розширення, а лише виживання та збереження наявних тварин до завершення війни. Задонатити на корм для тварин можна за посиланням.
Ми поговорили з директоркою громадської організації з прав тварин Ярославою Кобою, щоб розібратися чи потрібні зоопарки та які альтернативи можна запровадити в Україні:
«В ідеальному світі було б добре, аби зоопарків не існувало взагалі. У будь-якому випадку дикій тварині краще знаходитись у дикій природі. Звичайно у світі є приклади, коли зоопарки демонструють якісний підхід для утримання тварин, вони проводять дослідження щодо збереження зникаючих видів, збільшують популяцію, це більше навіть не зоопарки, а наукові установи, екопарки, де працюють вчені, а не доглядачі за тваринами. У нашій країні таких зоопарків немає», — розповіла Ярослава Коба.
Тваринам потрібна велика територія (світові зоопарки)
Однією з найбільших проблем українських зоопарків є малий простір, що негативно впливає на фізичну та психологічну активність тварин. Проте у світі існують зоопарки, які виділяються своїми великими територіями, сучасними підходами до утримання тварин, збереження видів та освітніми програмами. Зокрема, зоопарки Сан-Дієго, Бронкса, Торонто:
«Територія дозволяє, це не наш зоопарк, де ти бачиш тигра в клітці три на три метри, де він нервово ходить біля стіни. Це означає, що тварина нервує та перебуває в стресі», — розповіла Ярослава Коба.
Зоопарк у Сан-Дієго — один з найбільших і найвідоміших у світі. Він розташований у парку Бальбоа, Сан-Дієго (Каліфорнія), і є домівкою для понад 650 видів тварин. Зоопарк має площу понад 40 гектарів. У ньому утримують тварин в умовах, близьких до природних, без кліток і вольєрів. У зоопарку створили великі відкриті простори з рослинністю, водоймами та скельними утвореннями.
Зоопарк у Торонто — один із найбільших у світі за площею, він має різноманітні тематичні зони, що імітують різні природні середовища – від африканських саван до арктичних зон. Зоопарк займається освітніми програмами та активно підтримує програми збереження і розведення тварин, зокрема амурських тигрів і полярних ведмедів.
Заповідники та знищена Асканія Нова
Етичною альтернативою традиційних зоопарків можуть стати заповідники. У них тварини живуть у максимально наближених до природних умовах. Це забезпечує їм можливість вільного пересування, природної поведінки та взаємодії з іншими видами. На відміну від зоопарків, де тварини часто перебувають у клітках або обмежених вольєрах, у заповідниках вони мають доступ до значно більших територій.
Африканський заповідник Серенгеті – один з найвідоміших і найстаріших національних парків в усьому світі. Територія займає близько 14% території всієї Танзанії. Площа парку Серенгеті – 14 763 км². Приблизно така ж площа європейської Чорногорії (14 026 км2).
У нацпарку Серенгеті мешкає близько трьох мільйонів тварин і 500 різновидів птахів. У заповіднику можна спостерігати за життям жирафів, левів, гепардів, буйволів, слонів, жирафів, бегемотів, носорогів, гієн, шакалів, диких собак, приматів і нільських крокодилів.
Нацпарк «Єллоустоун» займає території відразу трьох американських штатів: Вайомінг, Монтана і Айдахо, до того ж більша його частина територіально належить до Вайомінгу. Заповідник має площу — 898,3 тис. га. Заповідник має найбільше видове різноманіття, а також чисельність диких тварин серед 48 штатів США.
Зокрема, Єллоустонський національний парк є домом для семи видів копитних (зубри, лосі, вапіті, вилороги), двох видів ведмедів і 67 видів інших ссавців, 322 видів птахів, 16 видів риб. Відвідувачі можуть побачити: ведмедів, вовків, лосів, вапіті, зубрів, борсуків, видр, лисиць та інших.
Альтернативою традиційному зоопарку в Україні був заповідник на Херсонщині «Асканія Нова» на 33 тисячі гектарів.
До повномасштабного вторгнення на території «Асканії» мешкали понад три тисячі тварин. У степу постійно жили борсуки, лисиці, вовки, зайці-русаки, гризуни, плазуни. У цілому, тваринний світ заповідної території налічував 69 видів, занесених в Червону книгу України.
У заповіднику вперше в світі, ще на початку ХХ сторіччя проводили досліди по штучному заплідненню тварин, що дало неймовірний поштовх в розвитку тваринництва. Асканія-Нова зробила основний внесок в збереження рідкісного виду — коня Пржевальського.
Наразі Асканія Нова перебуває в критичній ситуації через дії окупантів. Зокрема, росіяни полюють та вивозять тварин.
Із заповідника викрали дві зебри Чапмана, двох американських бізонів, два коні Пржевальського, одного оленя Давида. Також відомо, що ще один олень Давида в процесі перегонки травмувався і загинув.
