Українські військові, яких тримали в Таганрозі, розповіли про постійні катування та знущання в полоні

Колишні українські полонені стверджують, що їх піддавали постійним тортурам, включаючи часті побиття та електрошок, під час ув’язнення у СІЗО номер два в місті Таганрог.

В інтерв’ю BBC про це розповіли принаймні десять колишніх полонених, звільнених під час обміну.

Фактично всі опитані виданням військовослужбовці були одностайні у своїх свідченнях: чоловіків і жінок під час щоденних перевірок і допитів били, у тому числі по ниркам та в грудну клітку, а також застосовували електрошок. Російські охоронці також постійно погрожували і залякували полонених, і з деяких з них вибили неправдиві зізнання, які були використані як доказ проти них у судах. Полонені постійно недоїдають, а пораненим не надають належної медичної допомоги. Полонені також повідомляли, що у їхньому СІЗО були й смертельні випадки.

Лейтенант Артем Середняк, який очолював снайперський взвод полку «Азов», розповів, що охоронці били полонених кийками та металевими прутами по ногах, руках або «куди хотіли». За словами Середняка, на допитах йому били електрошокером в спину, пах і шию.

«Їм могло не сподобатися, як ви вийшли з камери, або ви не поспішили вийти, або ваші руки були занадто низько або ваша голова була занадто високо. Поки ви не скажете те, що їх цікавить, і так, як вони хотіли це почути, вони не перестануть вас бити», - розповів він.

Після одного з побиттів, коли Середняка кинули в підвал в'язниці, там він познайомився з українцем років двадцяти з чимось. Зі слів Середняка, чоловік тримався за руки і сказав, що російські офіцери встромили йому голки під нігті.

Одного разу, за словами Середняка, офіцер вдарив його дерев’яним стільцем «так, що той розлетівся на частини».

34-річний старший сержант «Азову» Сергій Ротчук, якого через тиждень після Середняка доставили до Таганрога, каже, що часто причиною претензій ставали татуювання полонених. За його словами, охоронці часто били саме за це. Охоронці застосовували до Ротчука струм, але той чинив опір. Його відправили в карцер на два місяці як покарання. З його слів, побої відбувалися майже щодня, а іноді й кілька разів на день.

Середняк розповів, що один із бійців «Азову», якому було близько 20 років, розбив маленьке дзеркальце, яке висіло над раковиною його камери, і осколком перерізав собі горло. Чоловіка врятували інші полонені, які руками зупиняли кровотечу. За словами Середняка, через кілька днів працівники колонії винесли дзеркала з усіх камер.

За словами Середняка, російські лікарі час від часу відвідували затриманих, але не завжди допомагали. Він описав порції їжі, які їм давали, як обмежені; іноді, за його словами, вони були настільки малі, що «якщо я їв 300-400 калорій на день, мені пощастило».

Середняк, який має зріст 1,86 м, сказав, що його вага впала приблизно до 60 кг зі своїх звичайних 80 кг.

«Щоразу, коли я вставав, — розповідав він, — у мене паморочилося в голові. У мене темніло в очах, я не міг робити жодних швидких рухів», - зазначив він.

36-річна старша бойова медикиня 56-ї бригади Ірина Стогній зазначає, що полонені постійно недоїдали. Стогній розповіла, що під час перевірок двічі на день охоронці змушували її та інших жінок рухатися в напруженій позі, закинувши руки за спину та опустивши голову до колін, а деякі «тягали нас за волосся». Інші ув’язнені жінки розповідали їй, що жінкам наказували роздягнутися догола перед чоловічим персоналом, який іноді зневажливо відгукувався про їхні тіла.

Одного разу, розповіла Стогній, охоронець звинуватив її в катуванні проросійських військових у полоні та викрутив їй руки з такою силою, що «він їх ледь не зламав». Після звільнення Стогній перенесла операцію, яка стала наслідком травм.

Військовий хірург Денис Гайдук розповів, що під час «прийому» охоронці змусили його та інших полонених бігти з опущеними головами під час ударів, причому полонених били навіть тоді, коли вони лежали на землі і не могли встати. 29 річний Гайдук допомагав пораненим на «Азовсталі», і на допиті його звинуватили в кастрації росіян у полоні. Він це заперечив, заявивши, що до нього привозили тільки українських бійців.

Гайдука повалили на підлогу і били електрошокером, доки, за його словами, не розрядився акумулятор. Після повернення в Україну у нього діагностували три зламані ребра, а також забій серця – забій серцевого м’яза внаслідок травми.

40-річний сержант Артем Дибленко, майор 36-ї бригади морської піхоти, розповів, що у вересні минулого року в одного з його співкамерників стався серцевий напад, який він пояснив постійним фізичним насиллям. За словами Дибленка, його ніхто не прийшов лікувати, і чоловік помер у віці 53 років.

Українська організація «Медійна ініціатива за права людини» зафіксувала повідомлення про щонайменше три смерті в Таганрозькій в’язниці, ймовірно, через тортури та відсутність їжі та медичної допомоги. Марія Климик, одна зі слідчих групи, заявила, що це «одне з найгірших місць для полонених українців у росії».