Важко переоцінити той шлях, який пройшла українська кіноіндустрія, виходячи з обмежень та тиску минулих десятиліть. Ми розкажемо вам про перші документалки, хронометраж який був менший ніж час, потрібний на вимову назви, студію, яку заборонили більшовики та мультики, що робили виключно російською.
Нумо з нами, в подорож українським кінематографом.
Імперські часи
Першою була стрічка Альфреда Федецького «Перенесення чудотворної ікони Божої матері з Курязького монастиря в Харківський Покровський монастир». Назва повністю відповідає подіям цієї роботи завдовжки у дві хвилини.
Пізніше Альфред створив ще кілька хронікальних фільмів, серед яких «Джигітування козаків 1-го Оренбурзького козачого полку», «Вид Харківського вокзалу в момент відходу поїзда, з начальством на платформі» та «Народне гуляння на Кінній площі в Харкові».
2 грудня 1896 р. у Харківському оперному театрі Федецький провів перший в Україні публічний кіносеанс, на якому демонстрували 2-3-хвилинні документальні сюжети. Отож, Альфреда Федецького можна вважати першим оператором хронікально-документальних фільмів в Україні.
Перший художній фільм
Першим повнометражним фільмом українського виробництва стала стрічка Данила Сахненка — «Запорізька Січ» (також можливі варіанти назв «Напад татар на Запорізьку Січ» і «Облога Запоріжжя») 1911 року.
Сюжет картини розповідає про подвиги запорізьких козаків під проводом кошового отамана Івана Сірка у битвах з татарами. Місцем зйомок стала територія Лоцманської Кам’янки, нині район міста Дніпро.
Місцева газета тоді писала:
«На березі Дніпра побудували курені, хати, трохи не півсела запросили взяти участь у «баталії». Для всіх учасників баталії пошито спеціально історичне убрання. В цій баталії бере участь коло 400 душ, з гарматами і човнами на Дніпрі».
Консультував знімальну групу історик Дмитро Яворницький. Він дав історичний козацький одяг, що зберігався в музеї. А багато жителів Катеринослава добровільно збирали для знімань одяг, побутове оздоблення, робили бутафорську зброю.
Прем’єра фільму відбулась 12 січня 1912 року в приміщенні сінематографу «Художество» Ісая Спектора. Показ німої кінострічки супроводжував виступ українського хору. Фільм розмножили більш ніж в 20 копіях, з якими акціонери та учасники зйомок їздили по різних губерніях Російської імперії. До наших днів фільм не зберігся, знайти вдалося лише чотири кадри зі стрічки.
УНР та перша кінокомпанія
У серпні 1918 року видали наказ Павла Скоропадського, який закликав до українізації кіноіндустрії. Тому створили першу українську державну організацію в галузі кіно – кінокомпанію «Українфільм».
Протягом окупації України СРСР, існування студії у 1918–1919 роках було приховано, а деталі про неї вперше дізналися українські кіноісторики лише після проголошення незалежності України в 1991 році та відкриття доступу до раніше закритих архівів.
За сприяння «Українфільму» почали роботу над фільмами «Брехня», «Чорна пантера» за Володимиром Винниченком, а також «Вітер з півночі», «Кармелюк», «Чорна рада». Проте внаслідок розпаду УНР, «Українфільм» проіснував лише рік. Точної інформації стосовно завершених проектів студії не має.
Після окупації України більшовиками та падіння уряду УНР, приміщення кіностудії було силоміць передано «Дніпросоюзу».
«Земля» стала одним з найвідоміших українських фільмів
1958 року фільм увійшов до 12 найкращих картин усіх часів і народів. Проте в СРСР стрічка зазнала осуду за недостатню комуністичну ідеологічність і натуралізм, симпатії противникам колективізації, внаслідок чого фільм зняли з прокату вже за кілька днів після прем’єри.
Початок звукового кіно
У 1930 році в УРСР з’явився — перший звуковий фільм: документальна стрічка Дзиги Вертова під назвою «Ентузіазм: Симфонія Донбасу».
Літературні екранізації
Значущою стала інтерпретація творів класичної української літератури у фільмах. Найвідоміша з них «Тіні забутих предків» (1964), екранізації «Камінний хрест» (1968) та «Наталка Полтавка» (1978).
Українське поетичне кіно
Український кінематограф 1960-1970-х років представлений режисерами Сергієм Параджановим, Юрієм Іллєнком, Леонідом Осикою, Миколою Мащенком та акторами, серед яких Іван Миколайчук, Гнат Юра, Костянтин Степанков, Микола Гринько, Богдан Ступка.
У цей період з’явилися фільми, які визначили феномен «українського поетичного кіно», зокрема «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова (1964), «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка (1965), «Камінний хрест» Леоніда Осики (1968) і «Вірність» Петра Тодоровського (1965).
Анімація
Період українського поетичного кіна був особливо успішним для українського анімації. «Як козаки…», «Пригоди капітана Врунгеля», «Солом’яний бичок» та «Чумацький шлях», надовго вкорінилися в телепростір. Хоча, на жаль, російською мовою.
«Перебудова»
У період «перебудови» у 1980-х роках українські кіностудії практично припинили створення україномовних повнометражних фільмів для кінопрокату.
Цей період характеризується виходом в основному російськомовних радянських стрічок, спрямованих на гостру соціальну тематику.
Далі буде…
Подякуй автору!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати автору гривнею.
