Війна та відбудова: як страждає українське довкілля

Війна руйнує довкілля. росія робить екоцид, аби знищити все живе. Україна після вторгнення потребує відновлення та відбудови. Однак це теж може зашкодити природі.

Природі шкодять не тільки бойові дії.

«До прикладу, на Тернопільщині хтось бере заповідну територію і хоче видобувати камінь для проєкту відновлення України. Або, приміром, треба вирубати ліс, бо потрібно добувати пісок для проєкту відновлення на Харківщині.  Це більше руйнування України. Тож ідея відновлення через це сильно псується. Адже з’явилася можливість нажитися, або зробити щось незаконне. Я не знаю, як відстежити чи ліси, які вирубають справді для фронту», — розповів еколог Олексій Василюк.¹

Природа страждає через державні рішення, бо чиїсь інтереси можуть маскуватися під відновлення. Подібні діяння руйнують довіру світу та партнерів до нас.

«Біля Харкова планують розширювати кар’єр 500 гектарів коштом лісу. Ліси під околицями Харкова планують переробити на території по виробці піску. На Волині багато нових проєктів з видобутку торфу коштом руйнування заказника. Це не належить до відновлення та дотичних військових цілей».

Також екологічним ризиком під час відбудови пошкодженої інфраструктури є територіальне розташування. Багато об’єктів можуть бути перенесені в інші регіони, що посилить екологічний тиск на довкілля. 

Використання величезної кількості будівельних матеріалів у процесі відбудови може мати негативний вплив на довкілля. Масштаби цього напряму будуть залежати від походження матеріалів.

«Наприклад, потреби у деревині можуть бути покриті шляхом збільшення рубок у важкодоступних старовікових лісах. Це матиме сильний негативний вплив на біорізноманіття. Або видобуток піску, щебеню, вапняку чи інших копалин –  може відбуватися коштом вже освоєних родовищ і супроводжуватися мінімальним впливом на природу, або ж передбачатиме розробку нових родовищ  в лісах, степах, руслах річок, з відповідним сильним негативним впливом на біорізноманіття», — зазначив природоохоронець Богдан Кученко².

Масштабне будівництво потребує великих обсягів води та може забруднити її пальним, будівельним пилом та відходами руйнації, рештками та пакуванням будматеріалів.

Ще одним аспектом масштабного будівництва може стати знищення природних території. Тому важливо, щоб органи влади виділяли під нове будівництво вже освоєні території, а не збережені у доброму стані ліси, степи, болота тощо.

Існують десятки документів різного рівня з екологічними вимогами, яких мають дотримуватися при будівництві та реконструкції. Однак основним інструментом, що має забезпечити дотримання екологічних стандартів та збереження довкілля при будівництві та реконструкції – є процедура оцінки впливу на довкілля.

«Важливо, щоб вона застосовувалася для всіх проєктів будівництва та реконструкції, які не потребують термінового впровадження. Тобто відновлення знищеної котельні чи електростанції восени чи взимку має відбуватись якнайшвидше і можливо без ОВД (Оцінка впливу на довкілля). Натомість відновлення знищеного металургійного заводу або автомобільного мосту має обов’язково проходити ОВД», — розповів Кученко.

Рекомендується використовувати відновлювальні джерела енергії у процесі відбудови, якщо це означає «відбудувати краще ніж було» і при цьому дотриматися рекомендацій Європейського зеленого курсу.

За результатами проведеного у 2020 році моделювання, Україна має всі шанси перейти на ВДЕ (відновлювані джерела енергії) до 2050 року. Зрозуміло, що війна суттєво змінила ситуацію, однак залучення інвестицій на відбудову, особливо енергетичної системи, має фокусуватись на створенні екологічно безпечних генеруючих потужностей із використанням ВДЕ.

Площа України зазнає різноманітних впливів. Еколог і природоохоронець Олексій Василюк розповідає, що перелічити все складно, але можливо зазначити головне. 

Експертка із законодавства Zero Waste Aliance Оксана Миляник розповіла, що ми маємо необхідність на рівні держави управляти відходами від руйнувань.

«Часто громади не знають, що їм зробити зі зруйнованим будинком. Яким чином правильно все сортувати та відправляти».

Держава в постанові Кабінету Міністрів прийняла спеціальну постанову, де ухвалила загальні вимоги про те, як громада має управляти відходами під час руйнувань.

