Ухилянтство, смерть чи служба з в’язнями: спростування міфів мобілізації

Мобілізація в Україні супроводжується страхами та упередженнями. Доки одні доєднуються до війська, інші шукають будь-яку причину, щоб не ставити цивільне життя «на паузу». Таким чином, у соцмережах з’являються стереотипи щодо мобілізації, які створюють паніку та розколюють українське суспільство. Ми спробуємо спростувати «ухилянтські» тези реальними історіями військових, які стали на захист України.

Мобілізація (не) дорівнює смерть

За даними опитування соцгрупи «Рейтинг» 42% українців не хочуть мобілізовуватись до лав ЗСУ через страх померти, отримати інвалідність або потрапити у полон. Деякі користувачі переконані, що мобілізація означає смерть і шансів на виживання немає. 

Андрій Бойко був учасником Євромайдану, Антитерористичної операції, а нині є заступником командира 9-го окремого стрілецького батальйону.

Коли росія вдерлась у Крим, Андрій пішов до військкомату й став на облік. І вже у квітні 2014 року його призвали до війська. За три роки служби воїн пройшов Дебальцеве, був біля Донецького аеропорту, в Авдіївській промзоні.

З початку повномасштабного вторгнення Андрій повернувся до війська. Він захищав Сєверодонецьк, Лисичанськ, Тошківку, тримав оборону Бахмута, воював на Лиманському і Куп’янському напрямках. Звільняв Херсонщину. Наразі воїн виконує завдання на Донецькому напрямку. 

«Шевченкове ми звільняли. Зайшли рано-вранці, і хлопці розходяться, щоб провести зачистку села. Я стою, і виходять дві жіночки. Дивляться-дивляться і одна одній кажуть: “Це що, наші?” — “Наче наші, наче українською розмовляють”. Я кажу: “Наші, наші, ми вас звільнили”. Вони як почали плакати, цілуватися одна з одною, кричати почали, обнялися, плачуть. Потім починають хватати наших хлопців й цілувати», — розповів воїн. 

Жінки — не воюють (тренд в ТікТок ухилянтка)

У мережі користувачі коментують, що ніколи не бачили в українському війську жінок та називають це обмеженням чоловічих прав. На думку деяких людей, жінки не можуть висловлювати свою думку, бо не служать в армії. 

Станом на початок 2024 року в українській армії служать 45 587 жінок. Це на 2 108 більше ніж у жовтні минулого року. 13 487 жінок мають статус учасника бойових дій. 

Бойова медикиня Тетяна до повномасштабного вторгнення завідувала Центром народної творчості у Кропивницькому. Проте війна по-іншому розставила пріоритети й у лютому 2022-го вона з колегами стала волонтерити. У березні 2022 року жінка вирішила мобілізуватись: 

«Від слова “військкомат” колишньому чоловікові було лячно. Я ж говорила, якщо він не йде до війська, піду я. Думала, коли мій син виросте і запитає, чим я займалася під час війни, скажу, що була в Збройних силах», — розповіла Тетяна. 

Тетяна стала бойовою медикинею і допомагала рятувати військових поблизу Бахмута, Часового Яру, Горлівки, Авдіївки. Вона розповіла, що найстрашніше в її роботі евакуювати знайомих:

«Вранці можете разом чай пити, а потім відтягуєш його з червоної зони. “Закриваю очі, щоб трішки поспати, а сниться війна. Вдома взагалі спати не можу, тиша мене лякає — звикла до вибухів і обстрілів».

За час служби Тетяна двічі бачила родину, проте не жалкує про рішення піти воювати.

Працівники ТЦК не (були) на фронті

Щодня у соцмережах з’являються пости, заклики та відеоролики різних провокацій стосовно військових з ТЦК. Таким чином українці підіграють російській пропаганді та сповільнюють процес мобілізації. Найчастіше українців хвилює питання, чому працівники ТЦК вручають повістки, а не виконують бойові завдання на фронті. 

За даними Генштабу 46,2% від загальної кількості працівників ТЦК є учасниками бойових дій. 