У серпні 2023 року на території заповідника стався вибух. Окупанти стверджували, що тварини не постраждали, але після пожежі знайшли розкладені тіла близько 150 сайгаків (найбільшого за численністю виду копитних у заповіднику «Асканія-Нова»). Також над територією заповідника регулярно літає російська авіація. Ветеринари зазначають, що це викликає стрес у тварин та травмування, в окремих випадках — смертельні.
Центри для порятунку тварин
Наталія Попова та UAnimals рятують диких тварин, які постраждали від жахливих умов утримання, отримали травми за різних обставин у центрі порятунку диких тварин.
У притулку досліджують здоров’я врятованих тварин, лікують їх, реабілітують та транспортують у кращі заповідники світу, де умови проживання відповідають їхнім видовим особливостям.
За час існування центру врятували понад 400 диких, свійських та екзотичних тварин: це ведмеді, леви, леопарди, тигри, мавпи, олені, косулі, коні, віслюки, верблюди, лисиці, єноти, єнотоподібні собаки, носухи, дикобрази, їжаки, павичі та навіть кури.
Головна відмінність Центру врятованих тварин від зоопарків у тому, що тварини там залишаються не назавжди. Їм знаходять домівку у заповідниках, притулках та зоопарках Європи й Африки.
Так, у Центрі для порятунку тварин врятували лева Руру під час окупації Київщини. Кілька місяців лев перебував у пані Наталії, за першої можливості його відправили в Іспанію. Наразі Рура живе у притулку для диких тварин та має належний догляд.
Також на Львівщині функціонує центр порятунку та реабілітації бурих ведмедів «Домажир». Притулок має площу 20 гектарів та відповідає європейським стандартам для закладів такого типу. Кожен ведмідь має свій особистий вольєр площею мінімум 1 тис квадратних метрів. У притулку проживають 29 тварин.
Сафарі парки
Ще однією альтернативою зоопаркам в Україні можуть стати так звані парки дикої природи.
«У сафарі парку ти можеш із супроводжуючим побачити, як існують тварини в дикій природі. Поспостерігати, як вони комунікують між собою, стати свідком життя дикої природи. У наших зоопарках ти не стаєш свідком життя тварини, ти стаєш свідком її страждань», — розповіла Ярослава Коба.
Зокрема, на Житомирщині є парк дикої природи Dereville. Його засновник Айк планував створити місце, де тварини живуть вільно, без кліток в дикому середовищі, а люди можуть насолоджуватися цією красою заходячи до них в гості.
Парк розташований на території Міжрічинського заповідника та складається з 380 гектарів дикої природи. У ньому мешкають близько 600 тварин, а ще риби та птахи. На території Dereville проводять екскурсії на позашляховику з супроводом:
«Сідай в позашляховик разом з єгерями і вперед на українське сафарі! Побачити благородних та плямистих оленів, муфлонів, лань та інших мешканців у їхньому природному середовищі — це як парк Юрського періоду, тільки в Україні», — розповіли в Dereville.
Притулки для тварин
Ще однією заміною зоопаркам в Україні можуть бути притулки для тварин певного виду.
«Я не вважаю, що мають бути парки, в яких зібрані тварини різних видів. Це мають бути окремі території-притулки для тварин одного виду. В Іспанії є «Lobo Park» (притулок для вовків). Там ти заходиш на територію і не маєш права рухатися без супроводжуючого, ти ідеш доріжкою, а величезні вольєри стоять по 3-4 гектари, в кожному з них живе певна родина вовків. Якщо тобі пощастить, то побачиш вовка, але ти не маєш права на нього тицяти пальцями, кричати чи фотографувати», — розповіла Ярослава Коба.
«Lobo Park» заснували у 2002 році з метою допомогти людям краще розуміти вовків і змінювати їхнє уявлення про цих тварин. Парк займає понад 40 гектарів землі, що дозволяє вовкам жити в напівдиких умовах.
В Ірландії створили притулок для захисту ослів «Donkey Sanctuary». У ньому живуть тварини, яких використовували для важкої праці або утримували в поганих умовах. У Великій Британії є притулок для левів та леопардів «Born Free», яких врятували з цирків та приватних колекцій. У Німеччині функціонує парк приматів «Аффенберг».
Війна створила нові серйозні виклики для зоопарків та екопарків. Обстріли, окупація, нестача ресурсів, травмування та загибель тварин через стрес та погані умови утримання — це лише частина проблем, з якими зіштовхуються працівники і тварини. Проте існують альтернативи, які дозволяють уникати утримання звірів у неволі, наближати їхнє життя до природного середовища та мінімізувати ризики небезпеки.
Подякуй авторці!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати авторці гривнею.