Проте в Україні є проблеми з правильною утилізацією відходів від руйнувань:

• заходи безпеки людей, які сортують на місці;
• відсутність чітких інструкцій щодо груп відходів, які треба сортувати;
• відсутність узгодженого механізму залучення людей до сортування;
• високі податки на захоронення, особливо щодо відходів, які можуть бути перероблені;
• немає відповідних будівельних стандартів, адже потрібно дати чіткі інструкції щодо цього.

«Потрібно попрацювати із законодавством, встановити перелік вимог до тих будівельних матеріалів, які будуть використовувати, та які входили до складу відходу руйнацій. Вторинні матеріали на ринку коштують дорожче, ніж первинні природні ресурси. Є пропозиція запроваджувати пільги, щоб поширювати повторне використання».

Проблема в тому, що немає достатнього рівня відповідальності за порушення правил управління відходами руйнації. Є певні встановлені обов’язки, що треба вести облік, вивозити їх на полігони сміттєзвалища. Проте немає належного контролю та відповідальності.

В Україні прийняли закон про управління відходами в кінці 2023 року. Це вперше в Україні з’явилася постанова Кабінету Міністрів, яка передбачає заходи щодо переробки відходів руйнування об’єктів інфраструктури. Уряд зобов’язав на місцях, де велися бойові дії, вживати заходів щодо переробки відходів аби забезпечити циркулярну економіку, зменшити використання природних ресурсів та переробити те, що є. Еколог Іван Паламарчук³ розповів, що такі роботи почали вести в Чернігівській та Миколаївській областях.

«Щоб запобігти і слідкувати за впливом на довкілля, здійснюється післяпроєктний моніторинг на дотримання вимог. У разі виявлення порушеннь – будівництво забороняється», — зазначив Паламарчук.

«Обстріли техногенних об’єктів погіршують життя українців. Наприклад, якщо річка буде забруднена через руйнування хімічних речовин, то ніхто не зможе пити воду з колодязів. Ракетний удар по складу аміаку в Сумах  — як окрема хімічна зброя. Зараз стало актуальним слово екоцид, таке вперше сталося в нас. До цього ніхто не намагався знищити умови життя людей на певній території. Ця війна особлива, бо росія навмисно займається екоцидом. Я в цьому переконаний, адже для чого палити ліси, руйнувати очисні споруди по всій лінії фронту та навіть у Миколаєві? росіяни це зробили, щоб забруднити річки», — поділився пан Василюк.

Експерт асоціації професіоналів довкілля та голова комітету охорони Надир Іван Паламарчук навів зафіксовані дані щодо впливу на екологію.

Наразі збитки з забруднення атмосферного повітря складають 781 мільярд гривень. На забруднення та засмічення  земельних ресурсів припадає один трильйон 180 млн гривень. Водні ресурси склали 84 млрд гривень.

«Окрім того, що вибухи можуть когось вбити, після них руйнується ландшафт, ґрунтовий покрив. У невеликій частині ґрунту може бути до 5000 тисяч дрібних живих істот. Вони гинуть від тиску, вибухової хвилі. Може починатися ерозія на тому місці. Порушується гідрологічний режим, а пошкоджена ділянка заростає чужорідними рослинами», — розповів пан Василюк.

Коли кордон рухається — зона екологічного лиха збільшується. Адже снаряди та ракети —  це хімічна начинка в оболонці. Зона, що утворюється навколо будь-якого місця вибуху боєприпасів має значне хімічне забруднення. Прорахувати точну кількість та визначити, які снаряди використала росія – важко.

«Забруднення ґрунтів та водойм токсичними речовинами внаслідок обстрілів  спричиняє швидку загибель частини організмів, особливо водних, – говорить Богдан Кученко. Еколог зазначає, що через деякий час вплив через забруднені території може дещо видозмінитися. Наприклад, ті види, що пристосуються до нового середовища – зазнають погіршених умов існування, або ж будуть на межі зникнення.

Згідно з інформацією на сайті «Екодія», викиди від бойової частини однієї старої радянської ракети важать стільки ж, як одна доросла людина, наприклад, балістична ракета «Точка У». Оскільки інформація щодо особливостей будови та складу бойових частин ракет закрита, досить складно оцінити, які саме забруднюючі речовини та в якій кількості потрапляють у природне середовище. На основі маси вибухової частини можна обчислити кількість і об’єм шкідливих речовин, які утворюються під час вибуху найпоширеніших речовин.

У ракеті «Точка-У» можуть застосовувати як фугасну, так і касетну бойову частину  – площа ураження сягає від 3 до 7 гектарів.