Військовий Ростислав розповів, що працювати в ТЦК морально важче, ніж воювати на передовій. Його бойовий шлях почався у Волинській області, де в перші тижні війни очікували вторгнення росіян чи білорусів. Пізніше він дев’ять місяців захищав Миколаївщину та звільняв Херсонщину. Тоді воїн дістав контузії, що погіршило стан здоров’я. Найскладніше було під час боїв, що точилися в районі Бахмута:

«Одного разу куля розірвалась там, де секунду тому була голова, вдруге — був танковий обстріл, під час якого снаряд розірвався за кілька десятків метрів перед машиною. Найстрашніше, коли стріляє танк, бо за секунду після вильоту – прильот. Якось, за двадцять метрів від нас лягло 8 снарядів з «Василька», але дивом жоден не розірвався. Коли прилітали снаряди, мимоволі думав – наступний мій», — розповів воїн.

У боях за Бахмут Ростислав захворів на запалення легенів, у нього з’явились проблеми із серцем. Через це медики визнали Ростислава обмежено придатним до служби. Його перевели до Чернівецького ТЦК. За словами воїна, всі 37 чоловіків, з якими він працює зараз, є фронтовиками, яких перевели до ТЦК після поранень та з хворобами.

«Ростислав каже, якби люди тут знали, які страшні звірства чинять росіяни з цивільними, то не були б такими байдужими. Натомість, він, як і сотні воїнів, які повернулися з фронту, чує на вулицях стандартні фрази: “Чого ви тут, йдіть самі воюйте. По вас не видно, що воювали. Якого біса ви вернулися”. Це важко. В перші місяці, та часом і зараз з’являються думки, що там легше. Хотілося повернутися на фронт в перший же тиждень», — зазначив Ростислав.

Я — ухилянт і цим пишаюсь

У Тік-Ток проводять інформаційну компанію з героїзації ухилянтів. Зокрема, деякі користувачі записують відео про те, як їм вдалось втекти з України та як вони живуть у Європі. Більшість таких роликів створюють російською мовою, а в коментарях слова підтримки висловлюють бот-акаунти без аватарів та підписників. 

Зареєстровані користувачі засудили чоловіка, який незаконно виїхав з України та продовжує знімати відео на цю тему.

Нагадаємо, ГУР розповідало, що відео про «будні ухилянта», пісні «Я ухилянт» та інших подібних «замальовок» – це чергова інформаційна кампанія рф проти України, спрямована на розкол українського суспільства.

Інструкція як переплисти Тису 

Ми проаналізували соцмережі, де більшість ухилянтів розповідають про «надійні» схеми, як виїхати з України та не потрапити на прикордонників. Проте не зазначають, що це може бути дорога в один кінець. 

Один із найпопулярніших маршрутів — переплисти Тису. Прикордонники знайшли понад 30 тіл потопельників у річці. Тиса має стрімку течію, подекуди її висота сягає п’ять метрів. «Мандрівка» річкою може бути небезпечною для життя та здоров’я.

Деякі чоловіки, щоб перетнути річку, обирають дитячі надувні матраци. Зокрема, «спайдермен» з Одеси намагався потрапити за кордон за допомогою ластів і надувного круга з зображенням людини-павука. 28-річного чоловіка затримав прикордонний наряд.

Нагадаємо, «Плавці» та «Сергієтта»: як чоловіки намагаються втекти з України.

Попри велику кількість «перевірених» маршрутів, прикордонники затримали понад 21 тисячу чоловіків, які планували нелегально потрапити за кордон. 

Військова служба з в’язнями

17 травня Президент підписав закон, який дозволяє деяким в’язням добровільно мобілізуватись до ЗСУ. У коментарях українці дискутують чи варто засудженим надавати зброю та відправляти на фронт.

Деякі користувачі побоюються, що в’язні служитимуть поруч з їхніми близькими. У Міноборони пояснили, що засуджені українці нестимуть службу у спеціальних підрозділах армії.

«Це будуть підрозділи, які поки що складаються виключно з осіб, які відбували покарання. Тобто це монолітні підрозділи без змішування з іншими військовослужбовцями», — розповів міністр юстиції Денис Молюська.

Серед тих, хто хоче приєднатися до війська — Андрій Созонцев. Його засудили на вісім років в’язниці за контрабанду наркотиків. В’язень хоче захищати Україну на передовій, щоб не довелось йти воювати його сину.

