Огляд на «Джокер: Божевілля на двох»: я не хочу більше співати

2 жовтня в прокат вийшов кримінальний драматичний трилер «Джокер: Божевілля на двох». Стрічка — сиквел до фільму «Джокер» від режисера Тодда Філліпса. Фільм можна переглянути в українських кінотеатрах до 30 жовтня. Ми відвідали прем’єру в Україні й готові поділитися враженнями.

Про створення

Спершу «Джокер» мав бути фільмом без продовження, але у 2019 році автори повідомили про другу частину. На стрічку витратили 200 мільйонів доларів.

Джокера грає Хоакін Фенікс, а головну жіночу роль отримала Леді Гага. Команда творців та сама, що була у першій частині: режисер — Тодд Філліпс, оператор — Лоуренс Шер, композитор — Гільдур Ґуднадоттір.

Хоакін Фенікс і Леді Гага виконали всі музичні номери наживо, що ускладнило зйомку.

«Божевілля двох» французькою «Folie à Deux». Цей термін придумали французькі психіатри XIX століття, він означає ситуацію, коли двоє або більше людей поділяють одне й те саме божевілля.

Сюжет зі спойлерами

Фільм починається з мультика, де Джокер в класичній анімації Warner Bros танцює та розважається.

Події відбуваються в лікарні Аркгем, де Артур жартує в обмін на цигарки, спілкується з адвокаткою, яка хоче довести в суді, що Артур та Джокер — різні люди. Адвокатка вважає, що в усьому винна мама Артура, яка травмувала його в дитинстві.

Отож, Артур випадково зустрічає Харлі Квін на гуртку співів, вони закохуються. Дівчина годує його байками, що подивилася фільм про нього 20 разів, вони з одного району, в неї теж проблеми з батьками та вони дуже схожі. Харлі підпалює кінотеатр для пацієнтів і головні герої тікають. Після, дівчина навідує Артура в карцері.

Під час суду адвокатка максимально намагається зробити Артура жертвою обставин. Що не подобається ні Харлі, ні поціновувачам Джокера. Це сердить і Артура. Тому він звільняє правозахисницю та в образі Джокера на суді представляє себе сам.

Де говорить промову про те, які всі погані та дурні. Після охоронці в лікарні б’ють його, та вибивають з нього все натхнення та пафос. Уже після цього, на останньому судовому засіданні Джокер врешті визнає, що хворий. Хтось підриває суд, Артуру вдається втекти. Під час втечі він зустрічає Харлі, яка його кидає, бо розчарувалася в ньому. Артур повертається до звичайного життя в лікарні, де його підстрелює тип, з яким він цілувався на початку фільму.

Фільм наповнений вставками з музикою, де Джокер марить, що він у кліпі разом з Харлі, або герої співають, аби передати свої почуття. Було і посилання до мюзиклу «Ла-Ла Ленд». У кінці Артур навіть говорить: «Я не хочу більше співати».

Персонажі

Джокер у цьому фільмі ще менше схожий на себе канонічного, ніж у першому. Він не розумний та хитрий психопат, а лише хвора, нещасна людина в гримі, яку образили всі, хто тільки може. Такий новий погляд на персонажа Джокера робить з нього просто звичайного знедоленого чоловіка.

Якогось зросту чи внутрішніх змін у нього фактично не було від першої стрічки. Він здався після побиття та відмовився від свого альтер-его. Артур лише радіє коханню з Харлі, вона для нього мотивація та рідні душа.

Харлі фанатка Джокера, але не така як у коміксах DC. Її захоплював та цікавив його божевільний образ, але, коли вона зрозуміла, що він не такий, то покинула його. Її особистість мало як розкрили, окрім того, що вона поціновувачка Джокера.

Цікавим є те, що в каноні Харлі бігає за Джокером, завжди допомогає та шалено закохана, а він не цінує її. Дівчина для нього зручна, корисна та може надокучити будь-коли. У кіно Джокер набрид Харлі, був для неї свого роду The Manic Pixie Dream Boy Trope, та коли він здався, то вже не був для неї таким загадковим та цікавим.

На відміну від «Джокер» 2019, «Джокер: Божевілля на двох» нагнітає менше. Завдяки музичній частині фільм сприймається більш позитивно.

Мінуси та плюси

Формула: жорстоке суспільство + проблеми з батьками + несправедливість життя = емпатія чи любов до головного героя уже працює менше. Персонаж ніяк не змінився, події доволі одноманітні, що набридає. Хоча кінцівка неочікувана, але розчаровує, адже, навіщо так все було?

Розкривати героїв через музичні сцени — незвичне рішення після першої частини, але це псує загальний настрій франшизи. Якщо сприймати кіно як постіронію на сучасну тенденцію відбілювання злодіїв, де ідея мюзиклу теж іронія, або як просто історію про людину з психологічним захворюванням та важким життям, то для одного перегляду фільм підійде. 

Хороша акторська гра, гарні саундтреки, операторська робота якісні як і в першому фільмі — покращують враження.