Коли ракета, артилерійський снаряд чи міна детонує, утворюється цілий ряд хімічних сполук — чадний газ, вуглекислий газ, водяна пара, бурий газ, азот тощо. Крім них також утворюється токсична органіка, потім починають окислюватися ґрунти та деревина у зоні ураження. У результаті, одна ракета одночасно може забруднювати повітря, ґрунти та навіть ґрунтові води.

Загальна маса викидів у повітря при розриві такої ракети становить приблизно 60 кілограмів. Якщо припустити, що всі випущені ракети росією це «Точка-У», то загальний обсяг викидів у повітря становитиме 240 тонн. При цьому, у розрахунок входять лише викиди тільки від самої ракети, без викидів спричинених нею руйнувань та пожеж.

«Коли говорити про хімічне забруднення ґрунтів, то його не прибрати, не очистити,  воно фактично назавжди. Звичайно, є певні технології, коли саджають спеціальні види рослин, які витягують хімічні речовини з ґрунту. Якщо в майбутньому використовувати такі технології, то, можливо, частину забруднення можна забрати з ґрунту, але не все. Такі вчинки росії порушують Женевську конвенцію», — зазначив пан Василюк.

Олексій Василюк впевнений: те що росія робить на нашій території —  маленький варіант зброї масового ураження. Це повільно ускладнює якість життя, бо бути на таких територіях небезпечно.

Використання важкої техніки, особливо гусеничної, призводить до ущільнення ґрунтів на трасах проїзду цієї техніки. На таких ділянках пошкоджується рослинний покрив, а його відновлення розтягується у часі, бо рослинам важче прорости та вкоренитися в ущільненому ґрунті. 

Знищена військова техніка забруднює довкілля паливно-мастильними матеріалами, важкими металами, рештками вибухівки тощо. 

Богдан Кученко розповів, що ландшафтні пожежі охоплюють величезні території на сході та півдні. За час вторгнення росіяни спалили понад 100 тис. га лісів. Незліченна кількість живих організмів загинули, а в атмосферу викинули близько 20 млн тонн вуглекислого газу, який посилює парниковий ефект.

Олексій Василюк повідомив, що різні екосистеми мають різну здатність відновлюватися, наприклад, пожежі серед очерету шкодять життю птахів. Є види птахів, які роблять гнізда тільки на торішньому очереті. З хорошого –  ліс може відновитися через декілька десятиліть після пожежі:

«Для того, щоб ліс знову став лісом потрібні відповідні кліматичні умови. Якщо ми захочемо як держава відновити ліси, то я впевнений, що в нинішньому кліматі на це піде багато десятиліть. Аж потім знову дерева стануть достатньо великими, щоб  ми могли сказати, що це ліс. На сході України згоріло більш лісу, ніж лишилося».

Велику шкоду для довкілля спричиняють пожежі інфраструктури. Ракетні та шахедні удари руйнують сховища, де зберігаються забрудники, які горять та потрапляють в атмосферу.  

«На Київщині в 2015 році горіла нафтобаза. Це прирівнювалося до другої за масштабом екологічної катастрофи після Чорнобиля.  На багато кілометрів все було вкрито чорною речовиною. Та тепер протягом війни подібних катастроф десятки. Те, що потрапило в атмосферу –  впаде на землю. Це означає, що війна охоплює значно більше за лінію фронту. Від наших пожеж клімат став більш забрудненим. Ці всі речі легко пояснити емоційно, але неможливо довести чисельно. Якщо ви запитаєте кількість забруднень, то ніхто цього не знає. Ніхто не робив заміри. Тож фактично, коли дійде до міжнародних судів і потрібно буде підрахувати обсяг збитків – ми не зможемо цього зробити. Мені здається, що тут росія досягла своєї цілі. Навіть якщо рф через кілька місяців припинить існування, то  ніколи не зможе компенсувати втрати для нашого довкілля», — поділився Василюк.

Значна територія України перекопана та замінована.

«Росія краще за всіх на світі вміє будувати інженерні фортифікаційні споруди. І вся зона, де в нас рухався фронт – перекопана не тільки солдатами з лопатами, а й технікою. Території забруднені, спотворені та заміновані. Термін розмінування оцінюють у 750 років, це 40 поколінь.  Тобто лише через 30-40 поколінь народяться українці, які дочекаються розмінування. Це війна в якій екоцид є тактикою», — прокоментував Василюк.

За словами Богдана Кученка, вплив на водойми часто є малопомітним, коли не стається сильного забруднення, яке викликає масову загибель водних організмів. Зазвичай токсини у воді накопичуються та з часом призводять до смерті мешканців водойм. Органічні забруднювачі та нафтопродукти мають обмежений у часі вплив, оскільки поступово розкладаються до нешкідливих сполук.