«Я люблю цю країну. 12 років за кордоном проїздив. Міг залишитися у будь-якій країні Європи без питань. Але це моя земля. Завжди тягнуло назад Якби мені дали можливість підписати на той термін (що залишилося відбути за ґратами – ред.) контракт, то я краще б там був (на передовій – ред.), ніж тут. Що тут від того, що я тут сиджу? А так бойова одиниця», — розповів він.

Нагадаємо, на Хмельниччині звільнили перших в’язнів, які погодилися служити у війську.

Сини депутатів не воюють 

Де діти депутатів? Якщо діти депутатів не воюють, то чому я мушу? Діти депутатів за кордоном! — такі коментарі з’являються все частіше у соцмережах. 

Насправді ж діти депутатів, як і інші не тільки захищають Україну, а й гинуть в боротьбі за неї. 

У бою під Бахмутом поліг син депутата Бучанської райради Богдан Бородай. «Чак» воював у складі 24-й окремого штурмового батальйону «Айдар». За сміливість і вірну службу воїна нагородили орденом «Золотий хрест».

«Легких хмаринок сину», — написав батько в повідомленні про смерть сина.

На Бахмутському напрямку отримав поранення син екснардепа Олега Тягнибока — Гордій. Він воював у складі батальйону «Свобода» (4-та бригада Національної гвардії «Рубіж»).

За словами батька воїна, Гордій святкуватиме день народження двічі — день за днем, 3 і 4 травня:

«Святом це, звісно, не назвеш… але дякувати Богу, що так. Вберіг напередодні Великодня», — написав очільник партії ВО «Свобода».

Немає спорядження

У Facebook деякі користувачі скаржаться на відсутність військового спорядження у захисників. 

Контент про відсутність спорядження або вимагання плати за його придбання — є частиною російської ІПСО. Зокрема, у мережі поширюють відео, у якому нібито дружині військового принесли рахунок за спорядження загиблого чоловіка вартістю  227 тис. грн. Жінка показує відповідний документ, який начебто видав «військовий комісар Орел В. М. з Манівського об’єднаного військового комісаріату». Насправді, документ на відео оформлений з помилками, а військкомату, який нібито надіслав чек, не існує. Перелік та вартість обладнання скопіювали зі статті видання «Фокус» за 2014 рік.

Існує базовий набір, який видають українським воїнам — БЄК (бойовий єдиний комплект). У ньому 46 позицій. З повним переліком можна ознайомитись за посиланням. Зокрема, військові отримують шолом, бронежилет, обмундирування, взуття, окуляри. 

Якщо щось із цього втрачається через бойові дії, то військовому мають видати нове. Про втрату/знищення майна одразу необхідно повідомити командира, аби це можна було подати на списання. Нову форму видадуть лише після цього.

Іноземці, які захищають Україну — ідіоти

Нещодавно ми розповідали історію Маркуса Сміта, який вісім днів йшов пішки з Будапешта до Ужгорода, щоб стати на захист України. Та замість слів подяки коментатори засудили вчинок британця. 

Ще на початку повномасштабної війни в Україні створили інтернаціональний легіон. За офіційними даними у ньому служать громадяни 55 країн світу. Найбільшу солідарність Україні проявляють британці, американці, поляки й канадці. 

Частина іноземців займається комунікаційними чи аналітичними задачами. Водночас серед добровольців є професійні воїни, які виконують завдання на найгарячіших напрямках фронту. 

Так, членом легіону став онук експрезидента Джона Кеннеді — 28-річний Коннор. 

«Як і багато людей, я був глибоко зворушений тим, що бачив в Україні за останній рік. Я хотів допомогти. Коли почув про Український інтернаціональний легіон, розумів, що поїду, і наступного дня пішов у посольство записуватися», — розповів він.

Коннор Кеннеді вважає, що російсько-українська війна визначить долю демократії в цьому столітті. Він закликав інших людей наслідувати його приклад:

«Це страшно. Але життя просте, і винагорода за сміливість і добрі справи є суттєвою. Мої тамтешні друзі знають, чому я мав повернутися додому. Я завжди буду в боргу перед ними за їхній приклад. Я знаю, що мені пощастило, що я повернувся. Але я б був готовий знову взяти на себе всі ризики, які ми брали на себе. Приєднайтеся до легіону, допоможіть на кордоні або надішліть медикаменти. Щодня там хтось жертвує всім заради міцного миру. Їх (українців — ред.) не можна просити діяти поодинці», — підсумував він.