«Перериємо і попіл, і землю, щоб повернути хлопців додому». Як працюють пошукові загони на Донеччині

Олексій Юков займається пошуком загиблих чверть століття. Повертати додому наших хлопців — справа честі для нього. Чоловік разом зі своїм пошуковим загоном двічі опинялися на окупованій території, ледь не потрапили у полон. У Слов’янську їх знають всі, люди просто підходять на вулиці й розповідають, у яких місцях бачили останки. Нам вдалося поїхати з ними на один з виїздів.

Хлопці працюють без вихідних за будь-якої погоди, як от сьогодні. Розбиті вщент дороги вздовж лісосмуг привели нас до першої локації, на якій колись ішли запеклі бої. Та окрім кісток кози тут більше нічого немає.

«Люди сказали, що кістки валяються вздовж дороги. Це скоріш за все коза. Зараз поїдемо далі, у нас є ще одна локація, яку треба перевірити», — говорить командир пошукового загону Олексій Юков.

Зазвичай команда працює на звільнених територіях, місцевість прочісують квадратами, аби нічого не пропустити. Спершу запускають коптер, далі йдуть сапери, а вже потім пошуковці. Найголовніше у цій справі — безпека загону.

Олексій шукає загиблих і безвісти зниклих 24 роки, хоча за освітою чоловік тренер з тайського боксу. Спочатку займався першою і другою світовою війною, а з 2014 року почав пошук загиблих уже на російсько-українській війні. У народі пошукові загони досі називають «Чорний тюльпан».

Від 24 лютого команда Олексія знайшла 328 російських солдатів, понад сотню українських військових і декілька сотень цивільних.

Нині росіяни не дають забирати тіла по той бік лінії фронту, однак на початку повномасштабного вторгнення така можливість була. Олексій Юков разом зі своєю командою наважилися нею скористатися і ледь не потрапили у полон. Про цей випадок, тварин, які розтягують тіла, і рештки зі слідами катувань — у нашому репортажі.