«Якщо відразу після вибуху відібрати проби води, то знайти забруднення можливо. Але через годину його уже не відстежити. Наприклад, як було з Сеймом, його невідомо чим забруднили, але на відстані 500 км померло все живе, а потім те ж саме фіксували в Десні. Це величезні річки. Вода тепер чиста, але мертва. І це проблема, що всі річки течуть в море і з моря теж живі істоти не можуть втекти. Море стає кінцевим місцем накопичення всіх відходів», — розповів Василюк.

Один із таких прикладів – підрив греблі Каховської ГЕС. Він спричинив масштабне забруднення води у нижній течії Дніпра, Дніпро-Бузькому лимані та Північно-Західній частині Чорного моря. Основними забруднювальними речовинами були нафтопродукти, пестициди та інші сільськогосподарські хімікати із затоплених полів та складів. Вторинне забруднення сталося через вимивання накопичених на дні Каховського водосховища важких металів, пестицидів та  десятки тисяч тонн відмерлої органіки.

Про наслідки війни для тварин читайте в нашому матеріалі «Як дикі тварини страждають через війну: зникнення рідкісних видів». Близько 800 рослин в Україні занесені до червоної книги. Та 21 вид із них ростуть у зоні бойових дій. Наприклад, волошка пачоського росте на  Кінбурнській косі, де постійні обстріли. Територія повністю згоріла.

«Я не знаю збереглася ця волошка чи ні. Але я розумію, що був шанс їм загинути. Де наступ був на Миколаївщині, є дуже рідкісна волошка білоперлинна. Це найбільша волошка. Все її світове поширення –  15 гектарів. Територія з нею повністю згоріла під час наступу росіян на Миколаїв. Але цих волошок просто в штуках рахували», — повідомив Василюк.

У першу чергу довкілля руйнується через злочини окупантів, а вже потім через інші фактори. Проте важливо стежити, щоб відбудова була якомога екологічнішою.

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення України». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

1. Олексій Василюк – український природоохоронець, який спеціалізується на заповідних територіях та збереженні біорізноманіття. Закінчив Київський національний університет (КНУ) імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Зоологія». З 2004 року Олексій працює у відділі моніторингу та охорони тваринного світу в Інституті зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України. Бере активну участь у роботі кількох професійних громадських організацій, зокрема в минулому був учасником Дружини охорони природи Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного екологічним центром України (НЕЦУ) та МБО «Екологія-Право-Людина». З 2014 року Олексій очолює Українську природоохоронну групу, експертну організацію біологів. Автор понад 700 публікацій переважно науково-популярного характеру, присвячених охороні довкілля. Він також є співавтором 20 статей і чотирьох книг про наслідки вторгнення росії в Україну та анексії Кримського півострова 2014 року на стан довкілля. Є ініціатором створення понад 60 нових природоохоронних територій в Україні. Олексій є помічником депутатів Верховної Ради України, відстоює інтереси охорони природи. Його інтереси включають моніторинг біорізноманіття, природоохоронні території та історію збереження навколишнього середовища.
   ↩︎
2. Богдан Кученко, еколог. Займається охороною природи вже понад шість років. З березня 2023 року працює у громадській організації “Екодія”, де фокусом його роботи є збереження екосистем, зокрема шляхом підвищення обізнаності населення про важливість охорони природи, напрацювання аналітичних рекомендацій та участі в обговоренні законодавчих ініціатив. У минулому працював у ГО «Екологія – Право – Людина». ↩︎
3. Паламарчук Іван Олексійович, експерт журналу «Екологія підприємства».
   Досвід роботи у сфері екології — 20 років на керівних посадах (заступник начальника управління з ОНПС, начальник екологічної інспекції в області).
   Заслужений природоохоронець України, екологічний аудитор.
   Спеціалізація — державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, представництво підприємств у судах та органах влади, управління екологічними ризиками, екологічна безпека підприємств.
   Автор та спікер семінарів і тренінгів у сфері екології, проведених у м. Києві, Харкові, Дніпрі, Львові з питань управління екологічними ризиками, захисту підприємств під час перевірок, застосування штрафних санкцій, отримання дозвільних документів, застосування Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», реформування системи державного нагляду (контролю).
   Рецензент навчального посібника для ВНЗ «Екологічне інспектування».
   Досягнення: виграні справи з недопущення зупинення діяльності підприємств, отримання/поновлення дозвільних документів, недопущення стягнення штрафних санкцій, виграні земельні спори.
   ↩︎